Постанова

від 11.05.2007 по справі 20-9/381

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-9/381

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 07 травня 2007 року  

Справа № 20-9/381

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                                                      

за участю представників сторін:

позивача: Кухаренко В.М. за довіреністю;

відповідача: не з'явився:

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський завод "Спектр" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Рибіна С.А.) від 06 лютого 2006 року у справі № 20-9/381

за позовом           Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, місто Севастополь,99011)

до           Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський завод "Спектр" (вул. Промислова, 7а, місто Севастополь, 99040)

третя особа: Севастопольський міський центр зайнятості  (вул. Руднєва, 40, Севастополь, 99053)

про стягнення 2855,50 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суд міста Севастополя з позовом до відкритого акціонерного товариства "Севастопольський завод "Спектр" про стягнення  з останнього 2855,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем  порушено положення Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, яке виразилось у тому, що у 2005 році, замість 1 інваліду, не працював жоден.

    Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що підприємством виконано вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Втім, на підприємстві було створено та введено в дію робоче місце інваліду. Крім того, у 2005 році підприємство працювало зі збитками.

Судом першої інстанції до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Севастопольський міський центр зайнятості.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 06 лютого 2007 року (суддя Рибіна С.А.) у справі № 20-9/381 позов Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів  до відкритого акціонерного товариства "Севастопольський завод "Спектр" про стягнення 2855,50 грн. задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у сумі 2855,50 грн.

          Не погодившись з винесеною постановою, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати.

   На думку апелянта, господарським судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального оправа, а саме, статті 18-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та пункт 14 Положення „Про робоче місце інваліду і про порядок працевлаштування інвалідів”.

     У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу.

     Представник відповідача надав судовій колегії пояснення та заперечення на апеляційну скаргу.

   У судове засідання не з'явився представник третьої особи, але, до початку судового засідання заявив клопотання розглянути спір без його участі.

    У судовому засіданні було оголошено перерву до 07 травня 2007 року.

  Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 16 квітня 2007 року у справі №20-9/381 суддя Лисенко В.А. була замінена на суддю Ткаченка М.І.

      07 травня у судове засідання не з'явились представники апелянта та третьої особи.

   Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи,  а також те, що відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає  судовому  розгляду справи, судова колегія вважає  можливим розглянути справу відсутності не з'явившихся представників сторін.

     Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

    Згідно із пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

      Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звертаючись з позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недотримання нормативу працевлаштування інвалідів, діяло, як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.  

Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши присутніх у судовому засіданні 16 квітня 2007 року представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за  № 875-Х11 від 21 березня 1991 року (в редакції на момент застосування адміністративно - господарських санкцій) для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної вартості працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік - встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до пункту 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року за № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для

інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.          

Згідно до пункту 3 Положення, робоче місце інваліду, вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці в України, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до пункту 14 Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.

Якщо юридична особа не забезпечила створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на власному підприємстві, то воно повинно сплатити відділенню Фонду відповідні штрафні санкції, за рахунок яких будуть створені робочі місця для інвалідів на інших підприємствах.

Згідно поданого відповідачем –відкритим акціонерним товариством "Севастопольським заводом "Спектр" до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту за Формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, у відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала 9 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 1 місце від загальної кількості працюючих на підприємстві, і фактично на підприємстві працював один інвалід, середня річна заробітна плата на підприємстві за 2005 рік склала 5711,00 грн.

Як вважає позивач, підприємство було зобов'язано перерахувати на рахунок Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій у розмірі 2855,50 грн. за 1 робоче місце не зайняте інвалідом, яка складає половину розміру середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У Постановах Верховного суду України у справах № 3/118 від 29 березня 2005 року № 2-23/9789-2003 від 20 липня 2005 року, №13/403 від 29 березня 2005 року, викладено правову позицію, щодо з'ясування судом, зокрема, повідомлень підприємством органів працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів та з чиєї вини не були працевлаштовані інваліди, або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.

Матеріали справи свідчать про належні докази того, що відповідні органи, а саме Севастопольський міський центр зайнятості щомісячно повідомлявся відповідачем про наявність вакантного робочого місця шляхом подання звіту за формою 3-ПН. Крім цього це підтверджено також листом Севастопольського міського центру зайнятості та поясненнями наданими у судовому засіданні апелянтом судовій колегії.

З аналізу положень частин 2, 3 статті 18 Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні” та пунктів 2, 3 Положення вбачається, що фактичне робоче місце має бути створено з урахуванням фізичних можливостей певного інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології інваліда. Тому, безпосереднє створення робочого місця для інваліда, а саме його пристосування для праці інваліда, здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи.  

Таким чином, умовою для створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології, оскільки без такої пропозиції неможливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може буде запропоновано, що унеможливлює створення відповідного робочого місця.

Відкритим акціонерним товариством «Севастопольський завод «Спектр»виконано вимоги діючого законодавства щодо можливості працевлаштування інвалідів на підприємстві, а саме:

- штатним розкладом та подальшими змінами у ньому підтверджується визначене місце інваліда підсобного робітника;

-          розроблена та затверджена посадова інструкція підсобного робітника;

-          у 2005 року відповідач постійно інформував державну службу зайнятості про існуюче квотне місце для працевлаштування інвалідів та необхідність його направлення на підприємство, що підтверджується звітами  про  наявність  вільних  робочих місць  за формою  №  3-ПН  від  28 січня 2005 року, 01 березня 2005 року, 28 березня 2005 року, 28 квітня 2005 року, 27 травня 2005 року, 29 червня 2005 року, 29 липня 2005 року, 29 серпня 2005 року, 28 вересня 2005 року, 28 жовтня 2005 року, 28 листопада 2005 року, 26 грудня 2005 року.

У 2005 році інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися.

  Вищевикладене свідчить про те, що відповідачем протягом 2005 року надавалися відомості про вакансії для працевлаштування інвалідів з інформацією про наявність робочих місць до органів працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідачем  були виконані вимоги пунктів 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів та Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, у зв'язку з чим, у господарського суду не було підстав для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій.

          Керуючись статтями 24, 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, 207  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольський завод "Спектр" задовольнити.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя  від 06 лютого 2006 року у справі № 20-9/381 скасувати.

3. У позові відмовити.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

         Ухвалу або постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                              підпис                    

Судді                                                            підпис                    

                                                            підпис