Рішення

від 09.11.2016 по справі 910/17714/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016Справа №910/17714/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства Торговий Дім Поляков до про Приватної фірми СВ-СЕРВІС стягнення заборгованості у розмірі 7 001 грн. 99 коп. Представники:

від Позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство Торговий Дім Поляков (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної фірми СВ-СЕРВІС (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 7 001 грн. 99 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 20.08.2010 року між Приватним підприємством Торговий Дім Поляков (Постачальник) та Приватною фірмою СВ-СЕРВІС (Покупець) було укладено Договір поставки №1817, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукти харчування та інші товари, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар суму в розмірі 4 511 грн. 22 коп., що підтверджується видатковою накладною, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Приватним підприємством Торговий Дім Поляков в розмірі 4 511 грн. 22 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватної фірми СВ-СЕРВІС 17% річних у розмірі 212 грн. 21 коп., 0,5% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 278 грн. 56 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/17714/16, судове засідання призначено на 26.10.2016 року.

26.10.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.09.2016 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.09.2016 року та якісну копію Договору поставки №1817 від 20.08.2010 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором поставки №1817 від 20.08.2010 року у розмірі 4 511,22 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.10.2016 року відкладено розгляд справи на 09.11.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 09 листопада 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року у справі № 910/17714/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватної фірми СВ-СЕРВІС є 03150, АДРЕСА_1.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/17714/16 направлялись на адресу Приватної фірми СВ-СЕРВІС , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 09 листопада 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

20.08.2010 року між Приватним підприємством Торговий Дім Поляков (Постачальник) та Приватною фірмою СВ-СЕРВІС (Покупець) було укладено Договір поставки №1817, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукти харчування та інші товари, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних.

Відповідно до п.3.5 Договору при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками Сторін. Накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість.

Згідно з п. 4.2 Договору Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну партію товару окремо шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

При порушенні Покупцем п.4.2 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , крім цього, збитки від інфляції та 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що при порушенні Покупцем п.4.2 даного Договору згідно з ч.1 ст. 536 ЦК України зобов'язаний сплатити Постачальнику проценти за користування його грошовими коштами у 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 року, а в частині зобов'язань до повного їх виконання. У разі якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не заявить повідомить іншу сторону про розірвання Договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих самих умовах. (п.6.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №1817 від 20.08.2010 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №АКФ - 094012 від 27.05.2016 року на суму в розмірі 4 511 грн. 22 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Приватним підприємством Торговий Дім Поляков в розмірі 4 511 грн. 22 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватної фірми СВ-СЕРВІС 17% річних у розмірі 212 грн. 21 коп., 0,5% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 278 грн. 56 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства Торговий Дім Поляков підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №1817 від 20.08.2010 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №1817 від 20.08.2010 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №АКФ - 094012 від 27.05.2016 року на суму в розмірі 4 511 грн. 22 коп., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем не було сплачено за отриманий товар в повному обсязі.

Таким чином, заборгованість Приватної фірми СВ-СЕРВІС перед Приватним підприємством Торговий Дім Поляков за Договором поставки №1817 від 20.08.2010 року становить 4 511 грн. 22 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Приватному підприємству Торговий Дім Поляков в розмірі 4 511 грн. 22 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 4 511 грн. 22 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 17% річних за загальний період прострочки з 14.06.2016 р. по 22.09.2016 р. у розмірі 212 грн. 21 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 17% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки №1817 від 20.08.2010 року за загальний період прострочки з 14.06.2016 р. по 22.09.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 17% річних у розмірі 212 грн. 21 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 14.06.2016 року по 22.09.2016 року.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 0,5% за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 Цивільного кодексу України за загальний період прострочки з 14.06.2016 р. по 22.09.2016 р. у розмірі 2 278 грн. 56 коп.

За змістом ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Суд звертає увагу, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону. Крім того, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.

Відповідно до статті 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що при порушенні Покупцем п.4.2 даного Договору згідно з ч.1 ст. 536 ЦК України зобов'язаний сплатити Постачальнику проценти за користування його грошовими коштами у 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку.

Суд, перевіривши розрахунок 0,5% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 14.06.2016 року по 22.09.2016 року у розмірі 2 278 грн. 56 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 0,5% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 14.06.2016 року по 22.09.2016 року у розмірі 2 278 грн. 17 коп.

Таким чином, з Приватної фірми СВ-СЕРВІС на користь Приватного підприємства Торговий Дім Поляков підлягає стягненню заборгованість у розмірі 4 511 грн. 22 коп., 17% річних у розмірі 212 грн. 21 коп. та 0,5% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 278 грн. 17 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного підприємства Торговий Дім Поляков - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми СВ-СЕРВІС (03150, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код юридичної особи 23521598) на користь Приватного підприємства Торговий Дім Поляков (18005, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ЧЕХОВА, будинок 41, Ідентифікаційний код юридичної особи 32268131) заборгованість у розмірі 4 511 (чотири тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 22 (двадцять дві) коп., 17% річних у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 21 (двадцять одна) коп., 0,5% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 278 (дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 17 (сімнадцять) коп. та судовий збір у розмірі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 92 (дев'яносто дві) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 листопада 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин