Постанова

від 22.03.2012 по справі 2а-1203/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 р. № 2а-1203/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Дем'яновського Г.С.,

при секретарі Бугара Д.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства Будівельна фірма „Квартал плюс до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство Будівельна фірма Квартал плюс звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003512320/25976 від 09 листопада 2011 року Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити, вважає, що вищевказані дії відповідача, щодо ствердження в акті №628/23-0/33667107 про безтоварність операцій між позивачем та ПП Сервіс доріг є незаконними, а податкове повідомлення-рішення №0003512320/25976 від 09 листопада 2011 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Представник відповідача просить в позові відмовити з мотивів, викладених у запереченні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

В період з 11.10.2011 р. по 17.10.2011 р. Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова (надалі - відповідач), на підставі направлення від 11.10.2011 року № 961 виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова, провела позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Будівельна фірма Квартал плюс (надалі - позивач) з питань взаємовідносин з низкою підприємств, зокрема з ПП Сервіс доріг (код ЄДРПОУ 34259967) за період з 01.01.2010 по 01.10.2011 року. За результатами вищевказаної перевірки було складено акт Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства Будівельна фірма Квартал плюс (ЄДПРОУ 33667107) з питань взаємовідносин з ПП Вересант код ЄДРПОУ 36828580, ПП Сервіс Доріг код ЄДРПОУ 34259967, ПП Інформаційно -консалтингова - агенція Інтелект код ЄДРПОУ 37205668, ПП Трансзгхідкомп код ЄДРПОУ 37205689, ПП Сокран плюс код ЄДРПОУ 36829123, ПП Оптіма -інформ код ЄДРПОУ 36828528, ПП Бізнесгруп код ЄДРПОУ 36828601, ПП Західбізнесстандарт код ЄДРПОУ 37205715, ПП Західзбутторгівля код ЄДРПОУ 37277931, ПП Галекспортторг код ЄДРПОУ 37206189, ПП Вестінком код ЄДРПОУ 37122959, ПП Нео ОСОБА_1 ЄДРПОУ 36828800, ПП Фірма Арміда код ЄДРПОУ 36828554, ПП Торггрупбізнес код ЄДРПОУ 37162745, ПП Ліміт ОСОБА_1 код ЄДРПОУ 37304928, ТОВ „Лемберг техно груп код ЄДРПОУ 37073163, ТОВ Стартпромгруп код ЄДРПОУ 37162310 за період 01.01.2010 по 01.10.2011 року № 628/23-0/33667107 від 20 жовтня 2011 року. Відповідно до якого, відповідачем встановлено порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , зі змінами та доповненнями,що привело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 88808,33 грн.,зокрема ,відповідач в акті вказує на безтоварність операцій здійснених між позивачем та ПП Сервіс доріг .

За результатами перевірки, на підставі вищезгаданого акта, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0003512320/25976 від 09 листопада 2011 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 133 212,50 грн., з яких 88 808,33 грн. - основний платіж, 44 404,17 грн. - штрафних санкцій.Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення позивач надав суду договір генерального підряду ,укладений з ПП Сервіс доріг , ,податкові накладні ,платіжні доручення,якими були перераховані кошти ПП Сервіс доріг , акти приймання виконаних підрядних робіт ,довідки про вартість виконаних підрядних робіт .Суд вважає ці документи необхідними ,однак недостатніми для визначення реальності господарської операції, виходячи з наступного.

Зокрема, відповідач вказує, що вищезазначена господарська операція не відбулась, а отже договір підряду від 04.01.2010 р. є нікчемним, посилаючись на дані документальних перевірок ПП Сервіс доріг та відсутність останнього за адресою місця реєстрації. Позивач посилається що товарність операцій підтверджена актами виконаних робіт, довідками про вартість будівельних робіт, податковими накладними та виписками за банківського рахунку про оплату виконаних робіт. Крім того, акти виконаних робіт, будучи первинним документом містять відомості про дії та події, оформлені цим документом. Твердження відповідача на відсутність у ПП Сервіс доріг виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортних засобів, як на підставу неможливості виконання господарських операцій, позивач спростовує, оскільки відсутність вказаних активів не унеможливлює виконання вищевказаних господарських операцій. З огляду на це, позивач стверджує що ПП Сервіс доріг , у разі відсутності виробничих потужностей, для виконання робіт чи для надання послуг, могли залучати для цього інші суб'єкти господарювання на підставі цивільно-правових угод. Суд не може погодитись з позицією позивача у зазначеному питанні,оскільки в судовому засіданні було встановлено, що 04 січня 2010 року між Позивачем (Замовник по договору) та ПП Сервіс доріг (Підрядник по договору) було укладено договір генерального підряду. Відповідно до умов цього договору підряду Підрядник зобов'язується виконати будівельно - монтажні роботи будинків у м. Львів-Винники, а Замовник зобов'язується надати Підряднику проектно-кошторисну документацію. В Договорі зазначено \п.п.5.1.\ ,що Підрядник зобов»язаний : \ п.п.п. 5.1.1.\-„Своїми силами і засобами виконати всі роботи...» ,\п.п.5.1.2.\ -„поставити на місце виконання робіт ,визначених у п.п. 1.1. Договору,необхідні матеріали ,конструкції,комплектуючі вироби відповідно до проекту і здійснити їх приймання ,розвантаження ,складування і зберігання ...» ,\п.п.5.1.4.\ -„Інформувати замовника про укладення договорів субпідряду зі спеціалізованими організаціями.» Документи про залучення до виконання робіт субпідрядників не представлялить,тобто субпідрядники на об»єкті не працювали. В той же час з акту перевірки ПП „Сервіс Доріг» ,наданому ДПІ у Франківському районі ,вбачається, що для здійснення господарської діяльності ПП „Сервіс Доріг» не мало офісних, виробничих приміщень,земельних ділянок,транспортних засобів,про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за період 2010 року та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток ,який подано з нульовими показниками.Згідно даних податкового розрахунку ф.№ ІДФ загальна чисельність працюючих у ПП „Сервіс Доріг» становить 0 одиниць.Це підтверджується також податковим розрахунком комунального податку. Остання декларація з податку на прибуток була подана за перший квартал 2010 року. Таким чином підрядник фізично не мав можливості виконувати умови Договору Генерального підряду, хоча на виконання умов договору підряду після виконання робіт між Позивачем та ПП Сервіс доріг були підписані відповідні акти виконаних робіт,всі від 31.05.2010 року.

