Рішення

від 04.11.2016 по справі 910/18303/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2016Справа №910/18303/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СКІФІЯ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ Лайн" простягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю; ОСОБА_2 за довіреністю; від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКІФІЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ Лайн" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.10.2016.

Через відділ канцелярії господарського суду позивачем 25.10.2016 подана заява про збільшення розміру позовних вимог (вих. б/н від 24.10.2016), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1 036 800, 00 грн, штраф у розмірі 974 592, 00 грн, 20 073, 48 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 3 995, 83 грн - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 розгляд справи відкладено на 04.11.2016. Подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог (вих. б/н від 24.10.2016) була прийнята судом до розгляду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі за тексом - ГПК України).

Позивачем 01.11.2016 через відділ канцелярії подано заяву про зміну предмета позовних вимог (вих. б/н від 27.10.2016), відповідно до якої позивач просить суд розірвати договір поставки продукції від 29.08.2016 № 1344, укладений між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 1 036 800, 00 грн, штраф у розмірі 974 592, 00 грн, 20 073, 48 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 3 995, 83 грн - 3 % річних. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

В судове засідання 04.11.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 ГПК України.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої 01.11.2016 заяви про зміну предмету позовних вимог. Подана позивачем заява про зміну предмету позовних вимог була прийнята судом до розгляду, в подальшому суд здійснює розгляд справи з врахуванням такої заяви.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 1344 від 29.08.2016, в частині поставки обумовленого договором товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував.

У судовому засіданні 04.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 29.08.2016 між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником було укладено договір поставки № 1344 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві продукцію (надалі - товар), номенклатура, обсяги, строк поставки та ціни якої вказані у специфікаціях, доданих до договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. договору постава товару здійснюється зі складу постачальника згідно Інкотермс - 2010 якщо інше не передбачено сторонами у відповідній специфікації.

Строк поставки продукції здійснюється продавцем на протягом п'яти робочих днів з моменту отримання 50 % передплати від покупця. Товар відпускається за фактом зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.3., 3.3. договору).

Згідно з п. 4.1. договору ціна товару сторонами в специфікаціях та оплачується згідно виставленого рахунку. Ціна договору визначається сумою укладених сторонами специфікацій. Оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 50 % передплати. Остаточна оплата за товар здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту поставки товару (п. 4.3. договору).

В п. 8.3 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 2 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки його поставки.

Пунктом 9.7 договору сторони узгодили, що договір та документи, які відправлені факсом чи електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в кості належних доказів і не можуть заперечуватися стороною, від імені якої вони були відправлені. Сторони повідомляють один одного про отримані документи електронним або факсимільним зв'язком шляхом надсилання електронного листа. Факсимільно відтворені підпис та печатка визнаються сторонами аналогами власноручного підпису або печатки, при цьому факсимільний підпис і печатка матимуть таку ж силу, як і справжній підпис уповноваженої особи.

В специфікації № 1 до договору сторонами погоджено поставку товару на суму 2 073 599, 23 грн.

На виконання умов договору позивач здійснив 50 % передплати за обумовлений договором товар в загальній сумі 1 036 800, 00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач, як стверджує позивач, свого обов'язку по поставці обумовленого договором товару не виконав, і матеріали справи доказів іншого не містять.

На підтвердження факту направлення позивачем відповідачу вимоги про повернення коштів передплати за договором позивачем надано суду копію листа вих. № 08/09/16-1 від 08.09.2016 адресованого відповідачу.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача про розірвання договору поставки продукції від 29.08.2016 № 1344, укладеного між позивачем та відповідачем та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 1 036 800, 00 грн, пені (яка пойменована позивачем, як штраф) у розмірі 974 592, 00 грн за період прострочення з 08.09.2016 по 25.10.2016, 20 073, 48 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період прострочення з 08.09.2016 та 3 995, 83 грн - 3 % річних за період прострочення грошового зобов'язання з 08.09.2016 по 25.10.2016.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір поставки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивач своє зобов'язання за договором по здійсненню 50 % передплати за товар виконав в повному обсязі - сплатив обумовлені сторонами кошти передплати 30 та 31 серпня 2016 року, в той час як доказів виконання відповідачем його зобов'язання по поставці товару, яке мало бути виконане у строк до 07.09.2016, матеріали справи не містять. З огляду на відсутність доказів виконання відповідачем його зобов'язання за договором по поставці товару визначеного сторонами в специфікації суд дійшов висновку, що відповідачем зобов'язання виконано не було.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки позивач в результаті порушення відповідачем умов договору в частині поставки позивачу обумовленого договором товару не отримав, на отримання якого розраховував при укладанні договору (значною мірою був позбавлений того, на що розраховував), суд тим самим дійшов до висновку про істотність відповідачем порушення спірного договору.

