Рішення

від 11.11.2016 по справі 911/3042/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2016 р. Справа № 911/3042/16

За позовом Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області

до Фермерського господарства В«КузьмичВ»

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації

та за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Згурівської районної державної адміністрації

про визнання недійсним договору про спільне використання землі та зобов'язання звільнити займану земельну ділянку

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посв. № 028904 від 17.09.2014);

від відповідача: ОСОБА_2 (керівник).

від третіх осіб: не з'явилися.

Обставини справи:

Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (далі - позивач) звернувся з позовом до Фермерського господарства В«КузьмичВ» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про спільне використання землі № 1 від 11.02.2010, укладеного між Фермерським господарством В«КузьмичВ» в особі голови Фермерського господарства ОСОБА_2 та Згурівською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в особі директора школи ОСОБА_3 та зобов'язання Фермерського господарства В«КузьмичВ» звільнити займану ним земельну ділянку площею 29 га, яку він займає на підставі договору № 1 від 11.02.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений 11.02.2010 між ФГ «Кузьмич» та Згурівською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування договір про спільне використання землі № 1 за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки, тобто договір про спільне використання від 11.02.2010 є удаваним правочином. Крім того, згідно інформації відділу освіти Згурівської РДА вбачається, що умови договору в частині проведення розрахунків в період з 2013 по 2016 рік відповідачем не виконувалися. Враховуючи вищевикладене, прокурор просить суд визнати недійсним договір про спільне використання землі № 1 від 11.02.2010 на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та зобов'язати відповідача звільнити займану ним земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2016 порушено провадження у справі № 911/3042/16, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ освіти Згурівської районної державної адміністрації та Згурівську районну державну адміністрацію, призначено розгляд справи на 21.10.2016.

10.10.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника Згурівської районної державної адміністрації надійшло клопотання № 6-28-1648/2470 від 04.10.2016 (вх. № 21112/16 від 10.10.2016), згідно якої остання підтримала позов повністю.

19.10.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації надійшло клопотання (вх. № 21799/16 від 10.10.2016), згідно якої останній підтримав позов повністю та просив суд розглянути справу без його участі.

21.10.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позов від 20.10.2016 (вх. № 21922/16 від 21.10.2016), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом. Крім того, відповідач заявив про застосування до позовних вимог позовної давності та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2016 розгляд справи відкладено на 11.11.2016.

04.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника Згурівської районної державної адміністрації надійшло клопотання № 6-28-1895/2897 від 01.11.2016 (вх. № 22849/16 від 04.11.2016), згідно якої останній підтримав позов повністю.

10.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації надійшло клопотання (вх. № 23327/16 від 10.11.2016), згідно якої остання підтримала позов повністю та просив суд розглянути справу без його участі.

11.11.2016 від відповідача надійшло клопотання від 11.11.2016 (вх. № 23367/16 від 11.11.2016), згідно якого останній визнав позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.11.2016 представник прокуратури підтримав позовні вимоги повністю, представник відповідача не заперечив проти задоволення позовних вимог.

Треті особи в судове засідання 11.11.2016 не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представників третіх осіб.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2010 між Фермерським господарством «Кузьмич» (Господарство) та Згурівською спеціальною загальною спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського спілкування (Установа) було укладено договір про спільне використання землі № 1, предметом якого є спільне використання землі площею 29 га, яка належить на праві постійного користування установі з метою вироблення сільськогосподарської продукції і використання її для власних потреб.

Відповідно до п. 3. договору розрахунки при спільному використанні землі здійснюються шляхом розподілу виробленої сільськогосподарської продукції між сторонами договору у розмірах: - 70 % виробленої с/г продукції надається господарству, - 30 % виробленої с/г продукції надається установі.

Термін дії договору встановлюється з дати його підписання сторонами і діє до 11.02.2017 (п. 6.3. договору).

Рішенням Згурівської районної ради 6 скликання Київської області «Про створення комісії з приймання-передачі майна, що знаходиться на балансі Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 240-33-VI від 09.10.2013 вирішено безоплатно передати майно, що знаходиться на балансі Згурівської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступнеів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування із спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району згідно з додатком 5 до рішення Київської обласної ради від 17.09.2013 № 681-4-VI на баланс відділу освіти Згурівської райдержадміністрації.

Рішенням Згурівської районної ради 6 скликання Київської області «Про прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району майнового комплексу Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області» № 202-30-VI від 04.07.2013 вирішено прийняти у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району майнового комплексу Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.

