Рішення

від 26.10.2016 по справі 910/17826/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016Справа №910/17826/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК НОВИЙ МЕТАЛУРГ"

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 128 583,37 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №14 від 24.03.2016 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК НОВИЙ МЕТАЛУРГ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення 128 583,37 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо внесення плати за користування об'єктом оренди згідно умов Договору суборенди №НМ00001-14 від 01.01.2014 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 101 000,00 грн. - суми боргу , 27 583,37 грн. - пені, 1 515,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26.10.2016 року.

24.10.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачем визнано суму боргу в розмірі 101 000,00 грн., а проти стягнення частини пені в розмірі 13 322,72 грн. заперечував.

В судове засідання 26.10.2016 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представників відповідача.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.10.2016 року представник позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 26.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСК НОВИЙ МЕТАЛУРГ" (далі по тексту - позивач, орендар) та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (далі по тексту - відповідач, суборендар) укладено Договір суборенди №НМ 00001-14 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Орендар зобов'язується передати Суборендарю в тимчасове платне користування (оренду) частину дачу (далі - майно ) будівлі торгівельно-сервісного комплексу Новий Металург , розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21 г., необхідну для розміщення телекомунікаційного обладнання відповідно до узгодженої з Орендарем проектної документації, а Суборендар зобов'язується сплачувати Орендарю плату за користування (далі - орендна плата ) (копія плану розміщення телекомунікаційного обладнання є невід'ємною частиною цього Договору). Будівля торгівельно-сервісного комплексу Новий Металург знаходиться у користуванні Орендаря на підставі Договору оренди №ГТ 00001-13 від 01.12.2013р., укладеного між Орендарем та власником будівлі - ТОВ ГРАТІС-ТРЕЙД .

Згідно п. 3.3.6 Договору, Суборендар зобов'язаний у встановлений термін вносити орендну плату за орендоване майно.

У відповідності до п. 4.1. договору суборенди розмір орендної плати за користування майном складає 7 000,00 грн. за повний календарний місяць з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 4.3. Договору, орендна плата вноситься один раз на місяць, не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю оренди.

01.0.2013 року на виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято об'єкт оренди (майно), факт приймання-передачі якого підтверджується актом приймання-передачі Об'єкту до договору суборенди №НМ 00001-14 від 1 січня р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати відповідно до умов Договору, у відповідача за період з травня 2015 року по липень 2016 року (включно) виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 101 000,00 грн. На підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендну плату в розмірі 101 000,00 грн. (за період з травня 2015 року по липень 2016 року), в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість зі сплати вказаної суми.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач визнав заборгованість в розмірі 101 000,00 грн., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 101 000,00 грн. - суми боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись п. 7.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками прокурора становить 27 583,37 грн.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що стягнення заборгованості з орендної плати провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій та період, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Окрім того, висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України 11/103 від 24.10.2011 року (справа № 25/187), а також і у постанові Верховного Суду України 11/112 від 07 листопада 2011 року (справа 5002-2/5109-2010), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно розрахунку, що проведений за період прострочення не більше шести місяців з дати настання строку платежу за подвійною обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ та з урахуванням кількості днів у 2015 та 2016 роках.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню і за уточненим розрахунком суду становлять 14 260,65 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 7; код ЄДРПОУ 22599262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК НОВИЙ МЕТАЛУРГ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНА, будинок 21-Г; код ЄДРПОУ 33422201) 101 000 (сто одну тисячу) грн. 00 коп. - суми боргу, 14 260 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 65 коп. - пені, 1 358 (одну тисячу триста п'ятдесят вісім) грн. 03 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 11.11.2016 року.