Рішення

від 11.11.2016 по справі 911/3167/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2016 р. Справа № 911/3167/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Біо мед скло»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагма Трейд»

про стягнення 699 510,89 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 8/11 від 18.01.2016);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Біо мед скло» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагма Трейд» (далі - відповідач) про стягнення 699 510,89 грн заборгованості, з яких: 326 943,31 грн боргу за поставлений згідно договору поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013 товар, 130 380,80 грн пені, 218 089,30 грн інфляційних втрат та 24 097,48 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2016 порушено провадження у справі № 911/3167/16, розгляд справи призначено на 28.10.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2016 розгляд справи відкладено на 11.11.2016.

04.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 27.09.2016, яка була направлені судом на юридичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагма Трейд» (Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 22). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» № 01-8/1228 від 02.06.2006 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибувВ» , „адресат відсутнійВ» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, судом виконано обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 11.11.2016 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 11.11.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Біо мед скло» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагма Трейд» (Покупець) укладено договір поставки товарів № S2013/023Z, згідно якого постачальник зобов'язався виготовити (поставити) покупцеві у зумовлені договором строки товар, згідно заявок покупця, на умовах і в порядку, передбаченими договором та додатками до нього, а покупець - прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену договором ціну.

Згідно п.п. 2.1., 2.4., 2.5. договору ціна договору визначається сумою вартості всіх поставок здійснених за договором на підставі заявок покупця за оформленими та підписаними сторонами додатками до договору. Оплата товару здійснюється на умовах встановлених відповідним додатком до договору. Днем виконання зобов'язань з оплати за товар вважається день зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 10.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до проведення всіх взаєморозрахунків між сторонами.

Додатком № 1 від 19.11.2013 до договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за товар через 40 календарних днів з дати відвантаження партії товару.

Судом встановлено, що на виконання договору поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013 позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на загальну суму 1 491 821,24 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними обома сторонами договору та довіреностями.

Відповідач сплатив позивачу 1 164 877,93 грн за отриманий товар, що підтверджується банківською випискою (а.с. 86-88) та платіжними дорученнями (а.с. 89-91), решту боргу у розмірі 326 943,31 грн (1 491 821,24 грн - 1 164 877,93 грн) в порушення договору не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013 товар склав 326 943,31 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 86-88) та платіжними дорученнями (а.с. 89-91).

Предметом позову є вимоги про стягнення 326 943,31 грн боргу за поставлений згідно договору поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013 товар, 130 380,80 грн пені, 218 089,30 грн інфляційних втрат та 24 097,48 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання договору поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013 позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на загальну суму 1 491 821,24 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними обома сторонами договору та довіреностями.

Відповідач сплатив позивачу 1 164 877,93 грн за отриманий товар, що підтверджується банківською випискою (а.с. 86-88) та платіжними дорученнями (а.с. 89-91), решту боргу у розмірі 326 943,31 грн (1 491 821,24 грн - 1 164 877,93 грн) в порушення договору не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013 товар склав 326 943,31 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 86-88) та платіжними дорученнями (а.с. 89-91).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 326 943,31 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 326 943,31 грн боргу за поставлений згідно договору поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013, позивачем за період з 23.09.2015 по 23.09.2016 нараховано 130 380,80 грн пені, з яких: 967,39 грн за період з 23.09.2015 по 24.09.2015 на суму боргу 326 943,31 грн, 38 624,10 грн за період з 25.09.2015 по 31.12.2015 на суму боргу 326 943,31 грн, 44 141,83 грн за період з 01.01.2016 по 21.04.2016 на суму боргу 326 943,31 грн, 11 880,73 грн за період з 22.04.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 326 943,31 грн, 9 004,34 грн за період з 27.05.2016 по 23.06.2016 на суму боргу 326 943,31 грн, 10 317,47 грн за період з 24.06.2016 по 28.07.2016 на суму боргу 326 943,31 грн, 13 317,47 грн за період з 29.07.2016 по 15.09.2016 на суму боргу 326 943,31 грн, 1 875,90 грн за період з 16.09.2016 по 22.09.2016 на суму боргу 326 943,31 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу (п. 7.1. договору).

