Рішення

від 27.10.2016 по справі 450/1291/16-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1291/16-ц Провадження № 2/450/1115/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2016 р.Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді -ОСОБА_1. при секретарі -ОСОБА_2

за участю : представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприєства "Віроока" про стягнення майнової шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, позовні вимоги якого пізніше уточнив, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 підприємства „ВІРООКАВ» на його користь майнову шкоду у виді понесених збитків у розмірі 51 300 грн. (п'ятдесят одна тисяча триста гривень) та 55 746 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сорок шість гривень), а також понесені ним судові витрати у виді сплаченої суми судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що є власником нежитлових приміщень підвального поверху під індексами 11-1-11-5 площею 68.4 кв.м. на вул. ОСОБА_6. 36 у м. Львові, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2016р. № 57099237, свідоцтвом від 12.02.2016р. № 39 та технічним паспортом від 06.04.2016р.

Дані приміщення були придбані ним на електронних торгах організатором яких було Державне підприємство «СЕТАМ», а продавцем Галицький відділ державної виконавчої служби ЛМУЮ. Попереднім власником цих приміщень було ПП «ВІРООКА».

Після оформлення документів про право власності на вказані вище приміщення, він неодноразово звертався в усній формі до керівника ПП «ВІРООКА» про звільнення приміщень, який кожного разу обіцяв звільнити його через декілька днів та відтягував момент звільнення мотивуючи це складністю переїзду, оскільки в цих приміщеннях багато його речей та торгового обладнання.

21 березня 2016р. він уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 договір оренди № 0003 вказаних вище приміщень. Відповідно до п. 2.1 даного договору Орендодавець зобов'язаний 18 квітня 2016р. по акту приймання- передачі передати в оренду вказані вище приміщення орендарю.

Позивач вказує, що у зв'язку з невиконанням керівником ПП «ВІРООКА» усних вимог щодо звільнення приміщень та необхідності передати приміщення орендарю, він 11.04.2016р. кур'єрською поштою відправив письмове повідомлення ПП «ВІРООКА» про вивільнення вказаних вище приміщень до 16.00. год. 15.04.2016 року.

Однак, ПП «ВІРООКА» не було вивільнено вказані приміщення та не повідомлено про результат розгляду його звернення. З огляду на це, 18.04.2016р. він був змушений викликати працівників Галицького відділу поліції у Львівській області з приводу проникнення в його приміщення сторонніх осіб без його дозволу, про що ним було написано відповідну заяву.

У відповідь на це, поліцією 18.04.2016р. було проведено огляд місця події, порушено кримінальне провадження в межах якого допитано його та керівника ПП «ВІРООКА», в результаті чого встановлено, що приміщення належать ОСОБА_4 на праві власності, а ПП «ВІРООКА» займає ці приміщення без жодних правових підстав.

Однак, незважаючи на це ПП «ВІРООКА» не було вивільнено вказані вище приміщення у відповідь на що ним 19.04.2016р. знову було викликано працівників поліції, які зафіксували факт самовільного зайняття приміщень ПП «ВІРООКА», незважаючи на те, що день перед тим, під час з'ясування обставин проникнення в приміщення, керівнику було додатково повідомлено працівниками поліції, що приміщення перебувають у власності ОСОБА_4

Проте, ПП «ВІРООКА» досі займає мої приміщення без жодних на те підстав та розумних пояснень і відмовляється їх звільняти.

Такі дії/бездіяльність ПП «ВІРООКА» призвели до того, що ним було порушено п. 2.1. вказаного вище договору оренди, оскільки з вини ПП «ВІРООКА» я був позбавлений можливості передати орендарю вказане вище приміщення.

Відповідно до п. 9.1. договору оренди № 0003 від 21.03.2016р. орендодавець, тобто ОСОБА_4, зобов'язаний сплатити на користь орендаря штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати, визначеної договором оренди, у випадку пропуску строку передачі об'єкта оренди більше ніж на 10 календарних днів.

Керуючись п.9.1. вказаного вище договору та тим, що об'єкт договору оренди не переданий орендарю, 12.05.2016р. фізична особа-підприємець ОСОБА_7 скерувала вимогу про сплату штрафу в розмірі 51 300, 00 гривень до 23.05.2016р.

Розглянувши вимогу ОСОБА_7 та враховуючи те, що ПП «ВІРООКА» досі не звільнило приміщення, що унеможливлює вести переговори з орендарем про зменшення або звільнення від сплати штрафу, він 25.05.2016р. сплатив ОСОБА_7 штраф в розмірі 51 300,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 25.05.2016р.

Позивач вказує, що внаслідок таких протиправних дій відповідача йому заподіяно збитків в формі сплати штрафу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, які підлягають відшкодуванню.

Окрім цього, він зазнав збитків у вигляді упущеної вимоги, оскільки відповідно до вказаного вище договору оренди з терміном дії до 28.02.2019 року, який на даний час не є розірваний, плата за користування приміщенням становить 10 260 грн. за кожен місяць. Таким чином, розмір упущеної вигоди за період з 18.04.2016 року по 30.09.2016 року становить у розмірі 55 746,00 грн.

