Рішення

від 10.11.2016 по справі 910/16805/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016Справа №910/16805/16

За позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Джера»

Про стягнення 445 321,39 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 2716-07/09 від 22.07.16.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція у м. Києві (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джера» (далі - відповідач) про збитків в розмірі 445 321,39 грн., завданих внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Джера», державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва встановлено здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, без отримання відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України В«Про охорону атмосферного повітряВ» та спричинило державі шкоду в розмірі 445 321,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.16. порушено провадження у справі № 910/16808/16 та призначено її до розгляду на 13.10.16.

За результатами судового засідання 13.10.16. розгляд справи було відкладено на 10.11.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 10.11.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 10.11.16. повторно не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/16805/16.

В судовому засіданні 10.11.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві № 144 від 03.02.14. та направлення на перевірку № 278 від 03.02.14., 03.02.14.-20.02.14. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у м. Києві ОСОБА_2 в присутності директора відповідача ОСОБА_3, проведена планова перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Джера» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 05/405А, яким встановлено, що відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України В«Про охорону атмосферного повітряВ» .

Зазначений акт підписаний директором відповідача ОСОБА_3 без зауважень та заперечень.

20.02.14. за результатами перевірки винесено припис № 05/168П, яким відповідача зобов'язано, крім іншого, отримати до 20.05.14. дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за адресою: м. Київ, вул. Центральна,11.

На підставі акту перевірки працівником позивача 20.02.14. складено протокол про адміністративне правопорушення № 004396 та винесено постанову № 004375 від 20.02.14. про накладення на директора відповідача ОСОБА_3 адміністративного стягнення у розмірі 136,00 грн., який оплачено ним в повному обсязі .

Далі, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві № 645 від 13.05.14. та направлення на перевірку № 988 від 13.05.14., 14.-23.05.14. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у м. Києві ОСОБА_2 в присутності директора відповідача ОСОБА_3, проведена позапланова перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Джера» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 05/1014А, яким встановлено, що відповідач не виконав припис № 05/168П від 20.02.14. та продовжує, крім іншого, здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України В«Про охорону атмосферного повітряВ» .

Зазначений акт підписаний директором відповідача ОСОБА_3 без зауважень та заперечень.

23.05.14. за результатами перевірки винесено припис № 05/443П, яким відповідача повторно зобов'язано, крім іншого, отримати до 24.06.14. дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за адресою: м. Київ, вул. Центральна,11.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки № 05/405А, припис № 05/168П, протокол про адміністративне правопорушення № 004396 постанова № 004375 від 20.02.14. про накладення адміністративного стягнення, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 05/1014А, припис № 05/443П є чинними, ніким не оскаржені і не скасовані.

На підставі вищевказаних перевірок позивач здійснив розрахунок розмірів збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу) від джерел викидів Товариства з обмеженою відповідальністю «Джера», згідно з яким розмір шкоди складає 445 321,39 грн.

Відповідач заподіяну шкоду в добровільному порядку не відшкодував.

Спір у справі виник в зв'язку з завдання відповідачем шкоди порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 1 ЗУ В«Про охорону атмосферного повітряВ» передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

За умовами ст. 10 вказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Нормами ч.6 ст.11 Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. При цьому, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Так, п.п.2, 3, 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.02., передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Отже, як вбачається з аналізу вищевикладених норм, за відповідачем закріплений обов'язок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виключно на підставі дозволу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач отримував від Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря який би діяв станом на момент проведення перевірок.

Викладене свідчить, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що підтверджено актами перевірки № 05/405А, № 05/1014А та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Тоді як порушення законодавства про охорону атмосферного повітря тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря несуть особи, зокрема винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до Закону (ст. 33 Закон України В«Про охорону атмосферного повітряВ» ).

Відповідно до ст. 34 Закону України В«Про охорону атмосферного повітряВ» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

При цьому, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до п. 5 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.94. В«Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкодиВ» підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів Товариства з обмеженою відповідальність «Джера» без дозволу підтверджується актами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря № 05/405А та № 05/1014А, які є джерелом інформації.

Так, за змістом п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом № 464 від 10.09.08. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на вищенаведене, враховуючи що факт порушення відповідачем законодавства у сфері охорони атмосферного повітря у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, враховуючи принцип презумпції вини, саме відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Позаяк, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження того, що він вжив всіх дієвих і достатніх заходів з метою недопущення порушення законодавства в сфері охорони атмосферного повітря.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не вжито всіх належних заходів для своєчасного отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд дійшов висновку про наявність вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Джера» в порушенні законодавства України про охорону атмосферного повітря та наявності у нього обов'язку відшкодувати завдані цим збитки.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.08.

При цьому, п.п. 2.1.2, 2.7.1 Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою:

З = m i х 1.1П х Аі х Кт х Кзі , де -

m i - маса i -тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностї і -тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

При цьому, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулами викладеними в п.3 Методики.

В п. 4 Оглядового листа № 01-06/20/2014 від 14.01.14. Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитківВ» збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснено розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, які складають 445 321,39 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, суд встановив, що він є вірним і відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема вищезазначеній Методиці.

Відповідачем жодних зауважень з приводу суми збитків, яку було нараховано та методики проведення розрахунку до матеріалів справи надано не було, як і не було надано власного контррозрахунку.

Відповідно до ст. 42 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» , в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. "г" ч.4, ч.6 ст. 47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Статтею 11 Закону України В«Про Державний бюджет України на 2016 рікВ» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2016 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. Аналогічна вимога була закріплена і в Законі України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Законі України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків .

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища до Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва у розмірі 445 321,39 грн., а саме: 30% - 133 596,42 грн. в доход спеціального фонду Державного бюджету України та 70% - 311 724,97 грн. в доход спеціального фонду місцевого бюджету міста Києва.

Дані висновки узгоджуються з позицією Вищого господарського суду, викладеною у постанові від 04.04.12. у справі № 35/5005/13150/2011.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення шкоди.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що судом встановлено всі необхідні елементи складу збитків, а відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Джера» у порушенні порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, керуючись тим, що позивачем представлено вірний розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 6 679,82 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джера» (02132, м. Київ, вул. Центральна, 11; ідентифікаційний код 32526500) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 133 596 (сто тридцять три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 42 коп. шкоди завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джера» (02132, м. Київ, вул. Центральна, 11; ідентифікаційний код 32526500) в доход спеціального фонду міського бюджету міста Києва (одержувач УДК у Дарницькому районі м. Києва на р/р 33114331700003, МФО 820019, одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38021179, код бюджетної класифікації 24062100) 311 724 (триста одинадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 97 коп. шкоди завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джера» (02132, м. Київ, вул. Центральна, 11; ідентифікаційний код 32526500) на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова,4; ідентифікаційний код 37975277) 6 679 (шість тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 82 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.16.

Суддя Т.М. Ващенко