Додатком № 1 від 19.11.2013 до договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за товар через 40 календарних днів з дати відвантаження партії товару.

Суд встановив, що обов'язок відповідача по оплаті поставленого на підставі видаткової накладної № 2019315 від 26.02.2014 товару на суму 73 967,92 грн виник 08.04.2014, на підставі видаткової накладної № 2019333 від 27.02.2014 товару на суму 5 569,84 грн виник 09.04.2014, на підставі видаткової накладної № 2019358 від 03.03.2014 товару на суму 39 828,88 грн виник 12.04.2014, на підставі видаткової накладної № 2019446 від 17.03.2014 товару на суму 73 967,92 грн виник 27.04.2014, на підставі видаткової накладної № 2019523 від 25.03.2014 товару на суму 34 139,04 грн виник 05.05.2014, на підставі видаткової накладної № 2019712 від 25.03.2014 товару на суму 34 139,04 грн виник 01.06.2014, на підставі видаткової накладної № 2019841 від 14.05.2014 товару на суму 19 914,44 грн виник 23.06.2014, на підставі видаткової накладної № 2019848 від 14.05.2014 товару на суму 73 967,92 грн виник 24.06.2014.

Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, право позивача на нарахування пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого на підставі видаткової накладної № 2019315 від 26.02.2014 товару на суму 73 967,92 грн припинилося 08.10.2014, на підставі видаткової накладної № 2019333 від 27.02.2014 товару на суму 5 569,84 грн припинилося 09.10.2014, на підставі видаткової накладної № 2019358 від 03.03.2014 товару на суму 39 828,88 грн припинилося 12.10.2014, на підставі видаткової накладної № 2019446 від 17.03.2014 товару на суму 73 967,92 грн припинилося 27.10.2014, на підставі видаткової накладної № 2019523 від 25.03.2014 товару на суму 34 139,04 грн припинилося 05.11.2014, на підставі видаткової накладної № 2019712 від 25.03.2014 товару на суму 34 139,04 грн припинилося 01.12.2014, на підставі видаткової накладної № 2019841 від 14.05.2014 товару на суму 19 914,44 грн припинилося 23.12.2014, на підставі видаткової накладної № 2019848 від 14.05.2014 товару на суму 73 967,92 грн припинилося 24.12.2014.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 60) - з 23.09.2015 по 23.09.2016, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 130 380,80 грн пені, оскільки право нараховувати відповідачу пеню за період з 23.09.2015 по 23.09.2016 у позивача відсутнє.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013, позивачем за період з 26.02.2014 по 31.08.2016 нараховано 218 089,30 грн. інфляційних втрат та 24 097,48 грн 3 % річних за період з 23.09.2015 по 23.09.2016.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 59-60), арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.02.2014 по 31.08.2016 та 3 % річних, нарахованих за період з 23.09.2015 по 23.09.2016 становить 218 134,98 грн інфляційних втрат та 24 097,48 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 218 089,30 грн. інфляційних втрат та 24 097,48 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 326 943,31 грн боргу за поставлений згідно договору поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013 товар, 218 089,30 грн інфляційних втрат та 24 097,48 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагма Трейд» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 22; ідентифікаційний код 35326164) на користь Публічного акціонерного товариства «Біо мед скло» (10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 26; ідентифікаційний код 04763746) 326 943 (триста двадцять шість тисяч дев'ятсот сорок три гривні) 31 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки товарів № S2013/023Z від 18.11.2013 товар, 218 089 (двісті вісімнадцять тисяч вісімдесят дев'ять) 30 коп. інфляційних втрат, 24 097 (двадцять чотири тисячі дев'яносто сім гривень) 48 коп. 3 % річних та 8 536 (вісім тисяч п'ятсот тридцять шість гривень) 95 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.11.2016

Суддя П.В.Горбасенко