Рішення

від 07.11.2016 по справі 913/1116/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 листопада 2016 року Справа № 913/1116/16

Провадження № 17/913/1116/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків Сільський будинок , с. Кам'янка Новопсковського району Луганської області

про стягнення 28160,70 грн.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 16899,16 грн., 3 % річних у сумі 1116,49 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 10145,05 грн. за договором купівля - продажу природного газу від 10.02.2015 №2620/15-БО-20.

Позивач витребувані ухвалами суду від 11.10.2016 та 24.10.2016 документи не надав.

Відповідач відзив на позов та витребувані докази суду не надав, не скористався правом участі в судовому засіданні, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ).

ОСОБА_1 з ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-IV (із змінами) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 24.10.2016, 07.11.2016 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач у справі), як Продавцем, та Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків Сільський будинок (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений 10.02.2015 договір купівлі-продажу природного газу № 2620/15-БО-20 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - Газ), на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено що, Газ, який продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам Покупця).

У розділі 2 Договору, сторони визначили кількість та фізико-хімічні показники газу.

За умовами п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцю з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом 16 тис.куб.м.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У пункті 3.4 Договору, сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Відповідно до п. 5.2 Договору, з 01.01.2015 ціна за 1000 куб.м газу становить всього з ПДВ - 7 416,84 грн.

У разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для Сторін за Договором з моменту введення їх в дію (п.5.3 Договору).

ОСОБА_1 з п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також, згідно п. 6.2 Договору, при невиконанні Покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 Договору, Продавець має право обмежити передачу газу Покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 Договору, сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) роки.

Строк дії договору встановлений у розділі 11 Договору, з 01.01.2015 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач передав відповідачу протягом січня - квітня 2015 року природний газ на загальну суму 58137,68 грн., що підтверджується наступними актами прийому - передачі природного газу (а.с.18-21):

- акт приймання-передачі природного газу від 24.02.2015 у обсязі 6384,70 тис.куб.м. за січень 2015 року на суму 20 372,30 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 у обсязі 6180,70 тис.куб.м. за лютий 2015 року на суму 16 650,81 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 у обсязі 9444,70 тис.куб.м. за березень 2015 року на суму 19 482,53 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 у обсязі 8000,20 тис.куб.м. за квітень 2015 року на суму 1 632,04 грн.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на те, що оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.

У зв'язку з порушенням с строків оплати, на підставі п.7.2 Договору, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 16899,16 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.9-11).

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані та пред'явлені до стягнення 3 % річних в сумі 1116,49 грн. та інфляційні нарахування в сумі 10145,05 грн. згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.9-11).

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

ОСОБА_1 ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

ОСОБА_1 ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу за період січень-квітень 2015 року природний газ на суму 58137,68 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 24.02.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015.

Відповідач повністю розрахувався за поставлений позивачем природний за у період з січня по квітень 2015 року на суму 58137,68 грн., але оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку з порушенням строків з оплати отриманого газу позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за Договором в сумі 16899,16 грн. за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.9-11).

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у 7.2. Договору, де передбачено, що у разі невиконання Покупцем п.6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2015 року нарахована пеня у сумі 5 862,20 грн. за період з 15.02.2015 по 14.08.2015.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2015 року нарахована пеня у сумі 4 987,03 грн. за період з 15.03.2015 по 14.09.2015.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями березня 2015 року нарахована пеня у сумі 5 600,29 грн. за період з 15.04.2015 по 14.10.2015.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями квітня 2015 року нарахована пеня у сумі 449,64 грн. за період з 15.05.2015 по 14.11.2015.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем при розрахунку пені дотримані вимоги вищевказаних норм. Перевіривши правильність розрахунку суд дійшов висновку, що зазначена пеня є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 1116,49 грн., нараховані на зобов'язання з січня по квітень 2015 року, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.9-11).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2015 року нараховані 3 % річних у сумі 460,47 грн. за період з 15.02.2015 по 16.11.2015.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2015 року нараховані 3 % річних у сумі 338,03 грн. за період з 15.03.2015 по 16.11.2015.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями березня 2015 року нараховані 3 % річних у сумі 293,04 грн. за період з 15.04.2015 по 14.10.2015.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями квітня 2015 року нараховані 3 % річних у сумі 24,95 грн. за період з 15.05.2015 по 16.11.2015.

