Рішення

від 08.11.2016 по справі 1306/381/2012

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1306/381/2012

Провадження №2/442/11/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Михавко І.

за участю позивача ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визначення частки та реальний розподіл земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визначення частки та реальний розподіл земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначив, що його мати ОСОБА_9 являлася власником 71/100 в будинку № 16, який знаходиться за адресою провул. Трускавецький в м. Дрогобичі Львівської області, що підтверджується договором купівлі - продажу від 29.04.1991 року. Даний будинок є двохквартирний. В квартирі № 1 мешкають ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Ця квартира належить їм на праві спільної сумісної власності, що вбачається із свідоцтва на право власності на квартиру від 28.07.2006 року. В користуванні мешканців даного будинку завжди перебувала земельна ділянка площею 1 373 кв.м.

Як наслідок, для обслуговування житлового будинку, який знаходиться за адресою м. Дрогобич, провул. Трускавецький, 16, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 видано державний акт серія ЯК № 832551 від 23.07.2010 року, яким передано у власність земельну ділянку розміром 1 000 кв. м. Також для ведення садівництва тим ж особам видано держаний акт серія ЯК № 832552, який передано їм у власність земельну ділянку розміром 373 кв. м.

ОСОБА_9 - являлася його матір'ю, яка 17.07.2011 року померла, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 20 липня 2011р. серії 1-СГ № 259332. Він є єдиним спадкоємцем майна, що належало матері, зокрема квартири №2 в житловому будинку та частин земельних ділянок, які належали по закону його матері.

Після смерті матері відкрита спадкова справа і у спадкову масу увійшли квартира № 2 в житловому будинку та дві земельні ділянки, на які видано державні акти на землю, які перебувають у спільній сумісній власності його матері та відповідачів по справі. Між нами виник спір про порядок реалізації правомочностей кожного із співвласників щодо вищевизначених земельних ділянок, зокрема, з питань встановлення розмірів тих частин земельних ділянок, що перебувають у фактичному володінні і користуванні кожного із співвласників, меж відповідальності кожного із співвласників.

Також за наявності такого роду обставин він не може вступити у законне володіння частинами земельних ділянок в порядку спадкування за законом, які належали його матері, так як станом на сьогоднішній день не здійснено ні ідеального, ні реального розподілу спірних земельних ділянок і не визначено, які розміри і яка частка з кожної спільної земельної ділянки належала його матері, так як вважає, що його мати з моменту отримання у власність помешкання по провул. Трускавецькій в м. Дрогобичі, користувалась земельною ділянкою у відповідності до рівності її частки у житловому будинку, відтак він змушений звернутися до суду з приводу визначення частки померлої його мати ОСОБА_9 у спільному майні, а саме земельній ділянці площею 1000 кв.м. за адресою Львівська область м. Дрогобич, провул.. Трускавецький, 16, яка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі державного акту серія ЯК № 832551 від 23.07.2010 року становила 71/100 ідеальних частин, а частка померлої ОСОБА_9 у спільному майні - в земельній ділянці площею 373 кв.м. за адресою Львівська область м. Дрогобич, провул.. Трускавецький, 16, яка належиться у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі державного акту серія ЯК № 832552 від 23.07.2010 року становила ? ідеальної частини. Та здійснити реальний розподіл земельної ділянки площею 1000 кв.м., за адресою Львівська область м. Дрогобич, провул.. Трускавецький, 16, яка належиться у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі державного акту серія ЯК № 832551 від 23.07.2010 року та земельної ділянки площею 373 кв.м. за адресою Львівська область м. Дрогобич, провул.. Трускавецький, 16, яка належиться у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі державного акту серія ЯК № 832552 від 23.07.2010 року у відповідності до визначених часток.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Крім того суду пояснили, що по справі проведено дві експертизи і експертом на розгляд суду подано 8 варіантів розподілу спірних земельних ділянок. При допиті експерта, а також в його висновку № 411/16, а також № 314/12 зазначено, що найбільш зручні і можливі варіанти розподілу земельної ділянки для співвласників будинку розроблено у первинній експертизі, зокрема варіант № 2 і № 3 (арк. 13 експертизи). А тому вважають, що позиція експерта є правильною і обґрунтованою, а тому просять суд поділити згідно варіанту № 2 відносно обох земельних ділянок.