Позивач стверджує, що як Замовник за договором генерального підряду від 04.01.2010 р. оплатив виконані роботи та отримані послуги ПП Сервіс доріг , що підтверджується платіжними дорученнями від 02.03.2010 року №89 в сумі 100 00,00 грн., від 03.03.2010 року №93 в сумі 115 000,00 грн. від 09.03.2010 року №102 в сумі 30 000,00 грн. від 12.03.2010 року №103 в сумі 30 000,00 грн. від 19.03.2010 року №105 в сумі 12 000,00 грн. від 14.04.2010 року №139 в сумі 25 000,00 грн. від 21.04.2010 року №164 в сумі 36 000,00 грн. від 21.04.2010 року № 166 в сумі 15 000,00 грн. від 22.04.2010 року № 168 в сумі 7 500,00 грн. від 29.04.2010 року №174 в сумі 6 000,00 грн. від 07.05.2010 року №183 в сумі 30 000,00 грн. від 14.05.2010 року №191 в сумі 39 000, 00 грн. від 20.05.2010року № 207 в сумі 23 000, 00грн. від 20.05.2010року №208 в сумі 9 900,00 грн. від 21.05.2010 року №209 в сумі 9 450,00 грн. від 02.07.2010 року №284 в сумі 16 000,00 грн. від 09.07.2010 року №293 в сумі 29 000,00 грн.,однак з означених платіжних доручень вбачається,що проплати проводились за виконані роботи згідно угоди від 02.03.2010 року , а не згідно представленого Договору генерального підряду від 04 січня 2010 року .

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року, тому застосовуються положення Закону України Про податок на додану вартість , Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до вимог п. 3.2 ст.З Закону України 16.07.1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення „Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 за № 168/704: „Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа» .

Згідно п.2.15 п.2 цього Положення: „Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників» .

Відповідно до п. п.2.16 п.2 Положення "забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно- матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства установи для прийняття рішення".

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, обгрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.99 року, із внесеними змінами та доповненнями: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені на час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Підставою для ведення господарських операцій, згідно ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 999-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) є первинні та зведені облікові документи, складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на використання у господарській діяльності послуг, повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання послуг.

Позивач не представив належних первинних документів для визначення господарської операції як реальної.

Позивач стверджуючи про безпідставність висновків відповідача, які викладені в акті перевірки про порушення вимог пп7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до заниження податку на додану вартість грунтує позицію на наявності представлених податкових накладних,однак з врахуванням проведеного аналізу інших представлених документів суд не може визнати господарську операцію такою,що реально відбулася лише на підставі податкових накладних.

Як передбачено п.1.7 ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.3.1. Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)- дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст.213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за наведеними правилами немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тому суд приходить до висновку ,що наведені факти свідчать про безтоварність господарської операції і про те,що у сторін \ПП „Будівельна фірма» „Квартал Плюс» та ПП „Сервіс Доріг» \ була мета завідомо суперечна інтересам держави та суспільства, тому ДПІ правильно приходить до висновку ,що відповідно до ст.215 К України зазначена угода є нікчемною.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданн Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про державну податкову службу в Україні посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст. 69 КАС України , докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не довів обгрунтованості позову і суд вважає,що в позові Приватного підприємства „Будівельна фірма» „Квартал плюс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 7-12, 14, 69-71, 86, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

В позові Приватного підприємства Будівельна фірма Квартал плюс до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003512320/25976 від 09 листопада 2011 року -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя Дем`яновський Г.С.