Ухвала

від 14.11.2016 по справі 44/481-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"14" листопада 2016 р. Справа №44/481-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

ОСОБА_1

розглянувши матеріали апеляційної скарги арбітражного керуючого ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року

у справі № 44/481-б (суддя Пасько М.В.)

за заявою Приватного акціонерного товариства „Українська гірничо- металургійна компаніяВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ленінська кузняВ»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі № 44/481-б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 14.01.2016 року, ліквідовано банкрута - ТОВ „Торговий дім „Ленінська кузняВ» , як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, арбітражний керуючий ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року повністю, а справу передати до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 44/481-б передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Пантелієнка В.О.

Розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_2, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику без розгляду з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята 14.01.2016 року.

Згідно ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Таким чином останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року є 19.01.2016 року.

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду лише 31.10.2016 року, що підтверджується відтиском штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, тобто з пропущенням процесуального п'ятиденного строку на її оскарження, передбаченого частиною 1 статті 93 ГПК України.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_2 про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частини 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , статтею 93 ГПК встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги.

Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК.

Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку може зазначатися в ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку частини другої статті 93 ГПК) або в ухвалах (за підписами суддів) про повернення апеляційної скарги (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК) чи про прийняття її до провадження (стаття 98 ГПК).

Відповідно до статті 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту статті 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно із п. 8 ч. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.

Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК.В»

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що про оскаржувану ухвалу йому стало відомо лише 25.10.2016 року при ознайомленні з матеріалами справи, що підтверджується відповідною відміткою на заяві арбітражного керуючого ОСОБА_2, яка міститься в матеріалах справи.

Але, суд апеляційної інстанції не погоджується з даним твердженням скаржника, оскільки згідно відмітки на зворотньому боці останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 14.01.2016 року, її копію направлено, зокрема і апелянту, 22.01.2016 року та вручено останньому 25.01.2016 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотнє поштове повідомлення про вручення оскаржуваної ухвали арбітражному керуючому ОСОБА_2 (т. 5, арк. с. 48).

Крім того, суд також бере до уваги обізнаність арбітражного керуючого про розгляд поданого ним на затвердження звіту ліквідатора в судовому засіданні, яке відбулось 14.01.2016 року, про що свідчать подані ним 06.01.2016 року та зареєстровані судом 11.01.2016 року пояснення про справі на виконання вимог ухвали суду від 25.12.2015 року, якою в тому числі розгляд справи було відкладено на 14.01.2016 року.

Необхідно також зазначити, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі „Пономарьов проти УкраїниВ» ).

Таким чином, скаржник, обізнаний про розгляд справи в судовому засіданні 14.01.2016 року та прийняття за його наслідками ухвали про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі, оскаржив її лише 31.10.2016 року, тобто майже через десять місяців після її прийняття, не навівши при цьому жодних поважних та об'єктивних причин, жодних непереборних обставин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну, а відтак можливість подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу в найкоротші строки з часу, коли йому стало відомо про неї та про її зміст, залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Відтак, скаржником не наведено суду поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції в розумінні ст. 53 ГПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

За приписами ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» (у редакції, що діяла станом на час порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом) сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 7 названого Закону при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

Проте, в порушення вимог ст.ст. 94 та 95 ГПК України скаржником не додано доказів надсилання копії скарги кредиторам у справі, вимоги яких визнані та включені до реєстру вимог кредиторів ухвалою попереднього засідання від 01.03.2011 року або комітету кредиторів боржника, утвореного у відповідності до закону, а відтак в силу п. 2 ч. 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом.

Окрім того, судом встановлено, що скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового зборуВ» від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01.09.2015 року, статтю 4 Закону України „Про судовий збірВ» , яка передбачає ставки судового збору, викладено в новій редакції.

Так, підпунктами 8-10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір, а саме: заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; заяви про порушення провадження у справі про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство або визнання її недійсною.

Ставки судового збору з апеляційних і касаційних скарг, що подаються на судове рішення, винесених у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційної скарги - 120 відсотків, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.

З апеляційних і касаційних скарг на інші ухвали суду у справі про банкрутство судовий збір вправляється за ставкою, визначеною підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, а саме 1 розмір мінімальної заробітної плати. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 25.11.2015 року № 01-06/2093/15 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збірВ» (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 року № 484-VIII).

Так, скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року, яка прийнята за наслідками розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, за подання якого не передбачено сплату судового збору, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у сумі 1 розміру мінімальної заробітної плати, який становить 1 378,00 грн.

Але, як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги, що в силу п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України є підставою для повернення апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 53, 86, 91, 93 та п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_2 про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі № 44/481-б відхилити.

2. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі № 44/481-б повернути скаржнику без розгляду по суті.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

ОСОБА_1