Рішення

від 08.11.2016 по справі 904/7995/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.16р. Справа № 904/7995/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтинентсервіс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Елтехкомп", м. Дніпро

про стягнення 18 655 грн. 70 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 01.09.2016р. №б/н;

ОСОБА_2 - директор, протокол від 15.12.2004р. №1 загальних зборів учасників (був присутній у судовому засіданні 04.10.16р.).

від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (уточненої позовної заяви) просить стягнути з відповідача 18 655 грн. 70 коп., що складає 7 027 грн. 50 коп. - пені, 8 127 грн. 26 коп. - 25% річних, 2 525 грн. 67 коп. - інфляційних нарахувань та 975 грн. 27 коп. - 3 % річних за порушення умов договору поставки від 11.01.2011р. №111-6.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, представника у судове засідання не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 30.09.2016р. поштового відправлення ухвали про порушення провадження у справі уповноваженому представнику відповідача (а.с. 74).

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2011р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Будконтиентсеріс», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Елтехкомп", як покупцем, було укладено Договір поставки №111-6 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар електротехнічного призначення (надалі - товар) за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості згідно накладних, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар (партію товару) в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

Згідно з пунктами 10.1-10.3 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2013р.; закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Додатковою угодою від 03.01.2014р. строк дії Договору пролонговано на три роки - до 31.12.2016р.

Відповідно до пункту 2.2 Договору строки поставки товару постачальником конкретної партії товару узгоджуються усно між постачальником та покупцем, але не більше ніж 10 банківських дів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок постачальника.

За умовами пункту 2.5 Договору датою поставки товару вважається дата передачі постачальником товару покупцеві, про що свідчить дата на накладних/товаро-транспортних накладних; разом з товаром постачальник передає покупцю товаросупровідні документиу, як рахунок-фактура, накладна, податкова накладна.

Товар вважається переданим покупцю: - за кількістю згідно кількості, вказаній у накладній; - за якістю - згідно з даним сертифікату якості (пункт 2.6 Договору).

У відповідності до пункту 3.1 Договору ціна товару, що поставляється за цим Договором, остаточно узгоджується та вказується сторонами у рахунках-фактурах на поставку товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 38 237 грн. 16 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей:

- від 08.06.2015р. № 1125 на суму 8 667 грн. 24 коп. (довіреність від 05.06.2015р. №468);

- від 23.10.2015р. № 2525 на суму 2 932 грн. 20 коп. (довіреність від 23.10.2015р. №1312);

- від 14.12.2015р. № 1695 на суму 26 637 грн. 72 коп. (довіреність від 14.12.2015р. №1695) (а.с. 24-25, 44-45, 50-51).

Відповідно до пунктів 3.5, 3.7 Договору покупець сплачує 100-відсотков передплату на розрахунковий рахунок постачальника; за згодою сторін окремі партії товару можуть бути поставлені покупцеві за умови часткової попередньої оплати або з відстрочкою платежу.

У пункті 3.6 Договору узгоджено, що оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору, та рахунку-фактури, виставленої постачальником на вартість парії товару, що постачається; при здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату рахунка-фактури, або номер та дату видатково-прибуткової накладної, або номер та дату цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається поставка спірних партій товару відбувалася з відстрочкою платежу. Оскільки сторонами не було узгоджено термінів оплати за вже поставлений товар, то згідно приписів частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України відповідач повинен був оплатити поставлений товар після його прийняття, а саме:

- за видатковою накладною від 08.06.2015р. № 1125 - 08.06.2015р.;

- за видатковою накладною від 23.10.2015р. № 2525 - 23.10.2015р.;

- за видатковою накладною від 14.12.2015р. № 1695 - 14.12.2015р..

Позивачем на оплату товару відповідачу було надано рахунки: від 05.06.2015р. №1552 на суму 8 667 грн. 24 коп. (в подальшому поставка відбулася за видатковою накладною від 08.06.2015р. №1125 на суму 8 667 грн. 24 коп.), від 23.09.2015р. №2957 на суму 58 492 грн. 80 коп. (в подальшому поставка відбулася за видатковою накладною від 23.10.2015р. № 2525 на суму 2 932 грн.20 коп.) та від 26.10.2015р. №3358 на суму 26 637 грн. 72 коп. (в подальшому поставка відбулася за видатковою накладною від 14.12.2015р. № 1695 на суму 26 637 грн. 72 коп.).

