Рішення

від 03.11.2016 по справі 910/17894/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016Справа №910/17894/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                             Островськиій О.С.

розглянувши справу № 910/17894/16

за позовом Фермерського господарства «КАСКАД»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «АІУ АГРОІНВЕСТ Україна»;

про           розірвання договору та стягнення 135 582,72 грн.

Представники сторін:

від позивача:           не з'явився;

від відповідача:           не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось Фермерське господарство «КАСКАД» (надалі – позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АІУ АГРОІНВЕСТ Україна» (надалі – відповідач) про стягнення 135 582,72 грн., а також про розірвання договору купівлі-продажу № 2016/18Р від 07.07.2016р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 2016/18Р від 07.07.2016р. у визначений строк не поставив передплачений позивачем товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 135 582,72 грн. У зв'язку з істотним порушення відповідачем умов договору, позивач також просить розірвати договір купівлі-продажу № 2016/18Р від 07.07.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016р. порушено провадження у справі № 910/17894/16 та призначено її розгляд на 03.11.2016р.

У судове засідання 03.11.2016р. представник позивача не з'явився, при цьому 27.10.2016р. через відділ діловодства суду від позивача отримано витребувані судом докази, письмові пояснення та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в якому підтримано заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 30.09.2016р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду про порушення провадження у справі від 30.09.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2016р. між позивачем (за договором – покупець) та відповідачем (за договором – продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 2016/18Р (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати та поставити паливо (далі – товар), а покупець оплатити та прийняти товар у відповідності до умов даного Договору.

Відповідно до п.1.2 договору, продавець постачає партію дизельного пального Мозирського НПЗ, згідно рахунка-фактури № СФ-0007284 від 07.07.2016р., у кількості 8960 л на загальну суму 135 582,72 грн., включаючи ПДВ та екологічний збір.

Згідно з п.3.1 договору, товар має бути поставлений: Миколаївська обл., Братський р-н, с. Іллічівка, згідно норм «Інкотермс 2000».

Продавець зобов'язується поставити товар у строк з 07.07.2016р. до 11.07.2016р. (п.3.2. договору).

За умовами п.4.1 договору, ціна товару складає 15.13 грн. за літр з врахуванням транспортування, з ПДВ та екологічним збором.

Умовами п.4.2 договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється національною валютою України – гривнею,

На виконання умов договору, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0007284 від 07.07.2016р. на суму 135 582,72 грн., позивачем 08.07.2016р. було перераховано на рахунок відповідача 100% передоплату за товар у сумі 135 582,72 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 52 від 08.07.2016р., наявною в матеріалах справи.

Однак, у строк, обумовлений договором, відповідачем позивачу товар поставлено не було. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За твердженням позивача, останній звертався до відповідача з вимогою б/н від 23.08.2016р. поставити передплачений товар. Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки товару та не повернуто грошові кошти, у зв'язку з чим позивач просить стягнути перераховані відповідачу грошові кошти у сумі 135 582,72 грн. у судовому порядку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець, зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт непоставки передплаченого позивачем товару в сумі 135 582,72 грн. за представленим платіжним дорученням та не надано доказів поставки товару на суму 135 582,72 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 135 582,72 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу № 2016/18Р від 07.07.2016р., у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по поставці передплаченого позивачем товару.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України. (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543)

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

Відповідно до п.8.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.10.2016р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначає позивач у позові, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки передплаченого позивачем товару в строки, визначені п.3.2 договору, що призвело до істотного порушення з боку відповідача умов договору

За наведених обставин, з урахуванням того, що відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов'язання по поставці передплаченого позивачем товару, що свідчить про істотне порушення умов договору зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу №2016/18Р від 07.07.2016р.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір купівлі-продажу № 2016/18Р від 07.07.2016р., який укладений між Фермерським господарством «КАСКАД» та товариством з обмеженою відповідальністю «АІУ АГРОІНВЕСТ Україна».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АІУ АГРОІНВЕСТ Україна» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 37616415) на користь Фермерського господарства «КАСКАД» (55472, Миколаївська обл., Братський район, с. Іллічівка; код ЄДРПОУ 32356348) грошові кошти у сумі 135 582 грн. 72 коп. та 2033 грн. 74 коп. – витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.11.2016р.

Суддя А.І. Привалов