Представник відповідача ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, та вважають, що позивач та відповідач є власниками обох земельних ділянок на праві спільної сумісної власності , а тому відповідно до вимог ст.ст. 370, 372 ЦК України , частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішення суду. Крім того суду пояснили, що на час складання висновку № 314/12 на прибудову правові документи в матеріалах справи були відсутні, тому при проведенні експертизи ця прибудова до уваги не приймалась, а земельна ділянка вважалась як незабудованою. Оскільки вимоги позивача ОСОБА_2 суперечать обставинам справи та вимогам ст. 89 ЗК України, згідно якої поділ земельної ділянки на окремі частки або виділення з неї окремої частки в натурі, можливі без нанесення шкоди для її господарського призначення та ущемлення законних інтересів когось із співвласників, тому просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

Інші відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з явилися.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши і перевіривши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, позов слід задоволити з таких міркувань.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікована Законом України від 17 липня1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплена і у вітчизняному законодавстві України

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК). Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів про визнання права власності на майно, витребування його із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача у передбачених законом випадках, про визнання правочину недійсним, про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, про заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності, або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, про визначення порядку володіння та користування спільним майном, про поділ спільного майна або виділ з нього частки, про виключення майна з опису, про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням права власності і подібне.

Згідно приписів ч. З п. 21 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Частина 4 ст.120 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо іншого не передбачено в договорі відчуження будівлі і споруди.

Аналіз змісту норм ст.120 ЗК в їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч.4 ст.120 ЗК, особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК в поєднанні з нормою ст.125 ЗК слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Дійшовши у зв'язку із цим правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка з моменту отримання і реєстрації державного акта є об'єктом права власності і предметом поділу між співвласниками, суд має застосувати до правовідносин сторін норму ч.4 ст.120 ЗК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 є матір ю позивача та була власником 71/100 в будинку № 16, який знаходиться за адресою провул. Трускавецький в м. Дрогобичі Львівської області, що підтверджується договором купівлі - продажу від 29.04.1991 року. Даний будинок є двохквартирний.

В квартирі № 1 мешкають ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Ця квартира належить їм на праві спільної сумісної власності, що вбачається із свідоцтва на право власності на квартиру від 28.07.2006 року.

В користуванні мешканців даного будинку завжди перебувала земельна ділянка площею 1 373 кв.м.

Як наслідок, для обслуговування житлового будинку, який знаходиться за адресою м. Дрогобич, провул. Трускавецький, 16, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 видано державний акт серія ЯК № 832551 від 23.07.2010 року, яким передано у власність земельну ділянку розміром 1 000 кв. м. Також для ведення садівництва тим ж особам видано держаний акт серія ЯК № 832552, який передано їм у власність земельну ділянку розміром 373 кв. м.

ОСОБА_9 - 17.07.2011 року померла, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 20 липня 2011р. серії 1-СГ № 259332. Позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем майна, що належало його матері, зокрема квартири №2 в житловому будинку та частин земельних ділянок, які належали по закону його матері.

Після смерті матері відкрита спадкова справа і у спадкову масу увійшли квартира № 2 в житловому будинку та дві земельні ділянки, на які видано державні акти на землю, які перебувають у спільній сумісній власності його матері та відповідачів по справі.

Посилання відповідачів на норми ЦК України, щодо режиму спільної сумісної власності щодо майна не може застосовуватись до земельної ділянки, так як існує ст. 120 ЗК України, яка прив'язує будівлю до землі згідно рівності часток.

Крім того по справі проведено дві експертизи і експертом на розгляд суду подано 8 варіантів розподілу спірних земельних ділянок. При допиті експерта, а також в його висновку № 411/16, а також № 314/12 зазначено, що найбільш зручні і можливі варіанти розподілу земельної ділянки для співвласників будинку розроблено у первинній експертизі, зокрема варіант № 2 і № 3 (арк. 13 експертизи).

За варіантами розподілу 2 і 3 пропонується відповідачам виділ належної площі земельної ділянки у вигляді двох частин, що перебувають у відриві одна від одної. Варіанти 2 і 3 розподілу земельної ділянки для ведення садівництва розроблені таким чином, що частина ділянки позивача межує по всій довжині з ділянкою, виділеною йому для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Сама земельна ділянка площею 1000 кв.м. є кутовою і межує з південної частини з ділянкою площею 373 кв.м., що виділена співвласникам будинку для ведення садівництва. Частина будинку, якою користується позивач 71/100 ізольована від тієї частини житлового будинку, якою користуються інші співвласники 29/100 ід.ч.. Входи до кожної окремої відокремленої частини будинку є окремими: до квартири № 1 - з передньої частини будинку через нову прибудову; до квартири № 2 - з лісового бокового фасаду.

