Рішення

від 26.04.2007 по справі п-3/88

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

вул.Шевченка

16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

26 квітня 2007 р.  

Справа № П-3/88  

за

позовом Прокурора Галицького району

в

інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування - Бовшівської

сільської ради,  село Бовшів, Галицький

район, Івано-Франківська область

до

відповідача  підприємця ОСОБА_1,  АДРЕСА_1, Галицький район, Івано-Франківська

область

 Cуддя 

Фрич Марія Миколаївна  

При

секретарі   Толочко Інна Валеріївна

Представники:

Від позивача:  Очкур Ганна Йосифівна - сільський голова,

(довіреність)

Від відповідача:  ОСОБА_2 - підприємець, (паспорт)

Від позивача:  ОСОБА_4 - адвокат, (довіреність від

24.04.2007 року)

Від відповідача:  ОСОБА_3. - адвокат, (ордер № НОМЕР_1)

          СУТЬ СПОРУ: про

стягнення 7 240,13 грн. збитків за фактичне користування земельною ділянкою.

            Під час судового розгляду спору

позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач

уточнив правильне прізвище відповідача, а саме: позивач просить вважати

відповідачем по справі не ОСОБА_1, як про це вказано в позовній заяві, а

ОСОБА_2. Враховуючи подані позивачем документи в підтвердження свого клопотання

та відсутність заперечень самого відповідача - суд вважає за правильне заяву

позивача про уточнення позовних вимог - задовільнити.

                Щодо суті заявлених позовних

вимог, то суд зауважує наступне.

       Позивач вимагаючи стягнення з

відповідача 7 240,13 грн. збитків за фактичне користування земельною ділянкою,

посилається на:

-           наявність у приватній власності

відповідача магазинів та відсутність документів на право користування земельною

ділянкою;

-            акти контрольно-ревізійного

управління в Івано-Франківській області від 22.12.2006 року, яким визначено

розмір шкоди, завданий відповідачем фактом користування земельними ділянками;

-               статтю 2 Закону України

"Про плату за землю", відповідно до якої використання землі в Україні

є платним.

         Відповідач вимоги позивача не визнає,

посилаючись на відсутність обгрунтування позовних вимог, оскільки акт КРУ не

підписаний відповідачем та з актом КРУ відповідача не було ознайомлено,

розрахунки зроблені ревізорами КРУ нічим не підтверджені.

              Суд, вислухавши пояснення сторін,

вивчивши матеріали справи та враховуючи вимоги діючого законодавства, вважає за

правильне в спірному випадку взяти до уваги наступне.

            Відповідно до ст. 1166 Цивільного

кодексу підставою відповідальності за завдання будь-якої шкоди є:

-                 неправомірне рішення;

-                 неправомірна дія;

-                 неправомірна бездіяльність.

          Крім того, відповідно до ст. 26

Закону України “Про плату за землю” платники несуть відповідальність, передбачену

Земельним кодексом України та законами України. Підстави відшкодування збитків

власникам землі та землекористувачам визначені ст. 156 Земельного кодексу

України.

          Пунктом 2 ст. 157 Земельного кодексу

встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі

і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно

до наведеного сьогодні діє Порядок визначення та відшкодування збитків

власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету

Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284. Цим нормативним документом

врегульовані питання щодо складу комісій з визначення розміру збитків, переліку

збитків власників і землекористувачів, що підлягають відшкодуванню, порядку

визначення розмірів збитків та строків їх відшкодування. Зокрема збитки

відшкодовуються власникам землі й землекористувачам, у тому числі орендарям,

підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за

рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів

комісій (п. 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі).

          Проте, вимоги позивача грунтуються на

акті ревізії сільської ради органами КРУ та суду не подано жодних доказів,

наявність яких передбачена спеціальним законодавством. Відповідно до ст. 34 ГПК

України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими

засобами доказування.

          Таким чином, акт ревізії КРУ не може

бути належним доказом по даній справі. До того ж, цифри які використані

позивачем в розрахунку збитків (площа фактичного користування землею, терміни

користування) жодними доказами не підтверджені, а отже є голослівними,

односторонніми та не можуть бути судом визнані за такі, що не мають спірного

характеру. При цьому суд зауважує, що виготовлення відповідачем документів на

право користування земельними ділянками відповідних розмірів ще не є доказом

того, що стороною здійснювалось фактичне користування цими земельними ділянками

в минулому.

            Таким чином, на підставі наведеного

та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 2, 26 ЗУ "Про плату за

землю", ст. 157 Земельного кодексу Українист, ст. 1166 Цивільного кодексу України,

ст. 34 ГПК України, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,

суд

ВИРІШИВ:

в

позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні

було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає

законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного

рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального

кодексу України.

Суддя                                                           

Фрич Марія Миколаївна

рішення підписане 10.05.07

Виготовлено

в АС "Діловодство суду"

Толочко Інна Валеріївна