Рішенням Згурівської районної ради 6 скликання Київської області «Про затвердження акту приймання-передачі майна Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 261-34-VI від 28.11.2013 вирішено затвердити акт приймання-передачі майна Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району на баланс відділу освіти Згурівської райдержадміністрації.

На підставі акту приймання-передачі майна Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (а.с. 29-30) передано Згурівську школу-інтернат, що знаходиться за адресою: смт Згурівка, вул. Українська, 61 із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району, в тому числі і земельну ділянку.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, Заступник керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області зазначив, що за результатами опрацювання відповідною прокуратурою інформації щодо законності використання майна навчальних закладів на території Згурівського району Київської області встановлено, що між ФГ «Кузьмич» та Згурівською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування укладено договір по спільне використання землі № 1 від 11.02.2010, який за своєю правовою природою є договором оренди землі, а договір про спільне використання від 11.02.2010 є удаваним правочином.

В обґрунтування недійсності укладеного між відповідачем та Згурівською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування договору оренди, прокурор зазначив, що передача в оренду земельної ділянки навчально-виховного комплексу, який є об'єктом освіти державної власності та фінансується з державного бюджету, для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства, а саме: положенням частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту".

З огляду наведеного Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області просить суд, зокрема, визнати недійсним договір про спільне використання землі № 1 від 11.02.2010, укладений між Фермерським господарством В«КузьмичВ» в особі голови Фермерського господарства ОСОБА_2 та Згурівською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в особі директора школи ОСОБА_3.

Відповідач у судовому засіданні 11.11.2016 визнав позов повністю та подав суду клопотання про визнання позову від 11.11.2016 (а.с. 133).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 11, ст. 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладення договору від 11.02.2010, далі - Закон) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Прокурор, посилаючись на недійсність спірного договору оренди, зазначив про його невідповідність положенням ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

У відповідності до ст. 18, ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Поряд з тим, згідно положення частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Так, відповідно до ч. 2 ст. 5, пункту "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судом встановлено, згідно інформації відділу Держгеокадастру у Згурівському районі Київської області № 73 від 07.11.2016 (а.с. 132) під час проведення моніторингу спірної земельної ділянки було встановлено, що ФГ «Кузьмич» продовжує використовувати земельну ділянку загальною площею 29 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії КВ ІЖ000008, надана Згурівській допоміжній школі-інтернату.

З аналізу оспорюваного договору вбачається, що основними його ознаками є платне (шляхом розподілу виробленої сільськогосподарської продукції між сторонами договору) володіння і користування на певний строк земельною ділянкою, тобто договір про спільне використання землі № 1 від 11.02.2010 фактично є договором оренди земельної ділянки, удаваним правочином.

Враховуючи вищевикладене та те, що ФГ «Кузьмич» незаконно набуло право користування земельною ділянкою площею 29 га, кошти за використання земельної ділянки не сплачує, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору про спільне використання землі № 1 від 11.02.2010, укладеного між Фермерським господарством В«КузьмичВ» в особі голови Фермерського господарства ОСОБА_2 та Згурівською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в особі директора школи ОСОБА_3 на підставі ст. 203, 215 ЦК України та зобов'язання Фермерського господарства В«КузьмичВ» звільнити займану ним земельну ділянку площею 29 га, яку він займає на підставі договору № 1 від 11.02.2010 на підставі ст. 387 ЦК України.

Крім того, судом при прийнятті вказаного рішення враховано визнання відповідачем позову у повному обсязі та положення ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України згідно якого у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Також відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог прокуратури.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що прокуратурі про наявність оспорюваного договору стало відомо під час опрацювання інформації відділу Держгеокадастру у Згурівському районі від 24.06.2016, в той час як до суду з даним позовом прокуратура звернулася 13.09.2016.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність пропуску, встановлено ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про спільне використання землі № 1 від 11.02.2010, укладений між Фермерським господарством В«КузьмичВ» в особі голови Фермерського господарства ОСОБА_2 та Згурівською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в особі директора школи ОСОБА_3.

3. Зобов'язати Фермерське господарство В«КузьмичВ» (07600, Київська обл., Згурівський район, смт Згурівка, провулок Український, буд. 2А; ідентифікаційний код 35652289) звільнити займану ним земельну ділянку площею 29 га, яку він займає на підставі договору про спільне використання землі № 1 від 11.02.2010.

4. Стягнути з Фермерського господарства В«КузьмичВ» (07600, Київська обл., Згурівський район, смт Згурівка, провулок Український, буд. 2А; ідентифікаційний код 35652289) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2; ідентифікаційний код 02909996) 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень) 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.11.2016

Суддя П.В.Горбасенко