Перевіркою судом розрахунку 3 % річних за заявлений період порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1116,49 грн. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Стосовно нарахованих інфляційних нарахувань в сумі 10145,05 грн., заявлених позивачем до стягнення, згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.9-11), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

ОСОБА_1 розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011 № 386, інфляція - це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених Наказом Держстату України 01.07.2013 № 190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014 № 371 та від 05.11.2015 № 315) (далі - Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції.

ОСОБА_1 з абз.2 частини 1 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» , індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

З наведеного можна зробити висновок, що індекс споживчих цін та індекс інфляції - це тотожні поняття.

Відповідно до розділу 7 Методологічних положень, розрахунки індексу споживчих цін проводяться з місячною періодичністю .

ОСОБА_1 зі статтею 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» , індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним , публікується в офіційних періодичних виданнях.

З вищезазначеного вбачається, що законодавчо так само визначено звітним періодом встановлення індексу інфляції місяць .

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, правовий аналіз вищезазначеного надає можливість дійти висновку, про те, що найменший період визначенні індексу інфляції - місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

Так, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2015 року нараховані інфляційні нарахування в сумі 6 333,72 грн. за період з березня по листопад 2015 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2015 року нараховані інфляційні нарахування в сумі 3 049,12 грн. за період з квітня по листопад 2015 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями березня 2015 року нараховані інфляційні нарахування в сумі 736,94 грн. за період з травня по листопад 2015 року.

За порушення терміну сплати за зобов'язаннями квітня 2015 року нараховані інфляційні нарахування в сумі 25,27 грн. за період з червня по листопад 2015 року.

Як вбачається з розрахунку позивача за зобов'язаннями січня 2015 року (потрібно сплатити за газ до 14.02.2015 включно), станом на кінець місяця в якому платіж мав бути здійснений - лютий 2015 року, борг складав 20372,30 грн., який було погашено 17.11.2015, тому належний розрахунок інфляційних нарахувань на зобов'язання січня 2015 року, виходячи з вищевикладеного ВГСУ алгоритму, та періодів нарахування, визначених позивачем, буде наступним: 20372,30 грн. * 128,51945448 % (середній індекс за період з березня 2015 року по жовтень 2015 року) - 20372,30 грн. = 5810,07 грн.

Виходячи з вищевикладеного алгоритму розрахунок інфляційних нарахувань за решту періодів буде наступним.

Інфляційні втрати на суму заборгованості за природний газ, поставлений у лютому 2015 року за період з квітня 2015 року по жовтень 2015 року складають 2662,85 грн.

Інфляційні втрати на суму заборгованості за природний газ, поставлений у березні 2015 року за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року складають 340,48 грн.

Інфляційні втрати на суму заборгованості за природний газ, поставлений у квітні 2015 року за період з червня 2015 року по жовтень 2015 року складають -7,22 грн., тобто менше 1, а тому не застосовуються.

Індекс інфляції розраховувався судом за допомогою програми Законодавство .

Таким чином, з огляду на вищевикладене, до всього стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 8813,40 грн. В решті слід відмовити.

З урахуванням викладеного, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення пені в сумі 16899,16 грн., 3% річних у сумі 1116,49 грн., інфляційних нарахувань в сумі 8813,40 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків Сільський будинок , с. Кам'янка Новопсковського району Луганської області, вул. Пульного, буд.2а, ідентифікаційний код 33332836, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720, пеню в сумі 16899,16 грн., 3% річних у сумі 1116,49 грн., інфляційні нарахування в сумі 8813,40 грн., судовий збір у сумі 1312,84 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 14.11.2016.

Суддя О.С. Фонова