ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2016 р. Справа № 909/844/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Державного підприємства "Українська геологічна компанія",
пров.Геофізиків, 10, м. Київ, 02088;
до відповідача: ОСОБА_1 екології та природних ресурсів
Івано-Франківської обласної державної адміністрації,
вул. Сахарова, 23А, м.Івано-Франківськ, 73014;
про: стягнення 1 732 513,01грн., з яких: 1 580 795,73грн. - інфляційні втрати, 151 717,28грн. - 3% річних,
за участю:
від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №1-965 від 30.12.2015р.);
від відповідача: представники не з'явились.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Державне підприємство "Українська геологічна компанія", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА 2 463 308,12грн, з яких: 2 256 001,40грн. - інфляційні втрати, 207 306,72грн. - 3% річних,
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.16р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).
В судовому засіданні 18.10.16р. оголошувалась перерва до 10.11.16р.
Позивач, адресував суду клопотання №1-800 від 01.11.16р.(вх№15734/16 від 07.11.16р.), про розгляд спору без його участі за наявними в матеріалах справи доказами. Однак, представник позивача в судове засідання з"явився, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог №1-799 від 01.11.16р. (вх№11267/16 від 07.11.16р.), в якій просить суд, стягнути з відповідача 1 732 513,01грн., з яких: 1 580 795,73грн. - інфляційні втрати, 151 717,28грн. - 3% річних.
Беручи до уваги правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., за змістом якого, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову.
Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому на:
- порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору №486/13-к від 09.12.13р., а саме, нездійснення розрахунків за виконані позивачем, згідно акту виконання геологорозвідувальних робіт №1 за грудень 2013р., роботи щодо проведення моніторингу та розроблення плану заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла на території Домбровського кар'єру Державного підприємства "Калійний завод "ВАТ "Оріана" на суму 2 591 334,00грн., в т. ч. і невиконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.15р., у справі №909/1291/15, яким стягнено з відповідача на користь позивача 2 591 334,00 грн. - за виконані геологорозвідувальні роботи, згідно Договору №486/13к від 09.12.13р.;
- положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за невиконання грошового зобов"язання, відповідачу нараховано 1 580 795,73грн. - інфляційних втрат, 151 717,28грн. - 3% річних;
- норми ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Представник відповідача, в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с.165). Однак, в судовому засіданні 18.10.16р., факт виконання позивачем геологорозвідувальних робіт, обумовлених Договором №486/13к від 09.12.13р., на загальну суму 2 591 334,00 грн., представник відповідача підтвердив, зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА, не здійснює виробничу діяльність та у відповідності до розпорядження голови Івано-Франківської ОДА №563 від 02.09.15р., проходить процедуру ліквідації юридичної особи, а відтак, сплатити кошти, визначені рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.15р., у справі №909/1291/15, на даний час, не представляється можливим (відзив на позов №01-22/649-А від 13.10.16р.).
За таких обставин, беручи до уваги той факт, що відповідач, відповідно до вимог законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача, за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.15р., у справі №909/1291/15 позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь Державного підприємства "Українська геологічна компанія" 2 591 334,00 грн. - за виконані геологорозвідувальні роботи, згідно Договору №486/13-к від 09.12.13р. та судовий збір в розмірі 38 870,01грн. Про що видано наказ №1378 від 25.12.15р.
При цьому, слід зазначити, що в процесі розгляду справи №909/1291/15, позивачем не заявлялась вимога про покладення на відповідача додаткових юридичних обов"язків, у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, обумовлених п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за порушення грошового зобов"язання.
Згідно довідки Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківської області "12-12/608-4062 від 18.10.16р., наказ господарського суду Івано-Франківської області №1378 від 25.12.15р., станом на 18.10.16р. - не виконаний через відсутність коштів на рахунках боржника для погашення заборгованості (а.с.47-48).
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат розмірі 1 580 795,73грн. та 3% річних розмірі 151 717,28грн., нарахованих на підставі п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за порушення грошового зобов"язання встановленого рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.15р., у справі №909/1291/15.
В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).
Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене вище, а також встановлений судом факт невиконання відповідачем свого зобов"язання стосовно оплати коштів за виконані геологорозвідувальні роботи, згідно Договору №486/13-к від 09.12.13р., в сумі 2 591 334,00грн., в т.ч. і рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.15р., у справі №909/1291/15, яке в силу ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим до виконання на всій території України, суд прийшов до висновку, про правомірність покладення позивачем на відповідача додаткових юридичних обов"язків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. При цьому, судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що інфляційні втрати підлягають стягненню за період з жовтень 2014р. - серпень 2016р. від суми 2 591 334,00грн., в розмірі 1 580 795,73грн., 3% річних за період з 18.09.14р. по 31.08.16р. від суми 2 591 334,00грн., в розмірі 151 717,28грн., у відповідності до розрахунку позивача (а.с.167), який визнається судом арифметично вірним.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач, факт невиконання грошового зобов"язання за виконані геологорозвідувальні роботи, згідно Договору №486/13-к від 09.12.13р., в сумі 2 591 334,00грн. визнав.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 732 513,01грн., з яких: 1 580 795,73грн. - інфляційні втрати, 151 717,28грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ст.ст. 11, 509, 526, 599, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Державного підприємства "Українська геологічна компанія" до відповідача ОСОБА_1 екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення 1 732 513,01грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Сахарова, 23А, м.Івано-Франківськ, 73014 (ідентифікаційний код 38712225) на користь Державного підприємства "Українська геологічна компанія", пров. Геофізиків, 10, м. Київ, 02088 (ідентифікаційний код 38078094) 1 580 795,73грн. (один мільйон п"ятсот вісімдесят тисяч сімсот дев"яносто п"ять грн. 73коп.) - інфляційних втрат, 151 717,28грн. (сто п"ятдесят одну тисячу сімсот сімнадцять грн. 28коп.) - 3% річних, 25 987,70грн. (двадцять п"ять тисяч дев"ятсот вісімдесят сім грн. 70коп.) - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.11.16р.
Суддя С.Кобецька
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 10.11.2016 |
Оприлюднено | 17.11.2016 |
Номер документу | 62686415 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Івано-Франківської області
Кобецька С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні