Ухвала

від 17.11.2016 по справі 14/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

17.11.2016р. Справа №14/346

за скаргою від 19.10.2016р. №09-12/685 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ

на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання судового рішення по справі №14/346

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-

інвестиційний банк", м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колекторська фірма "Шквал", м.Донецьк

про стягнення 10951120 грн. 06 коп.

Суддя Г.В. Левшина

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: не з’явився

від ВДВС: ОСОБА_3-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2009р. по справі №14/346 за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банкВ» , м.Київ в особі філії „Головне управління Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в Донецькій областіВ» , м.Донецьк до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Колекторська фірма „ШквалВ» , м.Донецьк позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банкВ» , м.Київ в особі філії „Головне управління Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в Донецькій областіВ» , м.Донецьк задоволені повністю та стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Колекторська фірма „ШквалВ» , м.Донецьк заборгованість за кредитом в сумі 8936880 грн. 97 коп. та відсотки за користування кредитом в сумі 2014239 грн. 09 коп., всього заборгованість в сумі 10951120 грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

22.12.2009р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2009р. по справі №14/346 видано відповідний наказ.

20.10.2016р. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою від 19.10.2016р. №09-12/685 на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Зокрема, скаржником заявлені вимоги про:

- визнання дій відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови ВП №52499236 від 04.10.2016р. незаконними;

- зобов’язання відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ господарського суду Донецької області по справі №14/346 від 22.12.2009р. та відкрити виконавче провадження на підставі письмової заяви стягувача відносно боржника ТОВ «КФ «Шквал» щодо примусового виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №14/346 у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-14;

- зобов’язання відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накласти арешт на усі грошові кошти боржника в межах суми стягнення, що знаходяться на рахунках в усіх банківських установах.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колекторська фірма "Шквал", м.Донецьк заперечень по суті скарги не надало.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав заперечення на скаргу від 17.11.2016р. №16/20.3-03, в яких вимоги, викладені у скарзі, не визнав, посилаючись на повну правомірність своїх дій.

Розглянувши скаргу від 19.10.2016р. №09-12/685 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ, заслухавши пояснення позивача та ДВС, господарський суд встановив:

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

При цьому, за змістом ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як встановлено, 22.12.2009р. у відповідності із ст.116 Господарського процесуального кодексу України господарським судом Донецької області на виконання судового рішення по справі №14/346 було видано відповідний наказ.

Згідно ст.ст.1, 2 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявою про відкриття виконавчого провадження до органів державної виконавчої служби) та ст.115 Господарського процесуального кодексу України виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

У відповідності до ст.1 зазначеного Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Як встановлено, 23.09.2016р. стягувач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ, на адресу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслав заяву від 22.09.2016р. за вих. №0912/6541 про відкриття виконавчого провадження стосовно боржника, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Колекторська фірма „ШквалВ» , м.Донецьк на підставі наказу по справі №14/346 від 22.12.2009р.

04.10.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №52499236, згідно якої виконавець відмовив у відкритті провадження з примусового виконання наказу №14/346 від 22.12.2009р.

Постанова мотивована тим, що здійснення заходів примусового виконання за адресою: вул.Лівобережна, 11. 13, м.Донецьк, 83003 на даний час є неможливим внаслідок проведення АТО на території Луганської та Донецької областей.

17.10.2016 року банк отримав постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №14/346 від 22.12.2009р., в межах встановленого законом строку для оскарження дій державного виконавця звернувся до господарського суду із скаргою.

Відповідно до ст.25 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» та з урахуванням приписів наведених вище норм, на державного виконавця покладено обов’язок прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 26 Закону встановлено вичерпний перелік підстав, за яких державний виконавець вправі відмовити у відкритті провадження, серед яких - наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п.8 ч.1 ст.25 Закону).

При цьому, за змістом п.8 ч.1 ст.25 Закону В«Про виконавче провадженняВ» обставини, які зумовлюють відмову у прийнятті виконавчого документу до виконання повинні бути встановлені законом.

За висновками суду, в оскаржуваній постанові державного виконавця не вказано, а судом в результаті аналізу приписів Законів України В«Про виконавче провадженняВ» , В«Про державну виконавчу службу в УкраїніВ» , В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , В«Про боротьбу з тероризмомВ» не встановлено передбаченої законом такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, як тимчасове нездійснення органами державної влади або здійснення не в повному обсязі своїх повноважень в межах території України, а також таких, як неможливість проведення виконавчих дій, неможливість пересилання поштової кореспонденції в населені пункти, на території яких тимчасово не здійснюють повноваження органи влади або проводиться антитерористична операція.

Суд, погоджується з позицією державного виконавця про те, що місто Донецьк входить до зони проведення антитерористичної операції, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, проте при вирішенні питання про законність дій державного виконавця суд виходить з наступного.

У відповідності до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» запроваджено антитерористичну операцію на території України. На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» , приписів Закону України В«Про боротьбу з тероризмомВ» , керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 №33/6/а В«Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведенняВ» , відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року. Але, всі без виключення населені пункти, які увійшли в зону проведення АТО, є територією України.

Жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції, не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зони проведення АТО. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення АТО (ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»), проте інших заборон, пов’язаних із виконанням зобов’язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.

За контекстним змістом ст.ст.20, 21 та п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» подання виконавчого документу до органу державної виконавчої служби територіальна юрисдикція якого розповсюджується на пункт, в якому розташований боржник, є підставою для відкриття виконавчого провадження.

За змістом ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» первісними заходами щодо примусового виконання рішення зі стягнення заборгованості полягає у зверненні стягнення на кошти та майно боржника. При цьому, згідно ст.52 зазначеного Закону, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У відповідності до ст.20 Закону, якою врегульовані питання міста проведення виконавчих дій, встановлено, що державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Враховуючи структуру банківської системи, встановлене Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про виконавче провадження» право державного виконавця до доступу до банківської таємниці та право накладати арешт на кошти, які акумульовані на рахунках в банківських установах України (незалежно від міста їх розташування) та звертати стягнення на арештовані кошти в рахунок виконання відповідних рішень, суд зазначає про реальну можливість проведення виконавчих дій, направлених на виявлення інформації щодо наявності грошових коштів боржника на рахунках в банківських установах та наявності іншого майна, за рахунок яких можливе виконати рішення суду по справі №14/346.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст.13 Конституції України, прийняла на себе зобов’язання через свої органи забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб’єктів власності перед законом.

Згідно ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України В«Про судоустрій та статус суддівВ» визначено поняття В«обов’язковість судових рішеньВ» , яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, В«відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"В» . Європейський суд також зазначив, що В«адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.В»

Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме у справі "Голдер проти Сполученого Королівства (від 21 лютого 1975 року), В«Шмалько проти УкраїниВ» .

Враховуючи викладене, суд не може погодитися також із твердженням державного виконавця про те, що відкриття виконавчого провадження неможливе, внаслідок тимчасового нездійснення органами державної влади або здійснення не в повному обсязі своїх повноважень на території проведення АТО та неможливості надсилання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд вважає, що неможливість надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення може утруднити виконання рішення, але не унеможливлює його виконання.

Суд також зазначає, що неможливість проведення наступних, після відкриття виконавчого провадження, дій не може бути підставою для відмови про відкриття виконавчого провадження.

Також суд наголошує, що за змістом Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві. Проте, боржник не скористався своїм правом щодо зміни місця реєстрації протягом всього часу проведення АТО з 14.04.2014 року по 11.02.2016 року. Таким чином, суд не може погодитися з тим, що захист інтересів боржника, який маючи боргові зобов’язання, не приймає жодних дій щодо виконання зобов’язань за кредитним договором, ухиляється від виконання судового рішення по справі №14/346, має пререгативне становище по відношенню до інтересів добросовісного стягувача.

За таких обставин, враховуючи вишевикладене, скарга від 19.10.2016р. №09-12/685 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ в частині вимог про визнання дій відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови ВП №52499236 від 04.10.2016р. незаконними підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про зобов’язання відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ господарського суду Донецької області по справі №14/346 від 22.12.2009р. та відкрити виконавче провадження на підставі письмової заяви стягувача відносно боржника ТОВ «КФ «Шквал» щодо примусового виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №14/346 у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-14; зобов’язання відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накласти арешт на усі грошові кошти боржника в межах суми стягнення, що знаходяться на рахунках в усіх банківських установах.

Відповідно до п.9.13 постанови постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Як встановлено, з 05.10.2016р. Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-14 втратив чинність (за винятком ст.4 Закону) внаслідок набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. N1404-VIII.

Виходячи з того, що позивачем наказ по справі №14/346 було подано на виконання до державного виконавця до набуття вказаними вище змінами чинності, враховуючи, що незаконні дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження були вчинені ДВС на момент дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-14, за висновками суду, вимога позивача про зобов’язання ДВС прийняти до виконання наказ господарського суду Донецької області №14/346 згідно з заявою від 22.09.2016р. за вих. №0912/6541 в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-14, є правомірною, а скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Одночасно, виходячи з того, що у суду відсутні повноваження вирішувати питання щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на кошти боржника в рамках здійснення виконавчого провадження, скарга від 19.10.2016р. №09-12/685 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ в частині вимог про зобов’язання ДВС відкрити виконавче провадження на підставі письмової заяви стягувача відносно боржника ТОВ «КФ «Шквал» щодо примусового виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №14/346 у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-14; зобов’язання ДВС накласти арешт на усі грошові кошти боржника в межах суми стягнення, що знаходяться на рахунках в усіх банківських установах, підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу від 19.10.2016р. №09-12/685 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання судового рішення по справі №14/346 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови ВП №52499236 від 04.10.2016р. про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо виконання судового рішення по справі №14/346.

Зобов’язати Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ господарського суду Донецької області по справі №14/346 від 22.12.2009р. згідно з заявою від 22.09.2016р. за вих. №0912/6541 в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-14.

В задоволенні решти вимог, викладених у скарзі від 19.10.2016р. №09-12/685 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.

Суддя Г.В. Левшина