Рішення

від 08.11.2016 по справі 922/3245/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р.Справа № 922/3245/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Нострім" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 42 517,53 грн. за участю представників сторін:

не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Нострім", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором оренди.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди б/н від 15 травня 2015 року в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 вересня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/3245/16.

Ухвалами Господарського суду Харківської області розгляд справи неодноразово відкладався.

В призначене на 08 листопада 2016 року представник позивача не з'явився. В матеріалах справи міститься клопотання останнього про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, брати участь у судових засіданнях є правом сторони, а не обов'язком, а явка позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, вважає за можливе проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в призначене на 08 листопада 2016 року судове засідання не з'явилися, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Харківської області від 28 вересня 2016 року про порушення провадження у справі №922/3245/16 повернулась на адресу Господарського суду Харківської області 02 листопада 2016 року з довідкою ф. 20 УДППЗ "Укрпошта" "За закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" - якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як визначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством "Нострім" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оренди б/н від 15 травня 2015 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в оренду, тобто в строкове тимчасове платне користування, нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 736,1 кв. м, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 (Об'єкт), а Орендар зобов'язався прийняти Об'єкт та сплачувати Орендодавцю орендну плату (пункт 1 Договору).

У відповідності до пунктів 2.1., 2.2. Договору, передача об'єкта в тимчасове користування здійснюється шляхом підписання Акту прийому не пізніше 20 травня 2015 року. Право користування Об'єктом виникає в Орендаря з моменту підписання акту прийому-передачі, в порядку передбаченому пунктом 2.1. Договору.

Розділом 3 Договору сторони погодили оренду плати та порядок розрахунків.

Згідно з пунктом 3.3. Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 02.09.2015 р.), розмірі орендної плати за користування Об'єктом оренди складає 40 000,00 грн. У зв'язку з витратами на проведення підготовчих робіт Орендарем для приведення Об'єкта оренди в стан, що відповідає умовам Договору, орендна плата складає:

- з 20.05.2015 р. - по 31.05.2015 р. - 5 500,00 грн.;

- з 01.06.2015 р. - по 30.06.2015 р. - 9 500,00 грн.;

- з 01.07.2015 р. - по 30.07.2015 р. - 10 000,00 грн.;

- з 01.08.2015 р. - по 29.02.2016 р. - 20 00,00 грн. ;

- з 01.03.2016 р. - по 20.03.2016 р. - 25 000,00 грн.;

- з 20.03.2016 р. - по 31.03.2016 р. - 12 900,00 грн.

- з 01.04.2016 р. розмір орендної плати складає 40 000,00 грн. на місяць.

Відповідно до пункту 3.5. Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 01.10.2015 р.), орендна плата сплачується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця в період з першого по п'яте число розрахункового місяця, поточного місяця оренди за поточний місяць. У випадку несплати Орендарем Орендодавцю орендної плати до 15 числа розрахункової місяця, даний договір може бути достроково розірваний за письмовою вимогою Орендодавця.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 15 травня 2016 року.

Право на користування Об'єктом оренди та на передачу його в користування третім особам виникло у позивача на підставі Договору оренди об'єкта нерухомості №1 від 01 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та Приватним підприємством "Нострім" (т. 1, арк. с. 58-60).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за актом приймання-передачі від 15 травня 2015 року передав відповідачеві майно за Договором, акт підписаний між сторонами (т. 1, арк. с. 20) та протягом всього терміну дії спірного договору оренди позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання.

Позивач зазначає, що в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував своєчасно та в повному обсязі орендну плату, в зв'язку з чим спірний Договір оренди було розірвано 10 березня 2016 року та Об'єкт оренди було повернуто на підставі Акту прийому-передачі від 10 березня 2016 року.

Станом на момент розірвання Договору оренди у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 40 225,81 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за Договором оренди б/н від 15 травня 2015 року, позивач 18 квітня 2016 року направив на адресу відповідача претензію від 15 квітня 2016 року про стягнення заборгованості.

Проте, відповідач ніяким чином на вказану претензію не відреагував, заборгованість не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням передбачених цим Кодексом особливостей.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Як зазначалось вище, умовами спірного Договору, а саме пунктом 3.3., сторони погодили порядок здійснення орендної плати.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач в порушення вищенаведених норм, а також положень спірного Договору оренди, не спростував обставини, на які посилається позивач стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 40 225,81 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку, що дані розрахунки не суперечать вимогам чинного законодавства, розраховані вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та законними.

Зважаючи на встановлені судом факти, керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм господарський суд дійшов висновку, що позов Приватного підприємства "Нострім" підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями статями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Нострім" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Нострім" (61038, м. Харків, вул. Халтуріна, 52-А, код ЄДРПОУ 33817859) суму боргу за Договором оренди б/н від 15 травня 2015 року в розмірі 40 225 (сорок тисяч двiстi двадцять п`ять) грн. 81 коп., 3% річних у сумі 469 (чотириста шiстдесят дев`ять) грн. 03 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 822 (одна тисяча вiсiмсот двадцять двi) грн. 69 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сiмдесят вiсiм) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2016 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа №922/3245/16