Рішення

від 14.11.2016 по справі 906/992/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" листопада 2016 р. Справа № 906/992/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № Zh007-СЛ-5726-0916 від 08.09.2016

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №20/59 від 01.11.2016

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут" (м. Житомир)

до Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області (смт. Попільня, Житомирського р-ну, Житомирської обл.)

про стягнення 24597,01 грн.

ТОВ Житомиргаз збут" звернулось до суду з позовом про стягнення з Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області заборгованості за постачання природного газу для потреб непобутових споживачів на суму 18 041, 08 грн., а також 6 107, 85 грн. пені та 448, 08 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно умов, порядку та строків, визначених Договором №114108ІО4WGB016 на постачання природного газу для потреб неприбуткових споживачів від 01.01.2016р.

Ухвалою суду від 07.10.2016 порушено провадження у справі та вжито відповідні заходи до підготовки справи до розгляду.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Представник відповідача просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 18 041, 08 грн. за відсутністю предмету спору. Ззаперечує проти стягнення 6 107, 85 грн. пені та 448, 08 грн. % річних, оскільки районний відділ перебуває в процесі припинення юридичної особи шляхом ліквідації без правонаступництва з 13.11.2015р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016р. між позивачем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (як постачальник) та відповідачем Попільнянським РВ УМВС України в Житомирській області (як споживач) був укладений Договір №114108ІО4WGB016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі за текстом - Договір №114108ІО4WGB016), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016р. природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (а.с. 24-28).

У п. 1.3. Договору №114108ІО4WGB016 сторони обумовили, що планові обсяги постачання природного газу - до 18, 933 тис. куб. м.

Якість, обсяг природного газу та умови його постачання сторони визначили у розділі ІІ Договору 114108ІО4WGB016.

Ціна за газу становить 6503,40 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1300, 68 грн., всього з ПДВ - 7804,08 грн.

Порядок оплати за поставлений газ визначено сторонами п. 4.1. Договору №114108ІО4WGB016.

Відповідальність сторін передбачена у розділі VІ Договору №114108ІО4WGB016, зокрема, у п. 6.2.1. передбачена в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк дії Договору №114108ІО4WGB016, відповідно до п. 11.1. якого, - з 01.01.2016р. по 31 грудня 2016р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Факт належного виконання позивачем свого зобов'язання перед відповідачем підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 27.01.2016р. на суму 58686, 68 грн., від 24.02.2016р. на суму 61 784, 90 грн., від 31.03.2016р. на суму 27 283, 06 грн., від 13 квітня 2016р. на суму 20 673, 00 грн. (а.с. 29-32).

Відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за спожитий газ виконав частково, про що свідчать платіжні доручення про сплату послуг з постачання (а.с. 34-37).

У зв'язку з несплатою решти суми заборгованості позивач звернувся до суду з позовом про стягнення основного боргу в сумі 18 041, 08 грн.

Окрім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення з відповідача нарахованої пені в сумі 6 107, 85 грн. та 3% річних в сумі 448, 08 грн.

В ході судового розгляду спору відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 18 041, 08 грн. та , посилаючись на обставини припинення юридичної особи шляхом ліквідації, просить відмовити у стягненні пені та 3% річних.

Представник позивача наполягає на задоволенні зазначених позовних вимог у заявленому розмірі та підстав.

Дослідивши матеріали справи в порядку ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позов частково, з наступних підстав.

Судом встановлено , що Постановою КМУ від 16 вересня 2015 р. № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" запроваджено ліквідацію як юридичної особи публічного права Попільнянського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 5 Закону).

На виконання частини дев'ятої статті 5 Закону постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Згідно відомостей ЄДР, відповідач з 13.11.2015р. перебуває в стані припинення юридичної особи шляхом ліквідації, а строк для заявлення кредиторами своїх вимог: встановлено 20.01.2016р.

Як свідчать матеріали справи, договір від 01.01.2016року № 1141081О4WGB016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів укладено сторонами у процедурі ліквідації відповідача.

Таким чином, укладаючи зазначений Договір №114108ІО4WGB016 , сторони мали усвідомлювати, що як виникнення зобов'язань у юридичної особи публічного права, в тому числі, у процесі її припинення, так і їх фінансування , регулюється , зокрема, Бюджетним кодексом України.

Так, у ч. 1 статті 48 БК України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов’язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

На виконання , зокрема, ст. 48 БК України, наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309 було затверджено Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, згідно якого зобов'язанням визнається, зокрема, укладення договору, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет.

Так, за Договором №114108ІО4WGB016 позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ у січні-березні 2016року в загальному обсязі 18,933 тис. куб. м., оплата за який мала бути проведена за державні кошти через Головне управління ДКСУ в Житомирській області. Таким чином, фінансове зобов'язання відповідача поточного 2016 року мало бути узятим на облік органом Казначейства України шляхом його реєстрації ( видання квитанції про реєстрацію бюджетного фінансового зобов’язання). Однак такі докази у справі відсутні.

У ч.4. ст. 48 БК України передбачено, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Судом встановлено, що витрати бюджету на покриття зобов'язань відповідача за Договором №114108ІО4WGB016 здійснені через Головне управління ДКСУ в Житомирській області на суму 10250,24 грн (платіжне доручення №2 від 04.03.16р.), на суму 20 935,40 грн (платіжне доручення № 5 від 23.03.16р.), на суму 40000,00грн. ( платіжне доручення №8 від 29.03.16р.) та на суму 30764,00 грн (платіжне доручення № 10 від 27.04. 16р.) - до дати звернення позивача з цим позовом на суду та на суму 18041,08 грн (платіжне доручення № 2845 від 25.10.16р.) - після порушення провадження у справі.

