Рішення

від 07.11.2016 по справі 922/2993/16

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2016 р.Справа № 922/2993/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ОДРІ", м. Одеса до Приватного підприємства "Технік-Метал", м. Харків про стягнення 20 084,96 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №103 від 12.01.2016 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ОДРІ" (позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Технік-Метал" (відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 7 820,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 832,91 грн., 3% річних в розмірі 1 208,05 грн. та 20% штрафу в розмірі 4 224,00 грн. за договором поставки № 592 від 12.09.2012 р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити. Подав до суду клопотання (вх. № 37156 від 07.11.2016 р.) про долучення додаткових доказів на підтвердження позовних вимог, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів до суду не подав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 592, відповідно до умов п. 1.1. якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно умовам даного договору установку для нанесення порошкового покриття шляхом електростатичного напилення STRONG MPE 3000 (далі - товар).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість конкретного замовлення визначається у рахунку, який виставляється продавцем покупцю.

На виконання умов п. 2.1. договору позивач виставив відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-5330 від 12.09.2012 р. на суму 21 120,00 грн.

За умовами 2.2. договору покупець здійснює передоплату у розмірі 25% вартості замовлення, залишок сплачує рівними частинами протягом 120 календарних днів з дня отримання товару.

12.09.2012 року відповідач перерахував позивачеві передоплату у розмірі 25 % вартості товару, про що свідчать надані позивачем докази (а.с. 58).

Відповідно до умов п. п. 3.5. договору зобов'язання продавця з поставки товару вважаються виконаними після передачі покупцю товару згідно накладних.

Позивач стверджує, що передав відповідачеві обумовлену у договорі установку для нанесення порошкового покриття шляхом електростатичного напилення STRONG MPE 3000 на суму 21 120,00 грн. на підставі видаткової накладної №РН-5563 від 14.09.2012 р. При цьому видаткову накладну №РН-5563 від 14.09.2012 р. позивач до матеріалів справи не надав, повідомив про її знищення позивачем, акт знищення до матеріалів не надав.

Під час розгляду справи суд зобов'язав Східну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (податковий орган, в якому перебуває на податковому обліку відповідач) надати до суду належним чином завірену інформацію щодо відображення у податковій звітності Приватного підприємства "Технік-Метал" (код ЄДРПОУ 33119916) господарських операцій за видатковою накладною №РН-5563 від 14.09.2012 р. на суму 21 120,00 грн.

Листом від 04.11.2016 р. (вх. № 37036 від 04.11.2016 р.) Східна ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області повідомила суду про те, що Приватне підприємство "Технік-Метал" (код ЄДРПОУ 33119916) з моменту взяття на облік в органах ДПС, а саме з 02.09.2004 р. по теперішній час реєстрації в якості платника ПДВ не було.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт отримання відповідачем обумовленого у договорі товару на суму 21 120,00 грн.

При цьому на підтвердження отримання відповідачем обумовленого у договорі товару на загальну суму 21 120,00 грн. позивачем надано копії банківських виписок від 22.02.2013 р. на суму 300,00 грн., від 06.11.2013 р. на суму 2 000,00 грн. та від 14.07.2014 р. на суму 4 000,00 грн., відповідно до яких відповідач після отримання товару перерахував на рахунок позивача передбачений п. 2.2. договору залишок вартості товару у розмірі 75% на загальну суму 6 300,00 грн. (а.с. 13, 14, 17).

Відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, але в судові засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та конррозрахунок до суду не подав.

Таким чином судом встановлено, що відповідач товар на суму 21 120,00 грн. прийняв, але оплатив його вартість частково на загальну суму 13 300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 13, 14, 17, 58), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором в розмірі 7 820,00 грн. (21 120,00 грн. - 13 300,00 = 7 820,00 грн.).

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, норми закону і те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки № 592 від 12.09.2012 р. в розмірі 7 820,00 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 6 832,91 грн., 3% річних в розмірі 1 208,05 грн. та 20% штрафу в розмірі 4 224,00 грн., суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За умовами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 8.6 договору поставки передбачено, що у разі якщо покупець прострочить оплату за отриманий товар в порушення п. 2.2. договору більш ніж на 10 календарних днів, покупець за вимогою продавця сплачує штраф у розмірі 20% від вартості товару.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 20% штрафу в розмірі 4 224,00 грн. (21 120,00 грн. вартість товару х 20% = 4 224,00 грн.), суд вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 6 832,91 грн. та 3% річних в розмірі 1 208,05 грн. за період часу з 15.09.2012 р. по 15.08.2016 р. (розрахунок на а.с. 10), суд дійшов висновку про те, що відповідно до умов п. 2.2. договору вірним періодом, протягом якого позивач має право нараховувати у даному випадку інфляційні втрати та 3% річних, є період часу з 13.01.2013 р. по 15.09.2016 р.

За результатами проведеного судом перерахунку, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 6 832,91 грн. та 3% річних в розмірі 1 208,05 грн. такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 6 762,79 грн. інфляційних втрат та в розмірі 1 072,27 грн. 3% річних за період з 13.01.2013 р. до 15.08.2016 р. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 70,12 грн. та 3% річних в розмірі 135,78 грн. в позові слід відмовити.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в розмірі 7 820,00 грн., 20% штрафу в розмірі 4 224,00 грн., 3% річних в розмірі 1 072,27 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6 762,79 грн., всього: 19 879,06 грн. В решті позову слід відмовити.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладає судовий збір в повному обсязі (в розмірі 1 378,00 грн.) на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 230, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного Підприємства "Технік-Метал" (61046, Харківська область, місто Харків, вул. Єнакіївська, 8, код ЄДРПОУ 33119916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ОДРІ" (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 33, код ЄДРПОУ 25414435) основний борг в розмірі 7 820,00 грн., 20% штрафу в розмірі 4 224,00 грн., 3% річних в розмірі 1 072,27 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 762,79 грн. та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 11.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_2