Постанова

від 09.11.2016 по справі 922/1356/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Справа №922/1356/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Пелипенко Н.М., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №4юр від 11.02.2016р.,

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 10.09.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новий світ" (вх.№2604Х/1-41 від 27.09.2016р.) , на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/1356/16,

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новий світ", м. Харків,

про стягнення 158616,84 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/1356/16 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новий світ" на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" заборгованість в загальній сумі 158616,84 грн., у тому числі суму основного боргу - заборгованість з орендної плати в сумі 99008,59грн. за договором оренди №248х/13-209 від 05.08.2013р., пеню в сумі 26198,66 грн., 3% річних в сумі 3183,50 грн., інфляційні в сумі 20325,23грн.,10% штрафу в сумі 9900,86грн., а також 2379,25грн. судового збору

Відповідач не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. частково та прийняти нове, яким у задоволенні в частині стягнення штрафних санкцій відмовити.

Зокрема, апелянт вважає, що позивачем могли бути заявлені вимоги щодо стягнення пені лише у розрахунку до 16.05.2015р.; розмір процентів, встановлений договором і подвійне стягнення штрафних санкцій призводить до подвійної відповідальності відповідача. Також, апелянт вказує на те, що сума штрафних санкцій, заявлена позивачем перевищує реальний розмір збитків, а отже повинна бути зменшена.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та її розгляд призначено на 24.10.2016р.

20.10.2016р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10644), в якому позивач просить рішення господарського суду Харківської області по справі №922/1356/16 від 09.06.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, позивач надав до суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач зазначає, що судом правомірно стягнуто пеню за період, зазначений в позовній заяві, оскільки відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, однак відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні; апелянт не надав обґрунтування того, чому стягненні пені могло бути лише у розрахунку до 16.05.2015р. Також, позивач вказує, що проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу не є штрафними санкціям, а тому, стягнення судом штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, відповідно до пункту 3.8. договору оренди від 05.08.2013р. №248х/13-209 та 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не є подвійним стягненням штрафних санкцій та не привозить до подвійної відповідальності відповідача. Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, позивач зазначає, що по-перше, інфляційні збитки та 3% річних не відносяться до штрафних санкцій, а тому суд не має правових відстав щодо зменшення їх розміру, по-друге, апелянтом не надано жодного доказу щодо наявності виняткових обставин, а наявність заборгованості з боку контрагента, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, у зв'язку із відпусткою судді Россолова В.В., сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Пелипенко Н.М., суддя Тихий П.В.

У зв'язку зі зміною складу колегії суддів у даній справі відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору розпочинається знову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 09.11.2016р.

08.11.2016р. від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності (вх.№11292). Вказана заява обґрунтована тим, що відповідно до ст.ст. 257,258 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені встановлено строком в один рік. Як вбачається із розрахунку суми пені, позивач нарахував пеню з 16.11.2014р., що суперечить ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки з огляду на те, що позовна заява була подана 26.04.2016р., то вимоги у частині стягнення пені можуть бути задоволені з 15.05.2015р. Також, відповідач вказує на те, що він не отримував жодних документів, пов'язаних із розглядом даної справи, ні позовної заяви, ні ухвал, а отже був позбавлений права на захист своїх прав та інтересів та подання відповідних заяв.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 09.11.2016р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та заяви про застосування строків позовної давності, просив задовольнити їх в повному обсязі. Представник позивача зазначив, що проти задоволення апеляційної скарги та заяви заперечує, оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новий світ" було укладено договір оренди від 05.08.2013р. №248х/13-209, відповідно до умов якого позивачем передано відповідачу, нежитлове приміщення на другому поверсі забудівлі між корпусами 39-40, загальною площею 473,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, що перебуває на балансі позивача (акт приймання-передачі орендованого майна від 05.08.2013р.).

Передача в оренду вищезазначеного нежитлового приміщення відповідачу була здійснена за актом приймання-передачі від 05.08.2013р., складеного на підставі пункту 2.1 договору оренди №248х/13-209 від 05.08.2013р.

За користування орендованим нежитловим приміщенням, згідно п.5.3 вищевказаного договору оренди, відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.1 договору оренди встановлено розмір орендної плати за перший базовий місяць оренди - квітень 2013 р. - 8419,07грн.(без врахування ПДВ), визначеної відповідно до ОСОБА_1 розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 зі змінами та доповненнями.

Пунктом 3.3 договору оренди встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.6 договору, орендна плата мала перераховуватись відповідачем щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, у співвідношенні: у розмірі 30% - до Державного бюджету України на рахунки, визначені фінансовими органами; у розмірі 70% - на рахунок, визначений орендодавцем .

Договір оренди був розірваний з відповідачем 01.07.2015р., а орендоване приміщення було повернуто позивачу за актом приймання-передачі від 01.07.2015р.

