Рішення

від 19.10.2016 по справі 910/15835/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016Справа №910/15835/16

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Приватного підприємства "Адеем"

про відшкодування вартості безпідставно набутого майна у розмірі 10 907 грн 34 коп.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва надійшли позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - позивач) до Приватного підприємства "Адеем" (далі - відповідач) про відшкодування вартості безпідставно набутого майна у розмірі 10 907 грн 34 коп.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2016 було порушено провадження у справі № 910/15835/16, розгляд справи призначено на 28.09.2016.

22.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 30.08.2016 про порушення провадження у справі № 910/15835/16.

28.09.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 30.08.2016 позивач виконав.

28.09.2016 представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 30.08.2016 відповідач не виконав.

Враховуючи нез'явлення в судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 19.10.2016.

У судове засідання 19.10.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 19.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2010 між Комунальним підприємством Фінансово-розрахунковий центр Дніпровський Дніпровської районної у м. Києві ради (далі - орендодавець) та Приватним підприємством Адеем (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна № 2030 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 12 загальною площею 72,30 кв.м.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі - позивач), на підставі договорів з тепло- та водопостачальними організаціями (ПАТ Київенерго , ТОВ Єврореконструкція , ПАТ АК Київводоканал ) приєднав до своєї мережі відповідача, як субабонента, та надавав відповідачу послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання.

Позивач зазначає суду про те, що відповідач фактично споживав послуги з тело-, водопостачання, але не здійснював оплату за їх споживання.

Відповідно до тверджень позивача, між відповідачем і позивачем фактично склалися позадоговірні відносини, які підпадають під ознаки договору про надання комунальних послуг. Позивач не припиняв весь період, за який виникла заборгованість, надавати відповідачу комунальні послуги, а відповідач продовжував ними користуватися, від їх отримання не відмовлявся. Так, за період з 01.11.2012 по 30.10.2014 позивачем було надано відповідачу комунальні послуги вартістю 17 736,39 грн, з яких:

- за послуги з центрального опалення - 11 197,76 грн;

- за послуги гарячого водопостачання - 6 538,63 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Частиною першою ст. 19 Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Судом встановлено, що між сторонами договір про надання комунальних послуг не укладався.

Хоча у ч. 1 ст. 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 у справі N 6-2951цс15).

Аналогічна правова позиція викладена також у Висновках Верховного Суду України, викладених в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2016.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Позивачем були долучені до матеріалів справи первинні документи на підтвердження спожитих відповідачем комунальних послуг на загальну вартість 6 223,40 грн, а саме: розробки по групрахунку на споживання опалення, теплової енергії та особисті картки за спірний період, згідно з договорами, укладеними між позивачем та виробниками комунальних послуг, які споживались відповідачем.

У статті 32 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем споживались комунальні послуги, надані позивачем, внаслідок чого у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем по оплаті спожитих послуг, яке не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не було подано суду жодного доказу на спростування доводів позивача, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості спожитих комунальних послуг в розмірі 6 223,40 грн визнаються судом обґрунтованими та доведеними належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Крім основаної заборгованості позивач також просить суд стягнути з відповідача 4 132,02 грн інфляційних втрат та 551,93 грн трьох відсотків річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Ураховуючи, що між сторонами не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, проте встановлений факт порушення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, суд визначає періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат наступним чином.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Постановою Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-2864цс15 встановлено, що відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.

Таким чином, обов'язковість оплати споживачем раз на місяць спожитих комунальних послуг передбачена вищевказаними нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням положень Цивільного кодексу України, Закону України Про житлово-комунальні послуги та правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-2864цс15 та встановлено, що позивачем вірно розраховані 3% річних та інфляційні втрати.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 132,02 грн інфляційних втрат та 551,93 грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Адеем" (02147, м. Київ, Русанівська набережнаАДРЕСА_1; ідентифікаційний код: 30018808) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; ідентифікаційний код: 03366612) заборгованість в сумі 6 223 (шість тисяч двісті двадцять три) грн 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 132 (чотири тисячі сто тридцять дві) грн 02 коп., 3% річних в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн 93 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Повне рішення складено 14.11.2016.

Суддя О.В. Нечай