Відповідач виконано свої зобов'язання з оплати за поставлений йому товар у загальній сумі 38 237 грн. 16 коп. несвоєчасно, про що свідчать платіжні доручення, сплачені по рахункам:

1. рахунок від 05.06.2015р. №1552 (платежі на суму 5 667 грн. 24 коп.):

- платіжне доручення від 30.03.2016р. №28222 на суму 500 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення від 31.03.2016р. №28255 на суму 500 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення від 12.04.2016р. №28369 на суму 500 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення від 10.05.2016р. №28518 на суму 1 000 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення від 18.08.2016р. №2182 на суму 500 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення від 05.09.2016р. №29062 на суму 500 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення від 06.09.2016р. №2467 на суму 500 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення від 03.10.2016р. №2796 на суму 1 667 грн. 24 коп.

2. рахунок від 23.09.2015р. №2957 - платіжне доручення від 03.10.2016р. №2805 на суму 2 072 грн. 32 коп.

3. рахунок від 26.10.2015р. №3358 - платіжне доручення від 03.10.2016р. №2797 на суму 26 627 грн. 72 коп.;

Як вбачається позивачем було зараховано, а відповідачем не спростовано, в рахунок оплати по виставленим рахунками наступні платежі:

• на суму 3 000 грн. 00 коп., сплачені по рахунку від 05.07.2015р. №1560, в рахунок оплати по рахунку від 05.06.2015р. №1552 згідно платіжних доручень

- від 06.04.2016р. №736 на суму 500 грн. 00 коп.;

- від 14.04.2016р. №823 на суму 500 грн. 00 коп.;

- від 28.04.2016р. №1039 на суму 500 грн. 00 коп.;

- від 06.05.2016р. №1094 на суму 500 грн. 00 коп.;

- від 28.07.2016р. №1929 на суму 500 грн. 00 коп.;

- від 11.08.2016р. №2054 на суму 500 грн. 00 коп.;

• на суму 869 грн. 88 коп., сплачені по рахунку від 24.11.2015р. №3863 в рахунок плати по рахункам від 23.09.2015р. №2957 (залишок 859 грн. 88 коп.) та в рахунок плати по рахунку від 26.10.2015р. №3358 (залишок 10 грн. 00 коп.) згідно платіжного доручення від 26.11.2015р. №195 на суму 5 159 грн. 36 коп.

Оскільки сторонами не складалося єдиного документу щодо такого зарахування, суд вважає, що таке зарахування сторонами проведено 03.10.2016р., тобто в дату здійснення останніх платежів.

У зв'язку зі здійсненням відповідачем несвоєчасних розрахунків позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, 25% річних, інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 7.2 Договору сторони узгодили, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Отже, пеня складає 7 027 грн. 50 коп. (з 14.09.2015р. по 14.06.2016).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що в разі прострочення покупцем оплати товару, постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним коштами, які належать до сплати постачальнику.

Таким чином, інфляційні нарахування становлять 2 525 грн. 67 коп. (з липня 2015р. по вересень 2016р.), а річні у розмірі 25% - 8 127 грн. 26 коп. (з 09.06.2015р. по 02.10.2016р.).

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 975 грн. 27 коп. (з 09.06.2015р. по 02.10.2016р.), суд вважає їх необґрунтованими, оскільки річні у розмірі 3% стягуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; у даному випадку інший розмір процентів встановлений Договором у розмірі 25%.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Елтехкомп" (49021, м. Дніпро, вул. Берегова, 133Б; ідентифікаційний код 31251352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтинентсервіс" (49083, м. Дніпро, вул. Дарницька, 9-а; ідентифікаційний код 33324977) 7 027 грн. 50 коп. - пені, 2 525 грн. 67 коп. - інфляційних нарахувань, 8 127 грн. 26 коп. - 25% річних та 1 378 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„14„ листопада 2016р.