Рішення

від 11.11.2016 по справі 361/4305/16-ц

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/4305/16-ц

Провадження № 2/361/2545/16

11.11.2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

/заочне/

11 листопада 2016 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі головуючого - судді Селезньової Т.В.,

при секретарі - Лустіній Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АМОС до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки,

встановив:

Позивач просить визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 як іпотекодавцем і ОСОБА_2 як іпотекодержателем 20 квітня 2016року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований за №1200, щодо предмету іпотеки - комплексу виробничо - технологічної бази по виготовленню металоконструкцій та складуванню і збереженню товарів народного вжитку за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22, і земельної ділянки, що розташована за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22, кадастровий номер 3210600000:00:047:0002, площа 3,6308га, з тих підстав, що договір був укладений не власником майна, а сторонньою особою, яка заволоділа майном з незаконних підстав і яка не мала права розпоряджатись вказаним нерухомим майном, в тому числі передавати його в іпотеку; що оспорюваний договір іпотеки укладений відповідачами в порушення вимог ст.203,215,216 та ст.236 ЦК України і ст.5 Закону Про іпотеку , оскільки договір, за яким перший відповідач набув право власності на предмет іпотеки (договір задоволення вимог іпотекодержателя від 12.04.2016р.) рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.06.2016р. був визнаний недійсним з моменту його укладення, і єдиним власником даного майна є і був позивач; наявність договору іпотеки відносно належного позивачу майна є перешкодою у здійсненні права власності.

Відповідачі про розгляд справи повідомлялись за зареєстрованим місцем їх проживання рекомендованими листами, зокрема були повідомлені про судові засідання, призначені на 14.09.2016р., повторно на 30.09.2016р., повторно на 25.10.2016р. та на 11.11.2016р., тобто неодноразово і належним чином. Відповідачі в судове засідання не з,явились, ніяких заяв від відповідачів до суду на даний час не надійшло. Суд ухвалив справу розглянути заочно, у відсутності відповідачів, згідно ст.169, ст.224 ЦПК України.

Заперечень проти позову відповідачі не подали, ніяких доказів не представили.

З оспорюваного позивачем ОСОБА_4 іпотеки видно, що даний договір укладений 20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 як іпотекодавцем і ОСОБА_2 як іпотеко держателем; предмет іпотеки - комплекс виробничо- технологічної бази по виготовленню металоконструкцій та складуванню і збереженню товарів народного вжитку за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22, і земельна ділянка, що розташована за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22, кадастровий номер 3210600000:00:047:0002, площа 3,6308га. Договір іпотеки посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

З наданих суду доказів і з встановлених судом конкретних обставин та відповідних ним правовідносин, суд дійшов висновку про те, що є підстави для визнання даного договору іпотеки недійсним, виходячи з наступного:

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців встановлено, що станом на 28.01.2015р., а також станом на 20.04.2016р., та станом на день розгляду справи судом, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи ТОВ ВКФ АМОС без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_5 - керівник. Згідно відомостей з даного реєстру та Статуту Товариства в редакції від 19.02.2015р.- єдиним учасником Товариства є ОСОБА_6. Згідно протоколу №12-01\15 загальних зборів учасників Товариства від 12.01.2015р. на посаду директора з 13.01.2015р. призначено ОСОБА_5

З Висновків експертизи Київського НДІСЕ № 3875\3876\16-32 від 15.03.2016р., Київського обласного НДЕКЦ МВС України № 4-05\4 від 12.01.2016р., Київського обласного НДЕКЦ МВС України № 4-05\69 від 5.02.2016р., видно, що підписи в графі продавець від імені ОСОБА_6, від імені ОСОБА_5 у документах, що стосувались переходу прав (договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 21.10.15р., протокол №21\10\15 загальних зборів учасників Товариства від 21.10.15р.) виконані не нею, а іншою особою, відтиск печатки ТОВ ВКФ АМОС нанесений не печаткою ТОВ ВКФ АМОС .

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2016р. у справі №911\5479\15 за позовом ОСОБА_6 до ТОВ ВКФ АМОС , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору та рішення загальних зборів, визнання права власності, - позов задоволено, визнано недійсним Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ АМОС , укладений 21.10.15р. між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, за яким ОСОБА_7 викупив у єдиного учасника товариства ОСОБА_6 її частку у статутному капіталі; визнано за ОСОБА_6 право власності на частку статутного капіталу ТОВ ВКФ АМОС ; визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ ВКФ АМОС , оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства №21\10\15 від 21.10.15р. про призначення директором ОСОБА_7

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016р. рішення суду першої інстанції від 17.02.2016р. у справі №911\5479\15 залишено без змін.

