Рішення

від 14.11.2016 по справі 922/3153/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р.Справа № 922/3153/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса до Громадської організації "Спілка захисту сім'ї та особистості", м. Харків про стягнення 5840,21 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Громадської організації "Спілка захисту сім'ї та особистості", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 1318,59 грн., пені у розмірі 184,91 грн. та неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 4336,71 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору оренди нежитлового приміщення №128/70 від 30.08.2013р., який було укладено між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області разом із позовною заявою заяву про розгляд справи за відсутності позивача, яке судом задоволено та розгляд справи здійснюється за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив. До господарського суду Харківської області 25.10.2016р. та 14.11.2016р. повернулись ухвали від 21.09.2016р. про порушення провадження у даній справі та від 12.10.2016р. про відкладення розгляду даної справи, які були направлені на адресу відповідача: м. Харків, вул. Сумська, 13, з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до детального відстеження поштових відправлення (ідентифікатор: 6102219245709), яке міститься на офіційному сайті УДППЗ "УКРПОШТА" вбачається, що ухвала суду від 21.09.2016р. про порушення провадження у даній справі надійшло до поштового відділення 24.09.2016р., про що повідомлено відповідача, але вказана ухвала не вручена під час доставки.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено наступне.

30.08.2013р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (позивач та орендодавець) та Громадською організацією "Спілка захисту сім'ї та особистості" (відповідач та орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №128/70 (далі по тексту - договір), згідно з яким орендар у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 39,3 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 27, та зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.10.2015 року по справі №916/3457/15 вищевказаний договір розірвано, виселено відповідача з вказаного нежитлового приміщення та стягнуто заборгованість з орендної плати в сумі 2954,42грн. і пеню у розмірі 356,24 грн., які існували станом на 08.07.2015 р.

Згідно ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Тобто договір є розірваним 23.10.2015р.

Таким чином до 23.10.2015р. відповідач повинен був виконувати свої обов'язки належним чином і своєчасно сплачувати орендну плату, але відповідач орендну плату за період з 01.08.2015 р. по 22.10.2015 р. позивачу не сплачував, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1318,59 грн. за вказаний період.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 1318,59 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 184,91 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору оренди передбачено, за несвоєчасну сплату орендної плати орендар - відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 4336,71 грн.

Згідно з п. 4.7 договору, відповідач був зобов'язаний повернути приміщення за актом приймання-передачі протягом 15 днів з дати розірвання договору, тобто до 22.10.2015 року.

Проте відповідач добровільно рішення суду не виконав та був виселений у примусовому порядку, що підтверджується актом Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 03.03.2016 р.

Тобто у період з 23.10.2015 року по 03.03.2016 р. відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням без правових підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В пункті 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013р. №12, зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 Цивільного кодексу України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 23.10.2015 року по 03.03.2016 р., що складає 4336,71 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 785 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації "Спілка захисту сім'ї та особистості" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 13, код ЄДРПОУ 25792019) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 1318,59 грн., пеню в сумі 184,91 грн. та неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 4336,71 грн.

3. Стягнути з Громадської організації "Спілка захисту сім'ї та особистості" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 13, код ЄДРПОУ 25792019) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_1