Відповідно до умов пункту 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплати орендодавцю заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачем, в порушення умов договору, орендна плата за період з 01.10.2014р. по 30.06.2015р. сплачена не була, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням склала 99008,59грн., у тому числі за період: з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р. - 9050,41 грн.; з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. - 9222,36 грн.; з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р. - 9499,04 грн.; з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. - 9793,50 грн.; з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р. - 10312,56 грн.; з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р. - 11426,32 грн.; з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р. - 13026,01 грн.; з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р. - 13312,57 грн.; з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 р. - 13365,82 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Окрім суми основної заборгованості, відповідачу нараховані 3% річних та інфляційні втрати, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України; пеня, відповідно до п. 3.7. договору, за період з 16.11.2014р. по 22.04.2016р. (окремо за кожним простроченим платежем), та штраф, відповідно до п. 3.8. договору, яким установлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. В якості правових підстав вказує на норми ст. ст. 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором оплати у встановлені строки не робив.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, та не заперечував проти наявного боргу, суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 99008,59 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 20325,23 грн. та 3% річних в сумі 3183,50 грн. за періоди з 16.11.2014р., 16.12.2014р. 16.01.2015р., 16.02.2015р., 16.03.2015р., 16.04.2015р., 16.05.2015р., 16.06.2015р., 16.07.2015р. по 22.04.2016р. по сумам заборгованості 9050,41 грн., 9222,36 грн., 9499,04 грн., 9793,50 грн., 10312,56 грн., 11426,32 грн., 13026,01 грн., 13312,57 грн., 13365,82 грн. відповідно, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, за результатами перерахунку розміру інфляційних втрат та 3% річних з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 9", встановила, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 20325,23 грн. інфляційних втрат та 3183,50 грн. - 3% річних за заявлені періоди по відповідним сумам заборгованості.

Щодо позовних вимоги про стягнення 10% штрафу у розмірі 9900,86 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 3.8. договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Також зважаючи на те, що період заборгованості відповідача перед позивачем складає дев'ять місяців, і умовами пункту 3.8 договору встановлено, що у разі наявності заборгованості з орендної плати не менш ніж три місяці, відповідач має сплатити штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, суд правомірно задовольнив позов про стягнення 9900,86 грн. штрафу.

Крім того, колегія суддів вважає, за необхідне зазначити, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012 (Постанова N 3-24гс12) N 06/5026/1052/2011).

Відповідне вказане в Інформаційному листі №01-06/908/2012 від 13.07.2012р. "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Посилання апелянта на те, що у зв'язку із стягненням 3% річних та 10% штрафу має місце подвійна відповідальність, колегія суддів вважає необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Вирішуючи зазначене питання, слід мати на увазі, що відповідальність, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання і може застосовуватися незалежно від застосування кредитором інших видів відповідальності або інших забезпечувальних заходів, зокрема неустойки. Беручи до уваги подібність правової природи статті 549 Цивільного кодексу України (щодо сплати штрафу, пені) та статті 625 Цивільного кодексу України (щодо сплати трьох процентів річних), передбачена цими статтями відповідальність може застосовуватись незалежно одна від одної. Чинне цивільне законодавство не забороняє визначення сторонами в договорі різних видів забезпечення зобов'язань. При цьому нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) в разі прострочення виконання зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України) є правом кредитора, реалізація якого жодним чином не залежить від застосування інших видів цивільно-правової відповідальності, передбачених законом за порушення зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Отже, заходи відповідальності за порушення грошового зобов'язання та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена (аналогічна позиція виражена в Постановах Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12, від 30.10.2013р. у справі №6-59цс13).

Крім того, у своїй позовній заяві, позивач, на підставі умов договору заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 26198,66 грн.

Згідно зі статями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно пункту 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем здійснено наступний розрахунок пені:

З 16.11.2014р. по 15.05.2015р. на суму заборгованості 9050,41 грн. розмір пені склав 1906,79 грн.;

з 16.12.2014р. по 15.06.2015р. на суму заборгованості 9222,36 грн. розмір пені склав 2200,72 грн.;

з 16.01.2015р. по 15.07.2015р. на суму заборгованості 9499,04 грн. розмір пені склав 2509,31 грн.;

з 16.02.2015р. по 15.08.2015р. на суму заборгованості 9793,50 грн. розмір пені склав 2823,75 грн.;

з 16.03.2015р. по 15.09.2015р. на суму заборгованості 10312,56 грн. розмір пені склав 3086,99 грн.;

з 16.04.2015р. по 15.10.2015р. на суму заборгованості 11426,32 грн. розмір пені склав 3293,28 грн.;

з 16.05.2015р. по 15.11.2015р. на суму заборгованості 13026,01 грн. розмір пені склав 3561,63 грн.;

з 16.06.2015р. по 15.12.2015р. на суму заборгованості 13312,57 грн. розмір пені склав 3480,97 грн.;

з 16.07.2015р. по 15.01.2016р. на суму заборгованості 13365,82 грн. розмір пені склав 3335,22 грн.

На підставі вказаного розрахунку позивачем заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі - 26198,66 грн.