Таким чином, при розгляді даної справи, суд виходить з того, що керівником (директором) Товариства, який має право і повноваження діяти від імені Товариства без довіреності і який має право видавати довіреності іншим особам на представлення інтересів Товариства станом як на день звернення з позовом до суду так і станом на день розгляду справи є ОСОБА_5

Позов подано за підписом представника позивача, повноваження якому передані за довіреністю першим керівником позивача - юридичної особи ОСОБА_5, повноваження якого підтверджено.

Встановлено, що 12 квітня 2016р. між ТОВ ВКФ АМОС в особі директора ОСОБА_7, і ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки, реєстровий номер 196, предмет іпотеки: об'єкт нерухомості №1 комплекс виробничо- технологічної бази по виготовленню металоконструкцій та складуванню і збереженню товарів народного вжитку за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22; і об'єкт нерухомості №2 земельна ділянка, що розташована за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22, кадастровий номер 3210600000:00:047:0002, площа 3,6308га, цільове призначення для будівництва та обслуговування виробничої бази по виробництву металоконструкцій, землі промисловості.

Тоді ж, 12 квітня 2016 року, між тими ж сторонами був укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким до іпотекодавець передав іпотекодержателю право власності на нерухоме майно - комплекс виробничо- технологічної бази і земельну ділянку - предмет іпотеки за вказаним договором іпотеки.

На підставі даного правочину (договір про задоволення вимог іпотекодержателя №198 від 12.04.2016р.) право власності на нерухоме майно - комплекс виробничо- технологічної бази по виготовленню металоконструкцій та складуванню і збереженню товарів народного вжитку за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22, та земельну ділянку, що розташована за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22, кадастровий номер 3210600000:00:047:0002, площа 3,6308га, цільове призначення для будівництва та обслуговування виробничої бази по виробництву металоконструкцій, землі промисловості, було зареєстроване за ОСОБА_1 (відповідач 1), дата державної реєстрації права - 13.04.2016р.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.06.2016р., яке набрало законної сили, було задоволено позов ТОВ ВКФ АМОС ; визнано недійсним іпотечний договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ АМОС і ОСОБА_1 щодо предмету іпотеки комплексу виробничо- технологічної бази за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22, і земельної ділянки за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22, кадастровий номер 3210600000:00:047:0002, площа 3,6308га, посвідчений і зареєстрований 12 квітня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 за реєстровим номером 196; визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ АМОС і ОСОБА_1, посвідчений і зареєстрований 12 квітня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 за реєстровим номером 198; застосовано наслідки недійсності даного договору та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ АМОС (ідентифікаційний код юридичної особи 34899817) у власність вказане нерухоме майно (комплекс виробничо-технологічної бази та земельну ділянку, кадастровий номер 3210600000:00:047:0002, за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22 (колишня вулиця Красовського).

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ст.97 ЦК органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Згідно ст.99 ЦК виконавчий орган товариства створюється рішенням загальних зборів; виконавчий орган може складатись з однієї або кількох осіб.

Таким чином, даними судовими рішеннями визнано недійсними всі підстави, з яких ОСОБА_7 (який розпорядився спірним майном, належним позивачу, укладаючи договори 12.04.2016р.) набув статус директора товариства - з самого моменту їх набуття; встановлена відсутність у ОСОБА_7 повноважень директора товариства і відповідно повноважень розпоряджатись майном товариства.

Судовим рішенням від 15.06.2016р. відновлено право власності позивача на спірне майно (комплекс виробничо- технологічної бази і земельну ділянку), і припинено будь-які права набувача ОСОБА_9 на дане майно - як набуте на підставі договорів, визнаних судом недійсними.

Згідно ст. 236 ЦК недійсний правочин є недійсним з моменту його укладення.

Згідно ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Таким чином, як станом на 12.04.2016р. (дата набуття іпотекодержателем ОСОБА_1В, права власності на іпотечне майно на підставі недійсного правочину, так і станом на день укладення вказаною особою (ОСОБА_1В.) 20.04.2016р. оспорюваного у даній справі договору іпотеки вже від себе як іпотекодавця з відповідачем 2- ОСОБА_2 як іпотекодержателем, ОСОБА_1 не набув з законних підстав права власності на вказане майно і відповідно не набув права розпорядження даним майном. Станом на 20.04.2016р. ОСОБА_1 не мав права укладати договір іпотеки відносно майна, що йому не належало і щодо якого йому не було передано відповідних повноважень та прав від дійсного і законного власника цього майна (позивача).

Наведеним судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що власником вказаного майна станом як на 12.04.2016р.. так і станом на 20.04.2016р. був позивач ТОВ ВКФ АМОС .

