Рішення

від 10.11.2016 по справі 22/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016Справа №22/35 За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня"

простягнення - 17 994, 89 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача не прибув

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17 400 грн. та пені в розмірі 594, 89 грн.

В судове засідання представники сторін не з'явились, від позивача отримані документи на виконання вимог суду, відповідачем подано суду відзив на позов.

Згідно з повідомленими у відзиві обставинами, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010. № 43/438 порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ласуня» і з цього моменту боржник знаходиться в особливому правовому режимі, який регламентується нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а вимоги всіх кредиторів погашаються в межах процедури банкрутства в порядку, встановленому зазначеним Законом.

25.12.2010 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство товариства (витяг з газети Голос України № 245-246 від 25.12.2010. залучено до матеріалів справи).

У відповідності до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2011 провадження по справі № 22/35 за позовом фізичної особи-підприємся ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня" про стягення заборгованості та пені зупинено провадження у справі до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі № 43/438 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ласуня» .

Зобов'язано сторони повідомити суд про усунення причин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду міста Києва ОСОБА_2 справу № 22/35 за позовом фізичної особи-підприємся ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня" про стягення заборгованості та пені було передано на повторний автоматичний розподіл в зв`язку з обранням судді Самсіна Р.І. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, згідно якого її розподілено судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою суду від 24.10.2013 суддею Головатюком Л.Д. прийнято до свого провадження справу № 22/35 за позовом фізичної особи-підприємся ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня" про стягнення заборгованості та пені.

Станом на 26.10.2016 сторони не виконали вимог ухвали господарського суду м. Києва від 11.05.2011 по справі № 22/35 та не повідомили суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження.

Судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2012 провадження по справі №43/438 припинено, а значить підстави для зупинення провадження по справі № 22/35 відпали.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

З огляду на викладене, суд ухвалою від 26.10.2016 поновив провадження у справі № 22/35 та призначив її розгляд у судовому засіданні з викликом представників сторін на 10.11.2016.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 10.11.2016 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте ухвала суду не була отримана відповідачем та повернулась до суду з наступної причини: «вибули» .

Ухвала суду від 26.10.2016 отримана позивачем 29.10.2016, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 71317 0016054 0 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Також у відповідності до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Судом встановлено, що 20.05.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ласуня (далі відповідач, замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1(далі позивач, експедитор) був укладений Договір № 142/05/10 транспортної експедиції по Україні(далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а експедитор бере на себе обов'язки по організації перевезення та експедирування вантажів замовника в межах України, а також по забезпеченню виконання комплексу операцій, пов'язаних з перевезенням та експедируванням вантажів замовника, у відповідності до цього договору.

П. 3.2 договору передбачено, що оплата вартості послуг Експедитора (вартість транспортування вантажу Замовника ) відбувається протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав відповідачу послуши на загальну суму 17400 грн. (сімнадцять тисяч чотириста грн. 00 коп.), що підтверджується:

1. Актом виконаних робіт № 38 від 28.09.2010 на суму 4100 грн. (чотири тисячі сто грн. 00 коп.).

2. Актом виконаних робіт № 39 від 07.10.2010 на суму 8000 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.).

3. Актом виконаних робіт № 40 від 12.10.2010 на суму 5300 грн. (п'ять тисяч триста грн. 00 коп.).

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків, складеного та підписаного 29.11.2010 ТОВ Торговий дім Ласуня та ФОП ОСОБА_3, відповідач визнає наявність боргу перед ФОП ОСОБА_3 на суму 17400 грн.

15.12.2010 за вих. № 1-6Л/29/10 від 10.12.2010 позивачем до ТОВ Торговий дім Ласуня було надіслано претензію, яку відповідач отримав 27.12.2010, про що свідчить напис на повідомленні про вручення поштового відправлення. В претензії відповідачу надано строк до 03.01.2011 погасити заборгованість. Проте, дана претензія залишена без відповіді, а борг - без оплати.

Отже, судом встановлено, що відповідач ухилився від виконання взятих на себе зобов'язань по договору в частині оплати наданих послуг з перевезення вантажу.

Таким чином, відповідач своїми діями (не проведення розрахунків за надані послуги) порушив умови договору щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання по договору, наслідком чого є неотримання позивачем коштів у сумі 17 400,00 грн.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України , виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202 , 203 , 205 , 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525 , 526 ЦК України , відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України ).

На підставі ст. 3 ЦК України , яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальні положення про перевезення викладені в ст.908 ЦК України , відповідно до котрої перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Частиною першою статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.4 ст.306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 929 ЦК України , 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Положеннями Закону України Про транспортно - експедиторську діяльність встановлене, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно - експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В ст. 328 ЦК України сказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу фрахту за отримані послуги належним чином доведений, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17 400,00 грн.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені.

Згідно п. 3.5. Договору замовник у разі несвоєчасної сплати за надані експедитором послуги, сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки встановленої Національний банком України за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань надає право сторонам самостійно визначати розмір неустойки за невиконання грошових зобов'язань, однак обмежує її розмір, фактично подвійною обліковою ставкою НБУ, що діє на час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач не оплатив надані послуги, то позивач нарахував відповідачеві пеню, яка складає 594,89 грн. Суд визнає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43 , 33 , 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України , з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33 , 34 , 49 , 82-85 , 116-118 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня" (01103, м.Київ, вул. Драгомирова, буд. 4, офіс 122, код ЄДРПОУ 32310083) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71316, Запорізька обл., Кам'янсько-Дніпровський район, с. Водяне, вул. Леніна, буд. 192, ІПН НОМЕР_1) 17 400 (сімнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, пеню в сумі 594(п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 179(сто сімдесят дев'ять) грн. 94 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України .

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 16.11.2016