Оскільки основний борг на суму 18041,08 грн припинив існування 25.10.16р., суд припиняє провадження у цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

У ч. 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Оскільки бюджетне фінансове зобов'язання, яке по правовій природі є грошовим, виникло на підставі Договору №114108ІО4WGB016, господарський суд виходить з презумпції його дійсності , в тому числі, в частині визначених строків його виконання.

Тому розглядаючи по суті позовну вимогу про стягнення 3% річних на суму 448, 08 грн., господарський суд на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України, та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (постанова ВСУ від 15.05.2012 року у господарській справі № 11/446) вважає наявними підстави для застосування статті 625 ЦК України .

Разом з тим, господарський суд не може визнати розрахунок позивача за цією позовною вимогою обґрунтованим, оскільки позивач визнав, що у відповідача існувала переплата за договором за минулий 2015рік на суму 48 436,94грн, однак її коригування ( перенесення) в рахунок погашення зобов'язання відповідача за січень 2016року здійснено лише 01.03.2016року.

Оскільки позивач не довів наявність підстав для такого коригування саме 01.01.2016року , за умови існуючого кредитового сальдо на початок 2016року в сумі 48 436,94 грн, господарський суд вважає правильним зобов'язання відповідача за січень 2016року на суму 58686,68 грн зменшити на суму кредитового сальдо на суму 48 436,94 грн, та вважати невиконаним станом на 10.02.16р. зобов'язання в сумі 10 249, 74 грн.

За розрахунком суду за період прострочення сплати боргу в сумі 10 249, 74 грн з 11.02.2016р. по 11.03.2016р. включно , 3% річних становлять 25, 20 грн. Оскільки позивачем за цей період прострочення нараховані 3% в сумі 100,64 грн., виходячи із суми боргу - 58686,68грн, з якою суд не погодився, у стягненні 75, 55 грн 3 річних суд відмовляє. Розрахунок позивача за період з 11.03.6р. по 03.10.16р. є правильним, тому обґрунтованими до стягнення є 3% річних на суму 372, 53 грн.

Розглядаючи по суті позовну вимогу про стягнення пені в сумі 6 107, 85 грн., нарахованої по п.6.2.1. Договору №114108ІО4WGB016 за період прострочення з 11.02.2016р. по 03.10.2016р., господарський суд також не може визнати розрахунок позивача за цією позовною вимогою обґрунтованим за наявності кредитового сальдо станом на 10.02.6р. на суму 48 436,94грн.

Тому за розрахунком суду за період прострочення сплати боргу в сумі 10 249, 74 грн з 11.02.2016р. по 11.03.2016р. включно , пеня становить 369, 66 грн. Відповідно у стягненні пені на суму 1106, 38 грн. суд відмовляє. Розрахунок позивача за період з 11.03.6р. по 03.10.16р. є правильним, тому обґрунтованою до стягнення є пеня в сумі 5001, 47 грн.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору право позивача на заявлення вимог в частині стягнення пені в сумі 5001, 47 грн, господарський суд зазначає наступне.

Стаття 83 ГПК України також надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд вирішує скористатись цих правом з наступних мотивів.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Юридичний аналіз ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, свідчить, що вони застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, що порушив зобов'язання, суд мав встановити , насамперед, наявність у позивача збитків через таке порушення.

Однак такі обставини судом не встановлені та, як свідчать матеріали справи, навіть і не доводились позивачем.

Водночас суд встановив, що відповідачем хоча і з простроченням, але виконано зобов'язання з оплати боргу перед позивачем в сумі 18 041, 08 грн. Судом також встановлені причини прострочення відповідачем зобов'язання, про що викладено вище.

Із позову судом також достовірно встановлено, що позивач знав про порушення свого суб'єктивного права станом на 11.02.16, 11.03.16р., на 11.04.16р. , на 11.05.16р., а також мав знати про правовий статус відповідача та особливості його фінансування в поточному 2016року. Однак із позовом до суду позивач звернувся лише 06.10.16року, тим самим, збільшивши період прострочення для нарахування як пені , так і 3% річних.

В свою чергу, Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 виходить з того, що передбачені у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засади справедливості, добросовісності, розумності є складовими елементами загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку зменшити розмір заявленої до стягнення пені від загальної пені 5001, 47 грн. на 90% (що становить 4501, 32 грн.) до суми 500, 15 грн.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін спору пропорційно, виходячи із обґрунтованої суми позовних вимог - 23415, 08 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 63, 45 грн., а саме 23415, 08 грн. х 1378, 00 : 24597, 01 грн.=1311, 78 грн. - судовий збір, який має бути розподілено між сторонами, оскільки із суми задоволених вимог (500,15 грн. + 372, 53 грн.)х1311, 78:18041, 08 грн. = 63, 45 грн.

Таким чином, різниця в сумі 1248, 33 грн. може бути повернута позивачу з Державного бюджету України на підставі п. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", за заявою позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43 , 49, ст. 82, п.3 ч.1 ст. 83, ст.с. 84-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов в частині стягнення пені та 3% річних задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 90% від загальної суми 5001,47 грн до суми 500,15 грн.

3. Стягнути з Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області ( 13500, Житомирська область, Попільнянський район, смт Попільня, вул. Фомічова, буд. 6 , код ЄДРПОУ 08672176) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, Житомирська область, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, код ЄДРПОУ 39577504):

- 500,15 грн пені,

- 372,53 грн 3% річних,

- 63,45 грн Судового збору.

Видати наказ.

4. Відмовити у стягненні 5607,70 грн пені та 75,55 грн 3% річних.

5. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 18041,08 грн.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.11.16р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (нарочним)

3-відповідачу (простою)