Судом першої інстанції було здійснено перевірку вказаного розрахунку та задоволено вказані позовні вимоги у повному обсязі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що до суду апеляційної інстанції було надано заяву про застосування строку позовної давності (вх.№11292). Вказана заява обґрунтована тим, що відповідно до ст.ст. 257,258 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені встановлено строком в один рік. Як вбачається із розрахунку суми пені, позивач нарахував пеню з 16.11.2014р., що суперечить ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки з огляду на те, що позовна заява була подана 26.04.2016р., то вимоги у частині стягнення пені можуть бути задоволені з 15.05.2015р. Також, відповідач вказує на те, що він не отримував жодних документів, пов'язаних із розглядом даної справи, ні позовної заяви, ні ухвал, а отже був позбавлений права на захист своїх прав та інтересів та подання відповідних заяв.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р., п.2.1 у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, з метою забезпечення прав сторін, враховуючи перегляд в апеляційній інстанції справ за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про прийняття заяви про сплив строків позовної давності до розгляду, оскільки відповідач в суді першої інстанції фактично участі не брав, у зв'язку з чим не мав можливості заявити вказану заяву, а суд на момент прийняття рішення не пересвідчився в належності повідомлення відповідача та наявності відповідних доказів в матеріалах справи.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналізуючи наведене, позивачем пеня нарахована в межах строку, визначеного частиною 6 статтею 232 Господарського кодексу України. Однак звертаючись до суду 26.04.2016р. з вимогами про стягнення з відповідача пені за період до 26.04.2015р. позивачем не було враховано приписи чинного законодавства, які встановлюють до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовну давність в один рік.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи, що позивачем позов подано до суду 26.04.2016р., то позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволення тільки за періоди нарахувань з 26.04.2015р.

Так, за нарахований розмір пені за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2014р. з 16.11.2014р. по 15.05.2015р. на суму заборгованості 9050,41 грн. стягненню підлягає розмір пені, обрахований з 26.04.2015р. по 15.05.2015р. - 297,55 грн.;

- за нарахований розмір пені за прострочення сплати орендної плати за листопад 2014р. з 16.12.2014р. по 15.06.2015р. на суму заборгованості 9222,36 грн. стягненню підлягає розмір пені, обрахований з 26.04.2015р. по 15.06.2015р. - 773,16 грн.;

- за нарахований розмір пені за прострочення сплати орендної плати за грудень 2014р. з 16.01.2015р. по 15.07.2015р. на суму заборгованості 9499,04 грн. стягненню підлягає розмір пені, обрахований з 26.04.2015р. по 15.07.2015р. - 1264,80 грн.;

- за нарахований розмір пені за прострочення сплати орендної плати за січень 2015р. з 16.02.2015р. по 15.08.2015р. на суму заборгованості 9793,50 грн. стягненню підлягає розмір пені, обрахований з 26.04.2015р. по 15.08.2015р. - 1803,08 грн.;

- за нарахований розмір пені за прострочення сплати орендної плати за лютий 2015р. з 16.03.2015р. по 15.09.2015р. на суму заборгованості 10312,56 грн. стягненню підлягає розмір пені, обрахований з 26.04.2015р. по 15.09.2015р. - 2391,95 грн.;

- за нарахований розмір пені за прострочення сплати орендної плати за березень 2015р. 16.04.2015р. по 15.10.2015р. на суму заборгованості 11426,32 грн. стягненню підлягає розмір пені, обрахований з 26.04.2015р. по 15.10.2015р. - 3091,68 грн.;

Отже, за вказані періоди, які заявлені з пропуском строку позовної давності, а саме до 26.04.2015р., у стягненні пені в розмірі 6209,36 грн. слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що по-перше, інфляційні збитки та 3% річних не відносяться до штрафних санкцій, а тому суд не має правових відстав щодо зменшення їх розміру, по-друге, апелянтом не надано жодного доказу щодо наявності виняткових обставин, а наявність заборгованості з боку контрагента, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційна підлягає частковому задоволенню, рішення суду місцевого господарського суду від 09.06.2016р. у справі №922/1356/16 скасуванню в частині стягненні пені у розмірі 6209,36 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові, із викладенням резолютивної частини рішення в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.2 ст.103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новий світ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/1356/16 скасувати в частині стягнення пені в розмірі 6209,36 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016р. у справі №922/1356/16 залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новий світ" (61044, м. Харків, пр. Московський, буд. №259, код ЄДРПОУ 38494930) на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132, код ЄДРПОУ 14310052) заборгованість в загальній сумі 152407,48 грн., у тому числі суму основного боргу - заборгованість з орендної плати в сумі 99008,59грн. за договором оренди №248х/13-209 від 05.08.2013р., пеню в сумі 19989,30 грн., 3% річних в сумі 3183,50 грн., інфляційні в сумі 20325,23грн.,10% штрафу в сумі 9900,86грн., а також 2286,12 грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.".

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя П.В. Тихий