Рішення

від 07.11.2016 по справі 922/3228/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2016 р.Справа № 922/3228/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (м. Харків) до Приватного акціонерного товариства "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва" (м. Харків) про стягнення 75791,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №40-3273/138 від 08.08.2016);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з безпідставно спожитою тепловою енергією в нежитлових приміщеннях житлового будинку за адресою м. Харків, вул. Азербайджанська, 32-А. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 75791,00 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2016 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання 07.11.2016 не з'явився, ухвала про порушення провадження у справі від 28.09.2016 та ухвала суду від 10.10.2016, що були направлені відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданої позивачем копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №581809 від 15.06.2012, повернулись до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" згідно п.1.1 Статуту засновано відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про власність" та інших законодавчих актів України. КП "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24.09.03 р. XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова".

Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємства, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.

КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпоряджень харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2014-2016 р.р. здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Азербайджанська, З 2-А

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва", займає приміщення на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 20.02.2002 року, відповідно до якого продавець (ВАТ "Левада") продає, а покупець (ВАТ Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва") купує нежитлові приміщення площею 936,9 кв.м. в житловому будинку розташованому за адресою: м. Харків, вул. Азербайджанська, 32-А. Даний факт підтверджується актом приймання - передачі приміщення від 18.03.2002.

Система опалення вказаного приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення вказаного житлового будинку.

Відповідно до актів обстеження системи теплоспоживання об'єкту №178/790 від 29.10.2014 р. та № 178/1358 від 21.10.2015 року спірне приміщення розташоване за адресою: м. Харків, вул. Азербайджанська, 32-А та під'єднано до системи теплопостачання КП "Харківські теплові мережі".

Виходячи з вище викладеного вбачається, що в період заявлений позивачем до стягнення за поставлену теплову енергію з жовтня 2014 року по травень 2016 року нежитлове приміщення загальною площею 936,9 кв. м. розташоване за адресою: м. Харків, вул. Азербайджанська, 32-А перебувало у користуванні відповідача.

Як свідчать досліджені судом матеріали справи, договір про постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався.

Факт постачання позивачем теплової енергії до приміщень, які займає відповідач, підтверджується актами на включення та відключення теплової енергії у приміщеннях відповідача. Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та повноважним представником балансоутримувача житлового будинку.

На підставі вищевикладених обставин судом встановлено, що в період зз жовтня 2014 року по травень 2016 року відповідач користувався наданою позивачем тепловою енергією на потреби опалення нежитлового приміщення без достатніх правових підстав.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1212, ч. 2 ст. 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно, а у разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. При цьому встановлення вини в діях зобов'язаної особи не вимагається, оскільки безпідставно придбане майно може бути результатом події, поведінки самого потерпілого, третіх осіб.

Отже, сам лише факт не укладання сторонами письмового договору в даному випадку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити одержану теплову енергію, оскільки відносини сторін мали позадоговірний характер і регулювалися вищенаведеними нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу в порядку ст. 530 ЦКУ. Але відповідач відповіді на дану вимогу не надав, суму заборгованості не сплатив.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача існує зобов'язання по оплаті позивачу вартості за безпідставно спожиту теплову енергію за період з жовтня 2014 року по травень 2016 року у розмірі 75 791,00 грн., яка до цього часу залишається непогашеною.

Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до максимального теплового навантаження. Максимальне теплове навантаження - це навантаження, що відповідає сумі максимальних теплових потоків на опалення, вентиляцію, кондиціювання, технологічні потреби, гаряче водопостачання й визначається проектом.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні у зв'язку з відсутністю у відповідача приладів обліку, позивач здійснив розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії у відповідності до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутової потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 р. Розрахунок теплових потоків (теплових навантажень) відповідно до КТМ 204 України 244-94 виконується при відсутності проектів на опалення, про що є пряма вказівка у п.2.1.5. даного КТМ.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми закону, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період за період з жовтня 2014 року по травень 2016 року у розмірі 75 791,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 20; Код ЄДРПОУ 30359792) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11; р/р 260333012313 в ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 75791,00 грн. вартості безпідставно отриманої теплової енергії та 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_2