Рішення

від 08.11.2016 по справі 905/2734/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.2016 Справа №905/2734/16

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД , м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 24316073,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Біг Бетон , м.Донецьк, ЄДРПОУ 36443549,

про стягнення 16 856,50 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД , м.Запоріжжя, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №1184 від 19.09.2016р. до Товариства з обмеженою відповідальністю Біг Бетон , м.Донецьк, про стягнення 16 856,50 грн., у тому числі 10 433,64 грн. - заборгованість за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 726,10 грн. - 3% річних та 5 696,76 грн. інфляційних витрат.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2734/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 22.09.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2734/16.

Розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №01512/14-ЛСО від 01.01.2014р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх грошових зобов'язань в частині оплати вартості переданого палива, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок суми позовних вимог та у копіях: договір купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №01512/14-ЛСО від 01.01.2014р. із додатком до нього, акт №б/н від 01.01.2014р. прийому-передачі паливних карток у користування за договором купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №01512/14-ЛСО від 01.01.2014р., видаткові накладні №826/2 від 31.01.2014р., №4083/2 від 28.02.2014р., №7371/2 від 31.03.2014р., №10778/2 від 30.04.2014р., акт звіряння (361, 68111 рахунок) взаємних розрахунків станом на 30.04.2014р..

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.173, 179, 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 44 Господарського процесуального кодексу України.

11.10.2016р. від представника позивача через канцелярію суду отримано клопотання №б/н від 06.10.2016р. із яким до матеріалів справи долучено акт звіряння (361, 68111 рахунок) взаємних розрахунків станом на 05.10.2016р., довідка №1249 від 06.10.2016р. про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог, витяг з Безкоштовний запит. Міністерство юстиції України щодо підприємства відповідача, а також у копіях: лист Запорізької дирекції УДППЗ Укрпошта №04-16-1143 від 22.09.2015р., довідка відділення Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк РЦ центральний №ZAP-52/1010 від 06.10.2016р.

У приведеному клопотанні висловлено прохання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ Параллель-М ЛТД , яке задоволено судом, про що відображено в ухвалі господарського суду Донецької області від 11.10.2016р. у справі №905/2734/16.

26.10.2016. представник позивача звернувся з клопотанням №б/н від 24.10.2016р. про розгляд справи без його участі, врахувавши, що Товариство з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД повністю підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не представив.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, суд задовольняє клопотання позивача №б/н від 24.10.2016р. про розгляд справи без участі його представника.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

01.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Біг Бетон (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №01512/14-ЛСО, строком дії у відповідності до його п.5.1 по 31.12.2014р. включно, а також до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Згідно п.1.1 договору, предметом договору є взаємні права та обов'язки сторін, по яких Продавець передає у власність, а Покупець приймає й зобов'язується оплатити паливо (бензини автомобільні, паливо дизельне й газ) у строки й на умовах визначених цим договором, шляхом здійснення заправлення автомобіля/ів Покупця по паливним карткам, протягом дії даного договору. Заправлення (передача палива) здійснюється на автозаправних станціях партнерів Продавця, а також на автозаправних станціях Продавця й супроводжується видачею чека термінала пред'явникові паливної картки.

Відповідно до п.1.2 договору умови поставки палива: EXW…термінали АЗС Продавця (партнерів Продавця), у діючій редакції Інкотермс .

Право власності на паливо й ризки випадкового знищення або випадкового псування переходять до Покупця з моменту одержання палива по паливній картці на АЗС (п.1.4 договору).

Згідно п.1.6 договору заправлення (передача палива) автомобілів Покупця проводиться, починаючи від дня видачі паливних(ої) карток(ки) Покупцеві. Продавець видає паливні картки уповноваженому представнику Покупця при наданні належним чином оформленої довіреності, документа, що засвідчує особу, з обов'язковим складанням та підписанням сторонами акту прийому-передачі паливних карток у користування, що є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна, асортимент й кількість палива визначається (узгоджується) сторонами в момент заправлення, відповідно до діючої ціни на АЗС (ціна реалізації по безготівковому розрахунку). Загальною сумою договору є вартість палива, отриманого протягом дії договору й зазначена в накладних (акті) (п.2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору сторони встановили, що по закінченню кожного календарного місяця, на 5-ий робочий день місяця, наступного за звітнім, Продавець готовить для Покупця накладну, у якій вказується точна (погоджена) кількість палива переданого Покупцеві за звітний місяць. Дана накладна є невід'ємною частиною даного договору й повинна бути отримана Покупцем (шляхом звернення до Продавця), підписана його уповноваженою особою, а також повернута Продавцю до 20 робочого дня місяця наступного за звітнім. У випадку неодержання Покупцем накладних, у тому числі не підписання й/або не повернення Продавцеві, у встановлений термін з вини Покупця або у випадку відсутності інших заперечень із боку Покупця (уповноваженої особи Покупця) дана накладна підготовлена Продавцем не може бути оскаржена Покупцем у майбутньому й підтверджує факт виконання Продавцем своїх зобов'язань за цим договором.

У пунктах 2.4-2.6 договору визначено порядок розрахунків, до якого віднесено: форма розрахунків - безготівкове перерахування коштів на поточний рахунок Продавця відповідно до чинного законодавства або внесення готівки; вид розрахунків - готівковий і/або безготівковий. Оплата здійснюється в національній валюті України; Покупець зобов'язаний не пізніше 20 числа поточного календарного місяця здійснювати оплату за отримане ним паливо в поточному місяці. У випадку, якщо день платежу збігається зі святковим або неробочим банківським днем, оплата здійснюється в наступний робочий банківський день. Одержання рахунку є обов'язком Покупця, для чого останньому необхідно звертатися до Продавця. Остаточні розрахунки за паливо, отримане протягом звітного місяця, повинні бути здійснені Покупцем до 10 робочого дня, місяця наступного за звітним, на підставі даних накладної (акту) з урахуванням платежів, зроблених протягом звітного місяця. У випадку, якщо розмір внесених платежів перевищує розмір вартості отриманого палива, то різниця враховується в наступному місяці. Не оплата повністю або частково Покупцем отриманого палива/послуг через неодержання Покупцем зі своєї вини рахунку й/або видаткової накладної є простроченням Покупця. За перший місяць дії даного договору (до початку одержання палива по паливним карткам), Покупець здійснює платіж у розмірі 10 000,00 грн.

При здійсненні платежів за паливо Покупець у платіжному дорученні зобов'язаний в обов'язковому порядку вказати номер відповідного договору й дату його підписання, а також номер і дату рахунку, по якому здійснюється оплата. У випадку перерахування коштів на рахунок Продавця без вказівки перерахованих вище даних, Продавець ураховує кошти, що надійшли, у рахунок погашення заборгованості, яка раніше утворилась у Покупця (п.2.8 договору).

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

На виконання умов договору №01512/14-ЛСО від 01.01.2014р. позивачем відповідачу передано 16 паливних карток, про що свідчить акт №б/н від 01.01.2014р. прийому-передачі паливних карток у користування за договором купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №01512/14-ЛСО від 01.01.2014р., підписаний та скріплений печатками з обох сторін.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив продаж обумовленого вище товару відповідачу за видатковими накладними №826/2 від 31.01.2014р., №4083/2 від 28.02.2014р., №7371/2 від 31.03.2014р., №10778/2 від 30.04.2014р. на суму 120 348,84 грн. Останнім його прийнято, що підтверджується підписами сторін на даному документі скріпленими печатками підприємств.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Предмет продажу означений правочином, ідентичні найменуванню товару, придбаного за наведеними видатковими накладними.

Крім того, ці первинні документи містять посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №01512/14-ЛСО від 01.01.2014р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, у відповідності до п.2.6 договору межею розрахунку є строк до 10 робочого дня місяця, наступного за звітним, на підставі даних накладної з урахуванням платежів, зроблених протягом звітного періоду.

Відтак, приймаючи до уваги місяці, за які складно приведені первинні документи та викладені умови оплати, відповідач остаточно повинен був розрахуватись із позивачем за переданий останнім товар у січні 2014р. - не пізніше 13.02.2014р., у лютому 2014р. - не пізніше 14.03.2014р., у березні 2014р. - не пізніше 10.04.2014р., у квітні 2014р. - не пізніше 16.05.2014р..

Згідно даних відділення Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк РЦ центральний приведених у додатку №1 до довідки №ZAP-52/1010 від 06.10.2016р., відповідачем за період з 01.01.2014р. по 23.04.2014р. за договором №1512/14 ЛС від 01.01.2014р. сплачено за бензин 74 200,00 грн., за договором №01278/13-ЛС від 01.01.2013р. - оплата за бензин 33 000,00 грн.

З представленого позивачем акту звіряння (361,68111 рахунок) взаємних розрахунків між сторонами станом на 05.10.2016р. рахується сума основного боргу у розмірі 10 433,64грн., означені вище оплати віднесені у рахунок погашення спірних зобов'язань.

Беручи до уваги акт звіряння (361,68111 рахунок) взаємних розрахунків станом на 30.04.2014р. підприємствами відображено у бухгалтерському обліку наявність суми заборгованості у розмірі 10 433,64 грн. за договором №01512/14-ЛСО від 01.01.2014р., про що свідчать підписи, скріплені печатками як з боку позивача, так і з боку відповідача.

Доказів протилежного суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Отже, як слідує з обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем у сумі 10 433,64 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі становить 5 696,76 грн. за період прострочення з 06.2014р. по 08.2016р. на суму основного боргу 10 433,64 грн.

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат не суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому прийнято для нарахування цих вимог.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН , на суму основного боргу 10 433,64 грн. за період 06.2014р. по 08.2016р., суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у межах розміру визначеного позивачем, тобто в сумі 5 696,76грн., за відсутності клопотання в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми - 726,10грн. за наступним розрахунком: на суму 10 433,64 грн. у період з 20.05.2014р. по 13.09.2016р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, суд дійшов висновку про їх задоволення у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД , м.Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю Біг Бетон , м.Донецьк, про стягнення 16 856,50 грн., у тому числі 10 433,64 грн. - заборгованість за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 726,10 грн. - 3% річних та 5 696,76 грн. інфляційних витрат, задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біг Бетон (83003, Донецька область, м.Донецьк, пр.-т ІллічаАДРЕСА_1, ЄДРПОУ 36443549, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД (69091, Запорізька область, м.Запоріжжя, бул.Шевченка, б.71а, кімната 901, ЄДРПОУ 24316073, п/р26006962494065 у ПАТ Перший Український Міжнародний банк , МФО 334851) 16 856,50 грн., у тому числі 10 433,64 грн. - заборгованість за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 726,10 грн. - 3% річних та 5 696,76 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У судовому засіданні 08.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2016р.

Суддя О.В. Кротінова