Рішення

від 07.11.2016 по справі 910/16055/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016Справа №910/16055/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" доПриватного виробничо-комерційного підприємства «Берегиня-1» простягнення 28425,23 грн. Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (за дов.) від відповідачане з'явились На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Берегиня-1» заборгованості за договором № 320073/1юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 14.06.2016 в сумі 28425,23 грн., з яких: 14622,44 грн. основний борг, 11500,34 грн. пеня, 1920,02 грн. інфляція, 382,43 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.09.2014 по 01.07.2016.

Ухвалою суду від 05.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16055/16, розгляд останньої призначено на 06.10.2016.

Позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач в судове засідання 06.10.2016 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, вимог ухвали суду від 05.09.2016 про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 06.10.2016 розгляд справи відкладено на 07.11.2016.

Представник відповідача в судове засідання 07.11.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, з адреси місцезнаходження відповідача до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф. 20 "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (виконавець) та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Берегиня-1» (споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 430073/1юр, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги і централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Суб'єктом користування послугами є власник нежитлового приміщення по проспекту Возз'єднання, будинок 3, опалювальною площею 59,10 кв. м. (п. 1, 2, 3 договору).

Відповідач являється власником приміщення площею 59,10 кв. м за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, 3 на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу від 26.04.2006, зареєстрованим в реєстрі за № 3459 (копія договору та витягу з державного реєстру правочинів містяться в матеріалах справи).

Тарифи на послуги (з врахуванням податку на додану вартість) на дату укладання договору становлять з централізованого опалення з будинковими без будинкових приладів обліку теплової енергії 1212,10 гр. за Гкал; з централізованого постачання гарячої води 64,93 грн. за куб. м. (п. 5 договору).

Відповідно до п. 8 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Цей договір укладається на строк до 14.06.2017 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання чи необхідність перегляду. Дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення згідно ст. 631 ЦК України, а саме з 01.07.2014.

Додатком № 3 до договору визначено абонентів, які знаходяться на балансі ЖРЕО-403 станом на та яким надаються послуги (відповідач зазначений у переліку). До матеріалів справи додано Перелік житлових будинків, в яких виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з 01.07.2014 є ТОВ «Євро-Реконструкція» , зокрема і по проспекту Возз'єднання, 3.

До матеріалів справи надано рахунки-фактури за період з вересня 2014 року по червень 2016 року за договором № 430073/1юр від 14.06.2016 на загальну суму 14622,44 грн. Також позивач долучив до позовної заяви копії актів надання послуг за період вересня 2014 по червень 2016 року, в яких зазначено фактично кількість спожитих послуг за кожен місяць на загальну суму 14622,44 грн. Акт підписані та скріплені печаткою позивача, з боку відповідача вказані документи не підписані.

На підтвердження факту надання послуг з централізованого опалення до матеріалів справи додано наряди про включення та відключення на початку та в кінці опалювального сезону приміщення по проспекту Возз'єднання, 3, особовий рахунок 430073. Факт підключення нежитлового приміщення по проспекту Возз'єднання, 3 до внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води підтверджується листом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 25.05.2016 № 103/32 3042 та додатком з переліком нежитлових приміщень.

Відповідач не сплатив вартість наданих позивачем за період з вересня 2014 по червень 2016 послуг на суму 14622,44 грн.

Отже, у Приватного виробничо-комерційного підприємства «Берегиня-1» перед позивачем виникла заборгованість з оплати вартості наданих послуг у розмірі 1462,44 грн.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» .

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (зі змінами та доповненнями) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно вказаного закону відповідач є споживачем централізованого постачання холодної води.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1, 2 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на: приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.

Судом встановлено, що відповідач був приєднаний до теплової мережі, він являється споживачем теплової енергії, а тому у нього виник обов'язок оплачувати її вартість.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

ОСОБА_1 вбачається з матеріалів справи, тарифи на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» , затверджений Постановою Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця , що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

В договорі № 430073/1юр від 14.06.2016 контрагенти установили, що він застосовується до правовідносин, які виникли з 01.07.2014 року.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором у період з вересня 2014 по червень 2016 на загальну суму 14622,44 грн., а відповідач в порушення умов договору та норм законодавства України не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за цей період, у зв'язку з чим в останнього станом на день розгляду справи існує заборгованість у розмірі 14622,44 грн.

Обсяги, вартість поставленої теплової енергії за вказаний період підтверджується долученими до позовної заяви письмовими доказами.

Отже, суд приходить до висновку про те, що у спірному періоді відповідач був стороною договору, яка фактично отримувала надані позивачем послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та централізованого опалення. Відтак, відповідач має нести відповідальність за невиконання господарського зобов'язання та зобов'язаний оплатити вартість послуг, спожитих за договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки факт наявності у відповідача основної заборгованості за договором, яка становить 14622,44 грн. за період з 01.09.2014 по 01.07.2016 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання зобов'язання у розмірі 11500,34 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом (п. 13 договору).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п.2.5 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд погоджується з розрахунком пені зробленим позивачем за період з 21.10.2014 по 31.07.2016 на суму 11500,34 грн. Розрахунок пені здійснений з урахуванням шестимісячного обмеження для нарахування пені, річного строку позовної давності та обмеження суми пені у розмірі 100% від загальної суми боргу. Сума пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 1920,02 грн. та 3% річних у розмірі 382,43 грн. за період з 21.10.2014 по 31.07.2016, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленої позивачем теплової енергії, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції є більшою, ніж та, що заявлена позивачем до стягнення. Суд наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивач з відповідним клопотанням до суду не звертався. Сума інфляційних нарахувань підлягає стягненню у розмірі, визначеному позивачем - 1920,02 грн.

Сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача у сумі 382,43 грн. за розрахунком позивача, який перевірений судом.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі..

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Берегиня-1» (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, 2-А, ідентифікаційний код 20071485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) заборгованість у розмірі 14622 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 44 коп., пеню у розмірі 11500 (одинадцять тисяч п'ятсот) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 02 грн., 3% річних у розмірі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 43 коп. та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.11.2016

Суддя І.В.Усатенко