Постанова

від 09.11.2016 по справі 925/931/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Справа№ 925/931/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Чорногуза М.Г.

ОСОБА_1

при секретарі Черній О.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства Теплопостачання

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2016

у справі № 925/931/16 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Приватного підприємства Теплопостачання

про стягнення 3 708,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 873,11 грн., 3 % річних в сумі 108,83 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 726,93 грн., нарахованих в зв'язку з несвоєчасним виконанням обов'язку по оплаті поставленого за договором купівлі-продажу природного газу № 2728/14-КП-36 від 31.01.2014 природного газу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.09.2016 у справі № 925/931/16 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 797,03 грн. пені, 98,76 грн. 3% річних та 2 683,15 грн. інфляційних втрат, в задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманого за спірним договором товару, проте, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при розрахунку розміру вказаних вимог допущені помилки, які полягають у тому, що позивач при розрахунку пені та 3 % річних неправомірно включив до періоду, за який нараховуються пеня та 3 % річних, день фактичної сплати відповідачем заборгованості.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем не вірно нараховано інфляційні втрати за несвоєчасну сплату поставленого газу в грудні 2014 року, оскільки позивачем нараховувалися інфляційні на суму боргу з урахуванням інфляційного збільшення, тобто відбулося подвійне нарахування інфляційних втрат, а решта нарахувань інфляційних здійснена позивачем вірно.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство Теплопостачання звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Черкаської області по справі № 925/931/16 від 20.09.2016, яким стягнути з відповідача на користь позивача 97,10 грн. 3 % річних, 1 342,12 грн. інфляційних втрат та 693,92 грн. пені, посилаючись на помилки, які були допущені при розрахунку вказаних позовних вимог як позивачем, так і судом першої інстанції.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з позивача витрати на оплату послуг адвоката, не вказуючи при цьому їх розмір, в той час як з доданих до апеляційної скарги договору про надання правової допомоги адвокатом № 9 від 30.09.2016, додатку № 1 до нього та платіжного доручення № 319 від 30.09.2016 слідує, що за вказаним договором відповідачем адвокату ОСОБА_2 перераховано 2 500 грн.

Ухвалою від 17.10.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного підприємства Теплопостачання прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Позивач та ввідповідач представників в судове засідання не направили, про причини неявки представників не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

31.01.2014 позивач як продавець та відповідач як покупець уклали договір купівлі-продажу природного газу № 2728/14-КП-36 від 03.02.2014 (далі Договір) (а.с. 12-17), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач - приймати та оплачувати цей природний газ на умовах Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, газ, що продається за Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

В пункті 2.1 Договору сторони погодили як загальний, так і помісячний обсяг природного газу, який має бути поставлений за Договором, а саме те, що з 01.01.2014 по 31.12.2014 позивач має передати відповідачу газ обсягом до 65 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): 1 кв. - 30 (січень - 10 лютий - 10, березень - 10), 2 кв. - 5 (квітень - 5), 3 кв. - 0, 4 кв. - 30 (жовтень - 10, листопад - 10, грудень - 10).

У розділі 5 Договору сторонами визначено, що до сплати за 1 000 куб. м. природного газу належить 4 154,716 грн., куди входять: ціна за 1 000 куб. м. природного газу без ПДВ, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%, ПДВ - 20%, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за договором з моменту введення їх в дію.

Протягом строку дії Договору сторонами були підписані додаткові угоди: № 1 від 29.04.2014, № 2 від 23.05.2014, № 3 від 13.06.2014, № 4 від 30.09.2014, № 5 від 21.11.2014, № 6 від 18.12.2014 (а.с. 18-23), якими до Договору вносились зміни в частині вартості природного газу.

Пунктом 5.5 Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за Договором складається з сум вартості місячних поставок газу.

В розділі 3 Договору сторони погодили порядок та умови передачі природного газу.

Так, згідно з п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

На виконання умов Договору, позивач протягом січня - грудня 2014 року поставив відповідачу природний газ загальним обсягом 27,195 тисяч куб.м. загальною вартістю 127 360,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних сторонами та скріплених їх печатками актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014 31.03.2014, 30.11.2014, 31.12.2014 (а.с 24-28), та не заперечується сторонами.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач за спірний природний газ розрахувався повністю, проте з порушенням встановленого п. 6.1 Договору строку, що підтверджується наданою позивачем довідкою Операції по підприємству Теплопостачання ПП з 01.01.2014 по 31.01.2016 (а.с. 30) і відповідачем не заперечується.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті природного газу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги позивача задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем свого обов'язку оплатити поставлений за Договором природній газ з порушенням встановленого Договором сторін строку, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 Договору, він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги про стягнення пені та 3 % річних є обґрунтованими, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач при розрахунку пені та 3 % річних неправомірно включав до періоду, за який нараховуються пеня, день фактичної сплати відповідачем боргу.

Правова позиція щодо не включення до періоду прострочення при нарахуванні пені та 3% річних дня фактичної сплати суми боргу викладена й в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013.

Крім того, судом першої інстанції при розрахунку сум пені та 3 % річних допущено помилки.

З огляду на вказані обставини, позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду апеляційної інстанції. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 820,15 грн. та 3 % річних в сумі 101,36 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Сума боргу, щодо якої нараховуються пеня та 3 % річнихПеріод прострочки Сума пеніСума 3% річних 34130,96 15.02.2014 19.02.2014 60,78 14,03 15000,00 20.02.2014 23.02.2014 21,37 4,93 20000 15.03.2014 20.03.2014 42,74 9,86 10000 15.04.2014 27.04.2014 67,67 10,68 26647,18 15.01.2015 05.02.2015 449,72 48,18 16647,18 06.02.2016 15.02.2016 177,87 13,68 Всього 820,15 101,36

Щодо стягнення інфляційних втрат слід зазначити таке.

Суд першої інстанції, перераховуючи сумі інфляційних втрат, виходив з того, що позивачем не вірно нараховано інфляційні втрати за несвоєчасну сплату поставленого газу в грудні 2014 року, оскільки позивачем нараховувалися інфляційні на суму боргу з урахуванням інфляційного збільшення, тобто відбулося подвійне нарахування інфляційних втрат, проте колегія суддів вважає вказану позицію суду помилковою та такою, що не відповідає порядку визначення індексів інфляції, визначеному у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права та листі Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 N 62-97р.

З огляду на вказані обставини, позивні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 2 726,93 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2016 у справі № 925/931/16 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 820,15 грн., 3 % річних в сумі 101,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 726,93 грн., в решті позову відмовляється. Судові витрати позивача за подачу позову розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного підприємства Теплопостачання задоволенню не підлягає.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги та витрати на оплату послуг адвоката, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне підприємство Теплопостачання .

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Теплопостачання на рішення господарського суду Черкаської області від 20.09.2016 у справі № 925/931/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2016 у справі № 925/931/16 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2016 у справі № 925/1931/16 в редакції:

2. Стягнути з приватного підприємства Теплопостачання (18006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37239524) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню в сумі 820 (вісімсот двадцять) грн. 15 коп., 3 % річних в сумі 101 (сто одна) грн. 36 коп., інфляційні втрати в сумі 2 726 (дві тисячі сімсот двадцять шість) грн. 93 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 355 (одна тисяча триста п'ятдесят п'ять) грн. 55 коп.

4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/931/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді М.Г. Чорногуз

ОСОБА_1