Відтак, заявлені позивачем позовні вимоги щодо розірвання договору ґрунтуються на законі, доведені матеріалами справи і відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 693 ЦК України внормовано, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, наведеними приписами чинного законодавства передбачено право покупця вимагати, у разі не передання йому обумовленого товару у строк встановлений договором, повернення здійсненої ним передплати за товар. Відповідно заявлені позивачем позовні вимоги щодо повернення грошових коштів передплати в розмірі 1 036 800, 00 грн також ґрунтуються на законі, доведені матеріалами справи і відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі за текстом - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено, що в п. 8.3 договору сторони передбачили обов"язок сплати постачальником покупцеві пені у розмірі 2 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки його поставки.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені (яка позивачем в позовних вимогах поіменована штрафом) за несвоєчасну поставку обумовленого договором товару за загальний період з 08.09.2016 по 25.10.2016 та визнано арифметично невірним. За розрахунком суду за вказаний період кількість днів прострочення склала 48 днів та розмір пені склав 995 328, 00 грн, а за розрахунком позивача за вказаний період кількість днів прострочення склала 47 днів та розмір пені склав 974 592, 00 грн. Оскільки у відповідності до положень ст. 83 ГПК України суд при винесенні рішення позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2 % за кожний день прострочення поставки товару (яка помилково пойменована позивачем, як штраф) задовольняються судом за розрахунком здійсненим позивачем, в розмірі 974 592, 00 грн.

Позивачем, також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на його користь процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 08.09.2016 по 25.10.2016 в розмірі 20 073, 48 грн.

Частиною 3 ст. 693 ЦК України внормовано, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом вказаної статті, у разі якщо об'єктом безпідставного збагачення є грошові кошти, за весь період їх безпідставного користування набувач таких коштів повинен сплатити проценти.

Відповідно до п. 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами договором укладеним між сторонами не встановлений, при цьому позивач визначає розмір процентів за приписами ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі ст. 1057 ЦК України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання. Згідно зі ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) глави 71, якщо інше не встановлено параграфом 2 (кредит) і не випливає із суті кредитного договору. А відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України . У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Таким чином, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Договір поставки на умова передплати є договором комерційного кредиту, і є подібним за своєю правовою природою до договору позики, який регулює подібні види цивільних правовідносин, а тому, суд дійшов висновку про наявність підстав, в даному випадку, для застосування до укладеного між сторонами договору положень про договір позики (зокрема, ст. 1048 ЦК України).

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення процентів за користування чужими грошима за загальний період з 08.09.2016 по 25.10.2016 та визнано арифметично невірним. За розрахунком суду за вказаний період кількість днів користування чужими грошима склала 48 днів та розмір процентів склав 20 509, 38 грн, а за розрахунком позивача за вказаний період кількість днів користування чужими грошима склала 47 днів та розмір процентів склав 20 073, 48 грн. Оскільки у відповідності до положень ст. 83 ГПК України суд при винесенні рішення позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошима задовольняються судом за розрахунком здійсненим позивачем, в розмірі 20 073, 48 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем не доведено суду факт направлення відповідачу вимоги про повернення грошових коштів передплати за договором, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів із яких би вбачалося, що лист вих. № 08/09/16-1 від 08.09.2016 направлявся позивачем на адресу відповідача чи то поштову, чи то електронну, як не до ведемо і факту отримання відповідачем зазначеного листа позивача. Отже не доведено факту виникнення у відповідача перед позивачем 08.09.2016 обов'язку по поверненню грошових коштів передплати в розмірі 1 036 800, 00 грн, та відповідно не доведено факту порушення станом на 08.09.2016 відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем по поверненню коштів передплати за договором (яке виникло на підставі листа вих. № 08/09/16-1 від 08.09.2016).

Враховуючи, що ст. 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання, що станом на 08.09.2016 у відповідача не було перед позивачем простроченого зобов'язання по поверненню коштів передплати здійсненої за договором, а було наявне прострочене зобов'язання по поставці товару за договором, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь у відповідності до ст. 625 ЦК України 3 % річних за період прострочення з 08.09.2016 по 25.10.2016 в розмірі 3 995, 83 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище, позов підлягає частковому задоволенню. Судом задовольняються вимоги щодо розірвання договору, стягнення основного боргу, стягнення пені та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами. Інші позовні вимоги не визнаються судом обґрунтованими та доведеними, і відповідно не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір не повертається судом.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки № 1344 від 29.08.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ Лайн" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14; ідентифікаційний код 36184160) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКІФІЯ" (47302, Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Грушевського, 90; ідентифікаційний код 24627287) з моменту набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ Лайн" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14; ідентифікаційний код 36184160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФІЯ" (47302, Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Грушевського, 90; ідентифікаційний код 24627287) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу в розмірі 1 036 800 (один мільйон тридцять шість тисяч вісімсот) грн 00 коп, суму пені в розмірі 974 592 (дев'ятсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн 00 коп., суму процентів за користування чужим грошовими коштами в розмірі 20 073 (двадцять тисяч сімдесят три) грн 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 31 849 (тридцять одна тисяча вісімсот сорок дев'ять) грн 98 коп.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2016.

Суддя О.М. Дупляк