Рішення

від 15.11.2016 по справі 226/1056/16-ц

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 226/1056/16-ц

ЄУН № 226/1056/16-ц

Провадження № 2/226/465/2016

Р I Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

7 листопада 2016 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Коваленко Т.О.,

за участі секретаря Трифонової І.О.,

учасники цивільного процесу:

позивач ОСОБА_1,

відповідач представник Лізінгової компанії ТОВ «ІГК»

(не з'явився),

розглянувши заочно у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лізингової компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерграндкапітал» про розірвання договору майнового лізингу ,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Лізингової компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ІГК» про розірвання договору майнового лізингу, в обґрунтування якого вказав, що 09.04.2015 року між ним та Лізинговою компанією ТОВ «ІГК», через представника Кузнєцову Світлану Ігорівну, яка діяла на підставі довіреності № 61 від 12 травня 2014 року у м.Харкові було укладено Договір майнового лізингу № 805198 про передачу автомобіля. За умовами вказаного договору предметом даного договору є автомобіль марки Renault Logan 1.5 dci MT Expression вартістю 215700 грн. Згідно договору, предмет лізингу мав бути переданий в користування Лізингоодержувача протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок Лізингодавця авансового платежу та Комісії за передачу Предмету лізингу. 09 квітня 2015 року по квитанції № 13610005 в АТ «Банк фінанси та Кредит» на рахунок відповідача позивачем було перераховано сума сплати вартості фінансування за договором № 805198 в розмірі 43140 грн. 24 квітня 2015 року позивачем сплачена вартість 1/2 частини вартості автомобіля, що підтверджується квитанцією № 30 від 24.04.2015 року. Попередні умови Договору позивачем виконані в квітні 2015 року, проте до теперішнього часу відповідач, який був повинен протягом 120 робочих днів передати йому автомобіль та скласти акт прийому-передачі автомобілю, свої обов'язки, передбачені договором, не виконав. Позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялись претензії, на які він не відреагував. На телефонні дзвінки представники відповідача йому не надали ніякої інформації щодо строків виконання умов Договору. Вказуючи на те, що невиконанням умов Договору з боку відповідача порушені його права, позивач просить суд розірвати договір, укладений між ним та відповідачем - ТОВ «ІГК» № 805198 від 09.04.2015 року про передачу в лізинг автомобіля марки Renault Logan 1.5 dci MT Expression вартістю 215700 грн. Окрім того просить суд стягнути з відповідача на його користь перераховану ним 09.04.2015 року на рахунок відповідача через банк АТ «Банк фінанси та Кредит» грошову суму в розмірі 43140,00 грн., комісію в розмірі 323,55 грн., та нараховані на них штрафні санкції: 3 % річних в сумі 1550,00 грн., пеня у розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 25318,41 грн., витрати від інфляції: з 09.04.2015 року по 16.06.2016 року і сумі 10936,11 грн.; грошові суми сплачені 24.04.2015 року в розмірі 107850,00 грн. та 1294,20 грн. та нараховані на них штрафні санкції: 3 % річних в сумі 3759,00 грн., пеня в розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 60887,39 грн., витрати від інфляції: з 24.04.2015 року по 16.06.2016 року в сумі 27462,34 грн.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що на початку квітня 2015 року через інтернет він знайшов повідомлення, в якому зазначалося, що можливо купити автомобіль у кредит в компанії за адресою в місті Харків. По проспекту Комінтерна. Після чого позивач приїхав до міста Харкова. Позивач зателефонував співробітнику компанії , на що співробітник сказав позивачу внести авансовий платіж у розмірі 20%, що в грошовому розмірі становить 43000 гривень, потім приїхати додому та сплатити ще 50%, та позивачу доставлять автомобіль. Він поїхав до місця розташування компанії, поспілкувавшись із співробітниками компанії, прочитавши договір приблизно десять хвилин, уклали вищевказаний договір. За договором позивач зобов'язаний був по приїзду додому сплатити ще 50 % зазначеної суми. По приїзду додому позивач ще декілька днів міркував за даною пропозицією, звернувся до адвоката за консультацією, який підтвердив що він дійсно повинен за договором сплатити ще 50% авансового внеску. 24 квітня 2015 року позивач сплатив зазначені 50 %, що в грошовому розмірі склало 107000 гривень. Зателефонувавши співробітнику компанії на початку квітня 2015 року, йому сказали, що потрібно зачекати декілька днів та йому доставлять автомобіль. Позивач зазначив, що пройшов травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень місяці, а автомобіля так і не було. Позивач знову зателефонував до компанії, де йому сказали почекати, а якщо його щось не влаштовує, він може даний договір розірвати. На його телефонні звернення в листопаді та грудні 2015 року, співробітники сказали, що автомобілі компанії були заарештовані на митниці, їх розмитнюють, над цим вже працюють їхні юристи. Коли позивач телефонував до компанії в січні 2016 року то зв'язку з компанією вже не було. Позивач поїхав до Укрсиббанку, там співробітники банку йому сказали , що з січня 2016 року, вищевказана компанія ніяких договорів не укладала. Згодом позивач побачив в мережі інтернету нове повідомлення, як ОСОБА_4, прізвище вказано не було, який був співробітником тієї ж компанії, пропонує заключати нові договори на купівлі автомобілів по всій території України. Після чого позивач звернувся до правоохоронних органів.

Представник відповідача до суду не з'явився по невідомій суду причині, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи, або дані про поважність відсутності у судовому засіданні від відповідача до суду не надходило, у зв*язку з чим, враховуючи позицію позивача, суд вважає необхідним дану справу розглянути стосовно відповідача заочно.

Вислухавши позивача, дослідивши письмові докази, надані ним суду, суд вважає встановленими у даному судовому засіданні наступні обставини.

9 квітня 2015 року позивачем ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерграндкапітал» (ТОВ «ІГК») укладений договір № 805198 майнового лізингу, за яким лізингодавець (ТОВ «ІГК») зобов*язався придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно, а саме автомобіль Renau lt Logan 1.5 DCI MT Expression. Строк користування Лізингоодержувачем (ОСОБА_1) предметом лізингу складається з періодів (місяців) згідно з графіком сплати лізингових платежів (додаток № 3 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу. Замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання Лізингоодержувачем специфікації (додаток № 4 до договору) та сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця авансового платежу (додаток № 2 до договору) (а.с. 12-29).

Позивачем були виконані умови пунктів 5.2 договору майнового лізингу і 9 квітня 2015 року ним оплачена вартість фінансування у розмірі, визначеному у додатку № 2 до договору в розмірі 43140 гривень, що підтверджується квитанцією № 13610005 (а.с. 7), а після цього 24 квітня 2015 року сплачений авансовий платіж у розмірі, також визначеному в додатку № 2 до договору № 805198 в розмірі 107850 гривень (а.с. 6), тобто ним, як стороною договору, виконані всі умови для отримання у користування предмету лізингу, який лізингодавцем мав бути переданий, на умовах пункту 5.1 договору протягом строку, який становить більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця визначених сум. Документом, який підтверджує передачу у користування предмету лізингу є акт приймання-передачі.

Як пояснив у судовому засіданні позивач, на його звернення до банку «Фінанси та кредит», йому роз*яснено, що відповідач не укладав з початку поточного року договір про надання банківських послуг, тому отримувати будь-які кошти на рахунки відповідача вони не можуть, оскільки такі рахунки з початку року відповідачеві не відкривались. Автомобіль Renau lt Logan 1.5 DCI MT Expression, який є предметом лізингу за договором між ним та відповідачем йому не передавався, акт приймання-передачі предмету лізингу ним не підписувався.

За заявою позивача ОСОБА_1 19 липня 2016 року у Мирноградському відділенні поліції Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області зареєстроване кримінальне провадження № 12016050490000786 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, по якому 5 серпня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано потерпілим (а.с. 51, 60). Як зазначив суду позивач заява ним подавалась з приводу шахрайських дій осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «ІГК».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2011 року № 2664-III, до фінансових установ належать зокрема, лізингові компанії, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо встановлених законом - інші послуги (операції) пов'язані з наданням фінансових послуг. За змістом пункту 5 частини першої статті 4 цього Закону, фінансовими послугами вважаються послуги, зокрема фінансовий лізинг.

Статтею 1 Закону України « Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР, визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно - правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, а статтею 2 цього Закону встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Главою 58 Цивільного кодексу України врегульовані положення про найм (оренду), зокрема статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цих параграфом та законом. Статтею 799 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Правочин - це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конструктивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та не може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Правочин, за правилами частини четвертої статті 203 ЦК України, має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 209 ЦК України, правочин, який вчений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

За Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованим судом під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі 22 червня 2016 року, відповідач ТОВ «ІГК» - за класифікатором видів економічної діяльності має право на здійснення таких видів діяльності: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); Код КВЕД 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у.; Код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства.

Таким чином, на здійснення діяльності з фінансового лізингу, відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (із змінами і доповненнями) код КВЕД 64.91 - ТОВ «ІГК» - не має права. Тобто, діяльність відповідача ТОВ «ІГК» - не відповідає вимогам п. 2.1. розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 22 січня 2004 року № 21 «Про затвердження Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами», відповідно до якого юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також ряду інших норм зазначеного Положення.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За умовами статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до частини першої статті 220 Цивільного кодексу України , у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тобто правомочність вчиненого сторонами правочину, а саме договору майнового лізингу №805198 від 9 квітня 2015 року, спростовується вищенаведеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 5 та 7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про застосування встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору; якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача; правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом; у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача в частині стягнення на його користь сплачену ним 9 та 24 квітня 2015 року вартість фінансування згідно договору № 805198 від 9 квітня 2015 року у розмірі 150990 гривень, відмовивши у задоволенні вимог про розірвання договору майнового лізингу від 24 квітня 2015 року, який не може розриватися внаслідок його нікчемності та відмовивши у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки норма статті 625 Цивільного кодексу України не розповсюджується на зазначені правовідносини.

На пiдставi статей 203, 204, 220, 236 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 88, 209, 212-215, 225-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лізингової компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерграндкапітал» про розірвання договору майнового лізингу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерграндкапітал» (ідентифікаційний код 31660673) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену 9 та 24 квітня 2015 року вартість фінансування згідно договору 805198 від 9 квітня 2015 року у розмірі 150990 (сто п*ятдесят тисяч дев*ятсот дев*яносто) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерграндкапітал» (ідентифікаційний код 31660673) в доход держави судовий збір у сумі 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) гривні 85 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Димитровським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.О. Коваленко