Також лише по даних варіантах розподілу відсутні землі спільного користування.

Запропонована частина земельної ділянки відповідачам по справі у вигляді двох ділянок S2=163.6 кв.м та S3=126.4 кв.м. не порушує їхніх прав: на ділянці S2=163.6 кв.м розташована їхня частина житлового будинку з подвір'ям, а інша частина ділянки S3=126.4 кв.м має ширину 5,7 м., що цілком достатньо там господарської будівлі та гаражу. А головне щодо цієї ділянки за другим варіантом розподілу прилягає земельна ділянка для ведення садівництва по всій довжині - на 22,24 метра погонних, що в цілому створює масив загальною площею 406, 15 кв.м., на якому може бути побудовано і окремий будинок. Прохід до цієї ділянки по твердому покритті на відстані 18 метрів погонних. На земельну ділянку S2=163.6 кв.м заїзд з вулиці існує, а на ділянку S3=126.4 кв.м. є можливість облашггувати заїзд, якщо зняти секцію паркану і встановити ворота необхідної ширини - ділянка виходить до проїжджої частини вулиці з твердим покриттям.

Тобто кожна із сторін буде мати можливість влаштувати на виділеній їй частині земельної ділянки заїзд і прохід з вулиці, що буде відповідати вимогам ДБН 360-92**. До того ж відповідно до вимог цих норм буде можливість кожному співвласнику обслуговувати конструктивні елементи тієї частини житлового будинку та господарських будівель, якими він володіє.

Обома виділеними їм ділянками буде зручно користуватись, розпоряджатися і володіти. Стосовно ділянки для ведення садівництва, то суд вважає, варіант також є № 2.

За таким розподілом ці ділянки (для обслуговування будинку та ведення садівництва) суміжні по ширині 7,58 метра погонних та утворюється єдиний масив, яким зручно буде користуватися як позивачу так і відповідачам.

Аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи, що між сторонами добровільно не вибрано один із запропонованих варіантів за двома експертизами, відтак суд погоджується з позицією експерта, вважає її правильною і обґрунтованою, та вважає що позовні вимоги позивача ОСОБА_10, слід задоволити та визначити, що частка померлої ОСОБА_9 у спільному майні, а саме земельній ділянці площею 1000 кв.м. за адресою м. Дрогобич, провул. Трускавецький, 16, Львівської області яка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі державного акту серія ЯК № 832551 від 23.07.2010 року становила 71/100 ідеальних частин, а частка померлої ОСОБА_9 у спільному майні - в земельній ділянці площею 373 кв.м. за адресою Львівська область м. Дрогобич, провул. Трускавецький, 16, яка належиться у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі державного акту серія ЯК № 832552 від 23.07.2010 року становила 1/4 ідеальної частини та здійснити реальний розподіл земельної ділянки для співвласників будинку згідно запропонованого експертом варіанту № 2 висновку судово- будівельної екпертизи № 314/12 як для земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, так і земельної ділянки для ведення садівництва.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88 , 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 370, 392 ЦК Кодексу України, ст. 120 ЗК Кодексу України, суд,, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задоволити.

Визначити, що частка померлої ОСОБА_9 у спільному майні, а саме земельній ділянці площею 1000 кв.м. за адресою м. Дрогобич, провул. Трускавецький, 16, Львівської області яка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі державного акту серія ЯК № 832551 від 23.07.2010 року становила 71/100 ідеальних частин, а частка померлої ОСОБА_9 у спільному майні - в земельній ділянці площею 373 кв.м. за адресою Львівська область м. Дрогобич, провул. Трускавецький, 16, яка належиться у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі державного акту серія ЯК № 832552 від 23.07.2010 року становила 1/4 ідеальної частини.

3дійснити реальний розподіл земельної ділянки площею 1000 кв.м., за адресою Львівська область м. Дрогобич, провул. Трускавецький, 16, яка належить у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі державного акту серія ЯК № 832551 від 23.07.2010 року та земельної ділянки площею 373 кв.м. за адресою Львівська область м. Дрогобич, провул. Трускавецький, 16, яка належиться у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі державного акту серія ЯК № 832552 від 23.07.2010 року у відповідності до визначених часток у порядку, визначеному варіантом № 2 висновку судово- будівельної екпертизи № 314/12 як для земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, так і земельної ділянки для ведення садівництва

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Головуюча-суддя: