Постанова

від 09.11.2016 по справі 911/2179/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Справа№ 911/2179/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Чорногуза М.Г.

ОСОБА_1

при секретарі Черній О.В.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 01-34/9 від 11.01.2016

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2016

у справі № 911/2179/16 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради

до Білоцерківської міської організації Всеукраїнського об'єднання Свобода

про виселення з приміщення

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про примусове виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 19,6 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 3.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2016, повний текст якого складений 14.09.2016, у справі № 911/2179/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивач, обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу, зазначив про закінчення терміну дії договору оренди, на підставі якого відповідач займає спірне приміщення, що, відповідно, є підставою для виселення відповідача з вказаного приміщення, проте позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він, в порядку, передбаченому п.п. 10.6 та 10.11 договору оренди, повідомив відповідача про свої наміри щодо припинення орендних правовідносин, а відтак, відповідний правочин був продовженим на той самий термін і на тих самих умовах на наступні 2014 - 2017 роки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2016 по справі № 911/2179/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що посилання суду на відсутність належних доказів повідомлень відповідач про припинення спірного договору є безпідставними, оскільки, обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу, позивач послався на закінчення терміну дії договору оренди, а відтак і неправомірність зайняття відповідачем спірного приміщення, у зв'язку з чим позивачем було надіслано на адресу відповідача претензії № 01-20/1 від 21.01.2016 та № 01-20/16 від 09.06.2016, в яких позивач просив відповідача погасити заборгованість та передати приміщення за актом приймання-передачі.

Ухвалою від 03.10.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрікова О.В., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Відповідач представників в жодне судове засідання не направив, про причини неявки представників не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

25.06.2012 Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради, правонаступником якого є позивач, як орендодавець та відповідач як орендар уклали договір оренди нежитлового приміщення № 437 (далі Договір) (а.с. 38-41), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати в оренду, а відповідача - прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 19,60 кв. м., розташоване на другому поверсі чотирьохповерхової нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Л. Курбаса, буд. 3, яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 6.

В п. 2.3 Договору сторонами погоджено, що нежитлове приміщення вважається переданим відповідачу з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

25.06.2012 позивач та відповідач підписали Акт про прийом-передачу нежитлового приміщення, площею 19,6 кв.м. за адресою: м. Біла Церква, вул. Курбача, буд. 3 (а.с. 43), в якому зафіксували факт передачі позивачем відповідачу спірного приміщення на підставі Договору.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконує умови договору та порушує вимоги законодавства, а саме, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачує орендну плату та після припинення договору протягом п'яти днів не повернув позивачу спірне приміщення за актом приймання передачі, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з цим позовом.

При цьому зі змісту позовної заяви слідує, що позивач вважає Договір таким, що припинив свою дію.

Суд першої інстанції із вказаною позицією позивача щодо припинення дії Договору не погодився, що колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що спірне майно відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України Про оренду державного та комунального майна

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 10.1 Договору, Договір діє з 25.06.2012 по 24.06.2013.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами тексту Договору (п. 10.2).

Відповідно до п. 10.7 Договору строк дії Договору може бути продовжений у відповідності до чинного законодавства.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Вказане кореспондується з умовами ч. 1 п. 10.9 Договору, відповідно до якої дія Договору припиняється в разі, в тому числі, закінчення строку, на який його було укладено.

В пункті 10.6 Договору сторони погодили, що відповідач протягом 1 місяця після закінчення строку дії Договору повідомляє позивача про свої наміри щодо припинення або продовження договірних орендних відносин. Позивач надає відповідачу письмову відповідь щодо можливості (або відсутності такої), продовження терміну оренди на новий термін на попередніх умовах або на нових умовах (актуальних на момент звернення) в строк згідно чинного законодавства. У разі якщо позивач має намір після закінчення терміну дії Договору використовувати зазначене майно для власних потреб, він не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну Договору письмово попереджає про це відповідача.

Частина 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї зі сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

Позивачем до матеріалів справи додано лист № 01-25/737 від 11.07.2013 (а.с. 56), в якому позивач повідомляє відповідача про те, що з огляду на неналежне виконання останнім обов'язків по сплаті орендної плати Договір на новий термін переукладатися не буде, а відповідач зобов'язаний терміново звільнити спірне приміщення, передати його позивачу за актом-прийому-передачі та провести повний розрахунок по орендній платі включно по день звільнення, уточнивши розрахунки в бухгалтерії позивача.

На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії списку № 1142 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з відміткою пошти про прийняття листів до пересилання та фіскальних чеків № 9192 та 9192 від 12.07.2016 (а.с. 57, 57 зворот).

Суд першої інстанції в оспорюваному рішенні зазначив про те, що вказані фіскальні чеки та список згрупованих поштових відправлень не є належними та допустимими доказами повідомлення відповідача про припинення дії договору, оскільки зазначені документи поштового відправлення не містять відомостей щодо того, що саме відповідні претензії та лист направлялися на адресу відповідача, проте колегія суддів вважає таку позицію суду першої інстанції помилковою, оскільки приписами чинного законодавства не встановлено обов'язковість направлення поштової кореспонденції виключно з описом вкладення, при тому, що вказані копії списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальних чеків свідчать про прийняття 12.07.2013 відділенням зв'язку від позивача до пересилання кореспонденції, в тому числі і на адресу відповідача.

Жодного доказу того, що у вказаному поштовому пересиланні позивачем було направлено відповідачу інший документ, ніж лист № 01-25/737 від 11.07.2013, матеріали справи не містять, в той час як відповідач не скористався своїм правом спростувати належними та допустимими доказами факт отримання від позивача вказаного листа, не взявши участь у розгляді справи а ні в суді першої інстанції, а ні під час апеляційного перегляду справи.

За таких обставин, колегія суддів визнає доведеним факт повідомлення позивачем відповідача у порядку, встановленому Законом України Про оренду державного та комунального майна , у місячний термін після закінчення строку дії Договору про заперечення щодо продовження строку його дії.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що, виходячи з положень Договору, які в силу приписів ст. 629 ЦК України є обов'язковими для сторін, саме на відповідача покладений обов'язок ініціювати листування між сторонами з приводу продовження строку дії Договору, в той час як позивач зобов'язаний повідомляти відповідача лише про намір після закінчення терміну дії Договору використовувати зазначене майно для власних потреб.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт припинення Договору оренди у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до п. 4.6 Договору відповідач зобов'язаний у разі припинення Договору протягом п'яти робочих днів повернути позивачу орендоване майно.

Обов'язок відповідача повернути орендоване майно позивачу протягом п'яти робочих днів за актом приймання-передачі у разі припинення або розірвання Договору встановлений також п. 10.11 Договору.

Звільнити спірне приміщення позивач просив відповідача й у претензіях № 01-20/9 від 21.01.2016 та № 01-20/26 від 09.06.2016 (а.с. 35, 37), на доказ направлення яких до матеріалів справи позивачем залучено копії списків згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальних чеків (а.с. 36, 36 зворот, 37 зворот).

Суд першої інстанції послався на недоведеність факту направлення вказаних претензій з огляду на відсутність описів вкладення, проте колегія суддів, з підстав, викладених вище, вважає помилковою таку позицію суду першої інстанції.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи припинення Договору, відповідач був зобов'язаний повернути позивачу спірне приміщення, проте матеріали справи не містять доказів виконання ним зазначеного обов'язку.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Позивачем належним чином доведені обставини, на які він посилається в обгрнутування своїх вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про примусове виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 19,6 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 3, визнаються колегією суддів доведеними і законними.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2016 у справі № 911/2179/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову, витрати за звернення до суду з апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

З огляду на підстави скасування рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2016 у справі № 911/2179/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2016 у справі № 911/2179/16 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Виселити Білоцерківську міську організацію Всеукраїнського об'єднання Свобода (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 116-А, А/Б 181, ідентифікаційний код 35942611) з нежитлового приміщення площею 19,6 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 3.

5. Стягнути з Білоцерківської міської організації Всеукраїнського об'єднання Свобода (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 116-А, А/Б 181, ідентифікаційний код 35942611) на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Чуйкова, 2, ідентифікаційний код 20577351) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча сімдесят вісім) грн.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Білоцерківської міської організації Всеукраїнського об'єднання Свобода (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 116-А, А/Б 181, ідентифікаційний код 35942611) на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Чуйкова, 2, ідентифікаційний код 20577351) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

8. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

9. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2179/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді М.Г. Чорногуз

ОСОБА_1