Також встановлено, що позивач - як єдиний власник вказаного майна - не виявляв своєї волі на укладення договору іпотеки з ОСОБА_2 відносно даного майна, і не передавав ніяких повноважень ОСОБА_1 на укладення такого договору з будь-ким, в тому числі і з ОСОБА_2

Таким чином, встановлено відсутність волевиявлення власника (позивача) на укладення щодо його майна зазначеного договору, зокрема відсутнє волевиявлення позивача на передачу майна в заставу, на прийняття на себе обов'язків майнового поручителя за зобов'язаннями ОСОБА_1 перед ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 317 ЦК України право власності складається з права розпорядження, володіння та користування майном. Під правом розпорядження розуміється юридично забезпечена можливість власника визначати долю майна за власним розсудом.

Згідно ст. 328 ЦК України п раво власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до змісту ст. 319 ЦК - лише власнику належить сукупність права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд і в тому числі право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.1 Закону Про іпотеку та ст. 546, ст.572 ЦК України - застава (іпотека) є видом забезпечення виконання боржником зобов'язання перед кредитором. За договором застави (іпотеки) кредитор заставодавець має право одержати задоволення за рахунок заставленого майна (предмету іпотеки відносно нерухомого майна) у разі невиконання боржником зобов'язання , забезпеченого заставою (іпотекою). Згідно ст.574 ЦК України - застава виникає на підставі договору. Згідно ст.575 ЦК- іпотекою є застава нерухомого майна.

Згідно ст.576 ЦК України та ст.5 Закону Про іпотеку предметом застави (іпотеки) може бути майно, що належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання. Предметом застави (іпотеки) може бути майно, яке може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернуте стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою статі 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч.3 ст203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При наведених вище обставинах є всі підстави для визнання договору іпотеки недійсним з підстав, передбачених ч.1 та ч.3 ст.203 та ч.1, ч.3 ст. 215 ЦПК України, як такого, що укладений з порушенням вимог закону, з порушенням прав дійсного власника майна (позивача) і без його волевиявлення. Даний договір іпотеки визнається недійсним з моменту його укладення.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, то суд, задовольняючи даний позов і визнаючи договір недійсним, виходить з наступного:

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України договір може бути визнаний недійсним за позовом сторони у договорі або заінтересованої особи. Тому позивач має право оспорювати договір, укладений між іншими особами відносно майна, належного йому.

За юридичним змістом Договір застави нерухомого майна є обтяженням майна і відповідно обмеженням прав власника щодо розпорядження належним йому на праві власності майном. Крім того, договір іпотеки є договором забезпечення виконання грошових зобов'язань і породжує у іншої особи - іпотекодержателя - певні права на дане майно - а саме, право задовольнити за рахунок такого майна свої вимоги по невиконаним боржником грошовим зобов'язанням, забезпеченим іпотекою (заставою). Тому наявність обтяження (яким є іпотека), що виникло відносно даного майна на підставі договору іпотеки від 20.04.2016р. , дійсно є перешкодою власнику майна у вільному розпорядженні таким майном, і є суттєвим обмеженням його права власності.

Враховуючи, що позивач особисто не виступав майновим поручителем ОСОБА_1 за його грошовими зобов'язаннями перед відповідачем ОСОБА_2, і не надавав згоду на укладення даного договору іпотеки відносно свого майна, то дане обтяження (іпотека) є суттєвим порушенням його прав власника.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно заволоділа ним.

Згідно ст.391 ЦК України власник також має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.16 ЦК одним з способів захисту порушених прав є визнання правочину недійсним.

Тому позивач має право на звернення до суду з даним позовом у обраний ним спосіб захисту своїх порушених прав, шляхом визнання недійсним договору, яким порушено і обмежено його право власності.

Керуючись ст.ст.12, 16, 20, ст.ст.317, 319, ст.97, 99, ч.1, ч.3 ст.203, ч.1 ч.3 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ ВКФ АМОС задовольнити;

визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) і ОСОБА_2 (іпотекодержателем) щодо предмету іпотеки комплексу виробничо- технологічної бази по виготовленню металоконструкцій та складуванню і збереженню товарів народного вжитку за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22, і земельної ділянки, що розташована за адресою Київська область, м. Бровари, вулиця Підприємницька, 22, кадастровий номер 3210600000:00:047:0002, площа 3,6308га, цільове призначення для будівництва та обслуговування виробничої бази по виробництву металоконструкцій, землі промисловості, посвідчений 20 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за номером 1200.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідачів, яку вони можуть подати до суду протягом 10 днів з дня отримання копії рішення. За відсутності заяви про перегляд заочного рішення, після закінчення вказаного строку рішення набирає законної сили. Позивач може оскаржити рішення суду шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а у разі якщо рішення проголошено у його відсутність - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Т.В. Селезньова