Рішення

від 07.11.2016 по справі 913/1114/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 листопада 2016 року Справа № 913/1114/16

Провадження №15пд/913/1114/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Променергоавтоматика» , м.Київ

до Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про внесення змін до договору оренди землі №152 від 01.06.2004

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю №02-81 від 25.09.2014;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне акціонерне товариство «Променергоавтоматика» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради про внесення змін до договору оренди землі №152 від 01.06.2004, а саме, п.9 договору доповнити пп.9.1 наступного змісту: « 9.1. Орендар, на підставі ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII, звільняється від орендної плати по даному договору за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року» .

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.10.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 27.10.2016.

Позивач подав заяву про доповнення підстав позову б/н від 27.10.2016, в якій зазначив, що п.12 договору оренди землі №152 від 01.06.2004 та ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» також є підставами для внесення змін до вказаного договору оренди землі.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.10.2016 був відкладений розгляд справи на 07.11.2016.

Позивач надав додаткові пояснення до позову б/н від 07.11.2016, в яких зазначив, що п.12 договору оренди землі №152 від 01.06.2004 та ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» також є підставами для внесення змін до вказаного договору оренди землі. Крім того, позивач в обґрунтування необхідності внесення змін до договору послався на приписи ст.ст.632, 652 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзивом б/н від 07.11.2016 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» прийнятий не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи; що ані Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , ані іншими законодавчими актами України до Податкового кодексу України не були внесені зміни щодо звільнення суб'єктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном; що зміни та доповнення до законів України про оподаткування стосовно надання пільг вносяться не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року; що в даному випадку спірним є питання території; що позивач всупереч вимог діючого законодавства не надав документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції.

Запереченням на відзив б/н від 07.11.2016 позивач доводи відповідача відхилив та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 07.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 20.05.2004 №1324 «Про переоформлення в оренду земельної ділянки ЗАТ «Променергоавтоматика» , зокрема, затверджено закритому акціонерному товариству «Променергоавтоматика» технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на якій розташовано адміністративно-виробничий комплекс за адресою: м.Сєвєродонецьк, пр.Гвардійський, 1-а (п.1 рішення); припинено Сєвєродонецькому дочірньому колективному підприємству «Променергоавтоматика» №436 закритого акціонерного товариства «Променергоавтоматика» право постійного користування земельною ділянкою площею 2,9174 га, на якій розташовано адміністративно-виробничий комплекс за адресою м.Сєвєродонецьк, пр.Гвардійський, та передано в довгострокову оренду строком на 25 років закритому акціонерному товариству «Променергоавтоматика» такі земельні ділянки за адресою м.Сєвєродонецьк, пр.Гвардійський, 1-а, за рахунок земель СДКП «Промавтоматика» №436 ЗАТ «Променергоавтоматика» : земельну ділянку кадастровий №4412900000:04:002:0106 площею 2,9155 га. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості (під адміністративно-виробничий комплекс); земельну ділянку кадастровий №4412900000:04:002:0107 площею 0,0019 га. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості (під будівлю прохідної адміністративно-виробничого комплексу).

01.06.2004 між Сєвєродонецькою міською радою та Закритим акціонерним товариством «Променергоавтоматика» , яке в подальшому було перейменоване в Приватне акціонерне товариство «Променергоавтоматика» було укладено договір оренди землі №152, державна реєстрація від 01.06.2004 за №152.

Відповідно до п.1 договору орендодавець на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради за №1324 від 20.05.2004 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки - землі промисловості (під адміністративно-виробничий комплекс та прохідну), які знаходяться за адресою: м.Сєвєродонецьк, пр.Гвардійський, б.1 А.

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 2,9174 га, у тому числі: забудовані землі (землі промисловості) - під адміністративно-виробничий комплекс - 2,9155 га, та прохідну - 0,0019 га (п.2 договору).

Згідно з п.5 договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 2796619 грн 64 коп.

Відповідно до п.8 договору його укладено на 25 років, строком по 31.05.2029, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 30762 грн 81 коп. на рік (п.9 договору).

Відповідно до п.12 договору розмір орендної плати переглядається при зміні індексації грошової оцінки земельної ділянки у разі: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п.35 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

В грудні 2006 року між сторонами була укладена додаткова угода №1, якою внесено зміни в п.п.9, 11, 28, 30 договору, зокрема п.9 договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі 31834 грн 67 коп. на рік» .

16.05.2008 між сторонами була укладена додаткова угода №2, якою внесено зміни в п.п.5, 9, 11 договору.

В 2010 році між сторонами була укладена додаткова угода №3, якою внесено зміни в п.п.5, 9, 11 договору.