На підставі наведеного позивач просить суд захистити його майнові права, шляхом задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав та просить суд задоволити повністю.

Представник відповідача ПП „ВіроокаВ» за дорученням ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечив. Свої заперечення мотивує тим, що позовні вимоги позивача не базуються на нормах законодавства та фактичних обставинах справи. Орендодавець, укладаючи вказаний договір оренди, знав про те, що в приміщенні перебуває ПП „ВіроокаВ» та не звільняє його. Так само і орендар, як що його не було введено в оману, знав про те, що приміщення займає ПП „ВіроокаВ» і в судовому порядку вирішується спір визнання недійсними прилюдних торгів на яких було придбане майно. Тому укладаючи договір оренди ОСОБА_4 достовірно знав, що не зможе належним чином у визначені строки виконати умови п.1.1. Договору. Враховуючи те, що сторони встановили відповідальність лише за не передання об'єкта оренди, який як їм було відомо, не міг бути переданий у встановлений договором строк, ставить під сумнів існування грошової виплати ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 у розмірі 51300 грн. штрафу за порушення строків передачі об'єкту оренди, що в своє чергу підтверджує факт, що вказаний позов заявлений з метою здійснення тиску на ПП „ВіроокаВ» змушуючи його таким чином звільнити підвальні приміщення.

Окрім цього, позивач стверджує, що підвальні приміщення знаходяться в стані непридатному для використання в комерційних цілях та без проведення капітального ремонту можливо використовувати лише як складське приміщення. Однак до проведення будь-яких дій позивач укладає договір оренди п.1.2 якого передбачено цільове призначення - використання орендарем у якості офісних приміщень, складування, продажу товару. Договір оренди укладено 21.03.2016 року, об'єкт договору повинен був бути переданий орендареві у стані придатному для експлуатації 18.04.2016 року. Відтак, навіть якби ПП „ВіроокаВ» звільнило вказані приміщення, орендодавець не міг би здійснити капітальний ремонт для приведення об'єкту оренди у придатний для цільового призначення стан. Тому, вимога позивача про стягнення з ПП „ВіроокаВ» 51 300 грн. являється безпідставною ще й тому, що не передання об'єкта оренди відбулося б незалежно від того, перебувало ПП „ВіроокаВ» у приміщенні чи ні.

Також безпідставними вважає, позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки вказані приміщення без ремонту не могли використовуватися Орендарем для вказаного у договорі цільового призначення, а від так Орендар і не мав підстав сплачувати орендну плату.

На підставі наведеного, представник відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вислухавши сторони, проаналізувавши матеріали та дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про підставність позовних вимог з огляду на наступне :

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать нежитлових приміщень підвального поверху під індексами 11-1-11-5 площею 68.4 кв.м. на вул. ОСОБА_6. 36 у м. Львові, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2016р. № 57099237, свідоцтвом від 12.02.2016р. № 39 та технічним паспортом від 06.04.2016р.

Дані приміщення були придбані ним на електронних торгах організатором яких було Державне підприємство «СЕТАМ», а продавцем Галицький відділ державної виконавчої служби ЛМУЮ. Попереднім власником цих приміщень було ПП «ВІРООКА», як вбачається із свідоцтва від 12.02.2016р. № 39.

Згідно ст. 317-319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом встановлено, що 21 березня 2016р. позивач ОСОБА_4 уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 договір оренди № 0003 вказаних вище приміщень.

Відповідно до п. 2.1 даного договору позивач ОСОБА_4, як орендодавець зобов'язаний 18 квітня 2016р. по акту приймання- передачі передати в оренду вказані вище приміщення орендарю.

Судом встановлено та не оспорюється стороною відповідача, що попереднім власником даних не житлових приміщень був відповідач, який станом на даний час незважаючи на те, що нерухоме майно вибуло з його власності продовжує займати таке.

Судом встановлено, що на неодноразові прохання позивача ОСОБА_4 керівник ПП «ВІРООКА» не звільнив вказаного вище приміщення, у зв'язку з чим 11.04.2016р. кур'єрською поштою позивач відправив письмове повідомлення ПП «ВІРООКА» про вивільнення вказаних вище приміщень до 16.00. год. 15.04.2016р.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 9.1. договору оренди № 0003 від 21.03.2016р. орендодавець, тобто ОСОБА_4, зобов'язаний сплатити на користь орендаря штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати, визначеної договором оренди, у випадку пропуску строку передачі об'єкта оренди більше ніж на 10 календарних днів.

Згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Такі ж вимоги встановлюються ч. 1 ст. 60 ЦПК України.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що керуючись п.9.1. вказаного вище договору та тим, що об'єкт договору оренди не переданий орендарю, 12.05.2016р. фізична особа-підприємець ОСОБА_7 скерувала позивачу ОСОБА_4 як орендодавцю вимогу про сплату штрафу в розмірі 51 300, 00 гривень до 23.05.2016р.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 25.05.2016р. позивачем ОСОБА_4 сплачено на рахунок фізичної особи-підприємець ОСОБА_7 штраф згідно п. 9.1 договору оренди 0003 від 21.03.2016 року в розмірі 51 300,00 грн.

Доводи представника відповідача про фіктивність виплати штрафу в розмірі 51 300 грн. суд вважає необгрунтовними та такими, що повністю спростовуються представленими суду доказами, зокрема показами допитаної судом в якості свідка ОСОБА_7, яка вказала, що укладаючи з ОСОБА_4 договір оренди від 21.03.2016 року належних йому підвальних приміщень ними досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, одна з умов якого п. 2.1 зобов'язувала передати об'єкт оренди 18.04.2016 року, однак ОСОБА_4 даного зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим, вона була змушена звернутись до нього з передбаченою умовами договору вимогою про сплату штрафу, що і було зроблено ОСОБА_4 ОСОБА_1 кошти були сплачені ОСОБА_8 та прихід даних коштів відображено у податковій декларації за другий та третій квартал 2016 року ФОП ОСОБА_7, яка є платником єдиного податку, що передбачає спрощену систему оподаткування та бухгалтерського обліку, що в свою чергу не дає змоги представити суду докази зарахування у травні 2016 року коштів сплачених саме ОСОБА_4 у розмірі 51 300 грн.

Дані обставин підтверджуються представленими та дослідженими судом податковими деклараціями платника єдиного податку ФОП - ОСОБА_7 за третій квартал та півріччя 2016 року.

За вказаних обставин суд вважає, доведеним факт сплати позивачем ОСОБА_4, як орендодавцем на користь ФОП - ОСОБА_7 штрафу в розмірі 51 300 грн. за невиконання умов договору, а саме п. 2.1 договору.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, зібраними у справі доказами та встановленими обставинами справи, суд вважає доведеним факт, заподіяння позивачу ОСОБА_4 майнової шкоди у формі збитків, які є наслідком умисних дій ПП „ВіроокаВ» щодо відмови від звільнення належних позивачу ОСОБА_4 нежитлових приміщень, що в свою чергу спричинило перешкоди у виконанні взятих на себе зобов'язань за договором оренди від 21.03.2016 року, по передачі вищевказаних приміщень ФОП - ОСОБА_7

Суд критично оцінює доводи сторони відповідача щодо непридатність об'єкту оренди цільовому призначенню за договором оренди, оскільки сторони вільні у виборі умов договору та уразі порушення чи невідповідність умов договору у сторін виникає відповідальність передбачена законом та умовами договору, стороною якого ПП „ВіроокаВ» не являється та жодних доказів майнових прав на об'єкт оренди суду не представлено. Водночас як встановлено судом, вчинення перешкод саме відповідачем призвело до порушення умов укладеного між сторонами договору оренди.

Відповідно до п. 11.1 Договору оренди, Договір набирає чинності з 21.03.2016 року і діє до 28.02.2019 року.

Як встановлено, судом договір оренди від 21.03.2016 року є чинним та згідно п. 7.2 договору плата за користування об'єктом оренди становить 10 260 грн. за кожен календарний місяць.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем ПП „ВіроокаВ» вимог позивача ОСОБА_4 щодо звільнення належних йому на праві власності нежитлових приміщень підвального поверху площею68,4 кв.м. за адресою : вул. Князя Романа, 36 м. Львів, створені перешкоди у виконанні умов договору оренди від 21.03.2016 року укладеного між позивачем ОСОБА_4 та ФОП - ОСОБА_7 в частині передачі у користування вищевказаних нежитлових приміщень з 18.04.2016 року ( п. 2.1 Договору оренди), що в свою чергу завдало позивачу ОСОБА_4, як орендодавцю збитки у виді доходів, які б він міг реально одержати за звичайних обставин за договором оренди від 21.03.2016 року, як би його право не було порушено відповідачем ПП „ВіроокаВ»

Таким чином, завдані збитки у виді упущеної вигоди за період починаючи з моменту визначеного у договорі оренди часу передачі у користування об'єкту оренди - 18.04.2016 року та до заявленого позивачем терміну 30.09.2016 року, що згідно представленого суду розрахунку становить у розмірі 55 746,00 грн. підлягають стягненню з відповідача ПП „ВіроокаВ» на користь позивача ОСОБА_4

Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати у виді сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 209, 212, 215, 222 ЦПК України, 15, 16, 22, 526 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_5 підприємства „ВІРООКАВ» (81119 Львівська область, Пустомитівський район, с. Містки, вул. Центральна, ідентифікаційний номер 20805183) на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у виді понесених збитків у розмірі 51 300 грн. (п'ятдесят одна тисяча триста гривень) та 55 746 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сорок шість гривень).

Стягнути з ОСОБА_5 підприємства „ВІРООКАВ» (81119 Львівська область, Пустомитівський район, с. Містки, вул. Центральна, ідентифікаційний номер 20805183) на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1108,67 грн. ( одна тисяча сто вісім гривень 67 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СуддяОСОБА_1