Рішення

від 18.10.2016 по справі 363/5401/15-ц

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.10.2016 Справа № 363/5401/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гавриленко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Всеукраїнська інвестиційна будівельна компанія» про стягнення збитків,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань забудовника за договором на участь у будівництві від 19 квітня 2016 року, а тому, збільшивши позовні вимоги, порушує питання про стягнення з ТОВ «Всеукраїнська інвестиційна будівельна компанія» заподіяних збитків в розмірі 160 000 грн. та неустойки в розмірі 584 000 грн., а всього 744 000 грн. та судового збору.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Представив відповідача, будучи повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився.

Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи, на підставі ст. 169 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 157 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 19 квітня 2012 року між ТОВ «Всеукраїнська інвестиційна будівельна компанія» та позивачкою укладено договір на участь у будівництві, згідно якого відповідач зобов'язався побудувати та передати у власність позивачеві нежитлове приміщення магазину НОМЕР_1, загальною площею 107 кв.м., яке розташоване на першому поверсі багатоквартирного будинку (гуртожитку), за адресою: АДРЕСА_1, а позивачка зобов'язалася у триденний строк з моменту укладання договору сплатити на користь ТОВ «Всеукраїнська інвестиційна будівельна компанія» стовідсоткову вартість вказаного нежитлового приміщення у розмірі 160 000 грн. та прийняти об'єкт за актом прийому-передачі в порядку та на умовах, визначених договором (п.п. 1.1, 1.3 договору).

Згідно п. 1.4 договору строк закінчення будівництва і здачі об'єкта в експлуатацію - 01 червня 2012 року.

Відповідно до п. 4.1 договору за порушення строку щодо передачі приміщення магазину у власність ОСОБА_1, ТОВ «Всеукраїнська інвестиційна будівельна компанія» має сплатити позивачці штраф у розмірі 1% ціни договору за кожен день прострочення.

На виконання вказаного договору позивачка сплатила на користь ТОВ «Всеукраїнська інвестиційна будівельна компанія» 160 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 19 квітня 2012 року, оригінал якої досліджено в суді.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, нежитлове приміщення магазину НОМЕР_1 в строк визначений у договорі у власність позивачці не передав.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про участь у будівництві позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спірне нежитлове приміщення.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 лютого 2014 року вказану позовну заяву задоволено повністю, визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення - магазин НОМЕР_1, загальною площею 107,9 кв.м. та стягнуто з останньої на користь ТОВ «Всеукраїнська інвестиційна будівельна компанія» 1 418 грн. в рахунок відшкодування вартості збільшеної площі нежитлового приміщення.

Однак 18 листопада 2014 року рішенням Апеляційного суду Херсонської області рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 лютого 2014 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні вказаного рішення Апеляційний суд Херсонської області дійшов наступних висновків.

Так, згідно технічного паспорту, виготовленого 07 березня 2013 року, багатоквартирний будинок введений в експлуатацію.

В декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської області 30 квітня 2013 року, зазначено, що ТОВ «ВІБК» було проведено реконструкцію будівлі гуртожитку загальною площею 2401,2 кв.м., житловою площею 1550,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа нежитлових приміщень об'єкта складає 817,3 кв.м. зазначені назви нежитлових приміщень, їх площа, технічні характеристики.

Разом з тим, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна №17028721 від 30 січня 2014 року, спірне нежитлове приміщення на праві приватної власності належить ОСОБА_2, на підставі договору дарування від 11 червня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М. за реєстровим №679.

При апеляційному розгляді до справи долучені докази (копії договору купівлі-продажу від 15 травня 2013 року, договору дарування від 11 червня 2013 року), які свідчать про те, що ОСОБА_4 є власником спірного приміщення.

Оскільки на час ухвалення судового рішення суду апеляційної інстанції надані відомості про власника спірного нежитлового приміщення, яким є ОСОБА_2, його право власності у встановленому законом порядку не оспорене, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне нежитлове приміщення відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків

Відповідно ч. 1 і ч. 2 ст. 614 ЦК України Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 615 ЦК України уразі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як передбачено ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1, п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором про участь у будівництві не виконав, нежитлове приміщення магазину НОМЕР_1 в строк визначений у договорі у власність позивачці не передав, яке наразі належить іншій особі та передане останній бути не може, що також вбачається з висновків Апеляційного суду Херсонської області.

Відтак судом встановлено порушене право позивачки, яке підлягає захистові шляхом стягнення з відповідача збитків в розмірі сплаченої стовідсоткової вартості нежитлового приміщення в розмірі 160 000 грн. та неустойки в розмірі 584 000 грн.

Розрахунок неустойкиза 365 днів з 19 квітня 2012 року є вірним і сумнівів у суду не викликає.

Що стосується стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1 600 грн.

15 лютого 2016 року до суду надійшла заява про збільшення позивних вимог на 584 000 грн.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання вказаної заяви позивачці належало сплатити судовий збір в розмірі 1% від ціни позову, тобто 5 840 грн.

Однак судовий збір позивачкою сплачено частково в розмірі 1 714 грн. та одночасно подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухваленні рішення по справі у зв'язку з скрутним матеріальним становищем позивачки, яка є пенсіонером та інвалідом ІІІ групи.

Ухвалою судового засідання від 20 травня 2016 року вказане клопотання позивачки задоволено.

Таким чином недоплачена сума судового збору за поданою позовною заявою становить 3 576 грн.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відтак з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений нею судовий збір в розмірі 3 314 грн. та в розмірі 3 576 грн. на користь держави.

Таким чином позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись 209-215 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська інвестиційна будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 36971109) на користь ОСОБА_1 завдані збитки в розмірі 160 000 грн. та неустойку в розмірі 584 000 грн., а всього 744 000 (сімсот сорок чотири тисячі) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська інвестиційна будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 36971109) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3 314 (три тисячі триста чотирнадцять) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська інвестиційна будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 36971109) на користь держави судовий збір в розмірі 3 576 (три тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя