Рішення

від 07.11.2016 по справі 910/16261/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016Справа №910/16261/16

За позовомКонцерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, в особі Київської філії

доТовариством з обмеженою відповідальністю “ЕРА Продакшн”

простягнення 229933,39 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились;

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Київська філія) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ера Продакшн” про стягнення заборгованості за договором № 4 від 29.12.2010 в сумі 229933,29 грн., з яких: 208339,30 грн. основний борг, 18040,70 грн. пеня, 1717,35 грн. 3% річних, 1836,04 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов, укладеного між позивачем та відповідачем, договору № 4 від 29.12.2010 року та норм чинного законодавства несвоєчасно розрахувався за надані послуги, внаслідок чого в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 208339,30 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16261/16, розгляд останньої призначено на 06.10.2016.

Відповідач в судове засідання 06.10.2016 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, вимог ухвали суду від 07.09.2016 про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 06.10.2016 розгляд справи відкладено на 07.11.2016.

В судове засідання 07.11.2016 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, копії ухвал суду ним отримувались, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.12.2010 року між Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, в особі Київської філії Концерну РРТ (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕРА продакшн” (замовник) був укладений договір № 4, пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що предметом цього договору є надання позивачем телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування передавального обладнання стандарту DVB-T.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата за надані послуги проводиться на договірних засадах у відповідності з протоколом узгодженої договірної ціни за годину ефірного часу, додаток №1, згідно виставлених позивачем рахунків-фактур.

Згідно з п. 4.3 договору відповідач перераховує суму вказану у рахунку-фактурі на підставі підписаного акту виконаних робіт протягом 5 банківських днів з дня підписання відповідного акту, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Протоколом узгодження договірної ціни за годину ефірного часу від 29.12.2010 року (додаток №1 до договору) сторони погодили, що вартість за годину ефірного часу на 41 ТВК в місті Києві складає 41,23 грн.

Строк дії договору з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року включно (п. 7.1 договору).

В подальшому додатковими угодами до договору термін дії договору було продовжено, а саме, додатковою угодою від 30.12.2011 - до 31.12.2012, додатковою угодою від 29.12.2012 - до 31.12.2013, додатковою угодою від 30.12.2013 - до 31.12.2014, додатковою угодою від 01.01.2015 - до 31.12.2015.

Додатковою угодою без дати та № продовжено строк дії договору №4 від 29.10.2010 до 31.12.2016 включно та визначено вартість години роботи передавача 41 ТВК у розмірі 47,54 грн. без ПДВ.

На виконання умов договору позивачем були надані телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування передавального обладнання загалом на суму 208339,30 грн., що засвідчується актами виконання робіт (надання по послуг): № 31 від 31.01.2016 року на суму 42443,71 грн., № 271 від 31.03.2016 року на суму 42272,57 грн., № 374 від 30.04.2016 року на суму 41074,56 грн., № 473 від 31.05.2016 року на суму 41930,28 грн., № 602 від 30.06.2016 року на суму 40618,18 грн.

Для належної оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки за період з січня по червень 2016 року на загальну суму 208339,30 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу у розмірі 208339,30 грн. відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 208339,30 грн.

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України – договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу документально підтверджені та нормативно обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, в сумі 208339,30 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1717,35 грн. та 1836,04 грн. – інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення по сплаті грошового зобов'язання, вартості наданих послуг та періодів нарахування визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 1717,35 грн., позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню в повному обсязі, в сумі 1836,04 грн.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.5.1 договору за несвоєчасність розрахунків за надані послуги, згідно п. 4.2 договору, відповідач сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 5.5.1 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 18040,70 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням п. 5.5.1 договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, вартості наданих послуг, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 17991,41 грн., перерахунок якої здійснено в межах періоду визначеного позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню .

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРА Продакшн” (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 32420342) на користь Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, в особі Київської філії (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10, код ЄДРПОУ 01190043) 208339,30 (двісті вісім тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 30 коп. - основного боргу, 1836,04 (одну тисячу вісімсот тридцять шість) грн. 04 коп. – інфляційних втрат, 1717,35 (одну тисячу сімсот сімнадцять) грн. 35 коп. – 3% річних, 17991,41 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 41 коп. – пені, 3448,26 (три тисячі чотириста сорок вісім) грн. 26 коп. – судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.11.2016

Суддя                                                                                                    І.В.Усатенко