В 2011 році між сторонами була укладена додаткова угода, якою внесено зміни в п.п.5, 9, 11 договору.

30.09.2016 позивач звернувся до відповідача з пропозицією (офертою) №02-121 щодо внесення змін до договору оренди землі з проектом додаткової угоди, в якій пропонував п.9 договору доповнити пп.9.1 наступного змісту: «п.9.1. Орендар, на підставі ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII, звільняється від орендної плати по даному договору за період з 14.04.2014 по 07.06.2016» .

Сєвєродонецька міська рада відповіддю на лист №4740 від 29.09.2016 повідомила, що єдиною підставою, яка дає право на звільнення від сплати за користування земельною ділянкою є внесення змін до договору оренди землі лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не передбачено внесення змін до договорів оренди землі, а отже такі вимоги є безпідставними.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно з ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у

володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 30 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відносно посилань позивача на приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.6 Закону України №1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669), який набрав чинності 15.10.2014, в редакції чинній до 08.06.2016 передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з ст.1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указами Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року, «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Згідно з ч.2 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669 дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Відповідно до ч.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669 Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

На виконання зазначеного розпорядженням Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053 від 30.10.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» .

09.02.2015 року постановою Окружного адміністративного суду м.Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнане нечинним.

Розпорядженням №1275-р від 02.12.2015 Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).

Земельна ділянка площею 2,9174 га, якою позивач користується на підставі договору оренди землі №152 від 01.06.2004, знаходиться за адресою: пр.Гвардійський, б.1-А, м.Сєвєродонецьк і воно включено до вказаного Переліку.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що на позивача поширюється дія Закону №1669.

Суд зазначає, що Закон №1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, приписи ст.6 Закону №1669 є нормами прямої дії. Внесення змін до договорів оренди землі зазначеним Законом не передбачено, оскільки орендарів звільнено від сплати орендної плати за користування орендованими земельними ділянками державної та комунальної власності в силу його прямих приписів.

З огляду на викладене зазначені доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

Відносно посилань позивача на приписи ст.632 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам ч.1 ст.15, ст.21 Закону України «Про оренду землі» .

Також за пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.288.1, 288.4 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Підпунктами 288.5.1, 288.5.2 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

В п.9 договору сторони визначили розмір орендної плати на рік, а в п.11 - щомісячно.

Пунктом 12 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається при зміні індексації грошової оцінки земельної ділянки у разі: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Положеннями Закону №1669 не змінюється розмір орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності і не встановлюється на рівні 0 грн 00 коп., як зазначає позивач; приписи ст.6 Закону №1669 звільняють суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тому вказані доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

Також суд зауважує, що відповідно до ч.ч.2-3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторонами не заперечується здійснення позивачем орендних платежів за договором оренди землі №152 від 01.06.2004 в період з 14.04.2014 по 07.06.2016, тобто фактично його виконання, що в силу вищенаведених положень ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України унеможливлює зміну розміру орендної плати (ціни договору) у зазначений період.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-825цс16, оскільки в зазначеній постанові не міститься правової позиції щодо можливості внесення змін до виконаного договору оренди землі на минулий період.

Відносно посилань позивача на приписи ст.652 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суттєвою зміною обставин в розумінні ст.652 Цивільного кодексу України є непередбачена зміна зовнішніх обставин, яка не залежить від волі сторін. При цьому обставини повинні змінитись настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би такий договір або уклали би його на інших умовах.

Отже, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Водночас, в силу приписів ст.6 Закону №1669 Приватне акціонерне товариство «Променергоавтоматика» звільнено від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі №152 від 01.06.2004.

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку, що така необхідна умова для зміни умов договору оренди землі у відповідності до приписів ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, як те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, в даному випадку відсутня, оскільки орендар в силу приписів наведеного Закону звільнений від сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, а отже внесення змін до договору оренди землі не має впливати на його матеріальний стан. Доводи позивача в зазначеній частині є необґрунтованими.

Відносно доводів відповідача про те, що позивачем в порушення приписів ст.10 Закону №1669 не надано документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.10 Закону №1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Водночас, приписи ст.6 Закону №1669, як вже зазначалось, є нормою прямої дії та відповідні вимоги щодо наявності сертифікату не містять.

Сертифікат Торгово-промислової палати України, передбачений ст.10 вказаного закону, є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) інших зобов'язань та не впливає на передбачене Законом №1669 звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

З огляду на викладене, вказані доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову в їх задоволенні.

Судовий збір покладається на позивача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові Приватного акціонерного товариства «Променергоавтоматика» до Сєвєродонецької міської ради відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору віднести на позивача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2016.

Суддя С.В. Смола