Постанова

від 16.11.2016 по справі 396/1697/16-а

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1697/16-а

Провадження № 2-а/396/24/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Кухарської Н.А.,

з участю секретаря - Стеценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Новоукраїнка справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області про зобов'язання здійснити перерахунок орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовом до Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області про зобов'язання здійснити перерахунок орендної плати . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.07.2007 року між відповідачем та позивачем було укладено договір оренди, відповідно до умов, якого Орендодавець, на підставі рішення міської ради № 227 від 13.02.2007 року № 319 від 10.07.2007 року надає, а Орендар приймає земельну ділянку площею 2,83 га, яка знаходиться в м. Новоукраїнка, по вул. Чайковського, 12-б. Угодою від 20.03.2013 року сторони дійшли згоди внести зміни до Договору, абзац другий, розділу 3 Договору викласти в наступній редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем в сумі 33883,59 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят три гривні 59 копійок) в рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки». 01.09.2016 року позивач звернувся до відповідача про здійснення, останнім, перерахунку орендної плати за земельні ділянки: площею 0,6767 га та 1,2799 га, в зв'язку зі зміною нормативно-грошової оцінки земель. Листом № 1753/02-44 від 13.09.2016 року відповідач відмовив у здійсненні перерахунку розміру орендної плати, оскільки, вважає, що він може змінитися лише у разі зміни цільового призначення, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому позивач просить суд зобов'язати Новоукраїнську міську раду, здійснити перерахунок розміру орендної плати за земельні ділянки: площею 0,6767 га (кадастровий 3524010100:50:511:0018) та 1,2799 га (кадастровий 3524010100:50:511:0019) з урахуванням витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 01.09.2016 року за № № 516/02-22, 517/02-22.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з викладених в ньому підстав. Одночасно зазначив, що лист № 1753/02-44 від 13.09.2016 року за підписом голови міської ради є відмовою відповідача у здійсненні перерахунку орендної плати, що порушує права позивача.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити з викладених в ньому підстав. Зазначила, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в перерахунку орендної плати, незаконно не взявши до уваги документи, які були подані позивачем.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі. Просила в його задоволенні відмовити. Одночасно пояснила, що на лист позивача про перерахунок орендної плати, відповідем була надана законна та обгрунтована відповідь у формі листа, якою позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку, в зв'язку з відсутністю підстав. Вказала, що даний лист є відмовою відповідача у перерахунку орендної плати.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі. Просила в його задоволенні відмовити, оскільки відповідачем правомірно відмовлено позивачу у перерахунку орендної плати.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, оцінивши докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що між відповідачем та позивачем був укладений договір оренди відповідно до умов, якого Орендодавець на підставі рішення міської ради № 227 від 13.02.2007 року № 319 від 10.07.2007 року надає, а орендар приймає земельну ділянку площею 2,83 га, яка знаходиться в м. Новоукраїнка по вул. Чайковського, 12-б (а.с. 6-8). Пунктом 3 договору визначено, що орендна плата становить 8138,00 грн. (вісім тисяч сто тридцять вісім гривень) в рік, з обов'язковим врахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земельної ділянки при нарахуванні орендної плати на наступні роки, розмір орендної плати індексується у відповідності з чинним законодавством України.

20.03.2013 року між відповідачем та позивачем було укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки згідно рішення міської ради від 12 лютого 2013 року за № 812, в абзаці 2 словосполучення «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 813800,86 грн» замінити на словосполучення «нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 1129453,00 грн», розділ 3 Орендна плата: в абзаці 2 словосполучення «Орендна плата вноситься Орендарем у вигляді грошового внеску, що становить 25097,58 грн. (двадцять пять тисяч дев'яносто сім грн. 58 коп.) в рік» замінити на словосполучення «Орендна плата вноситься Орендарем в сумі 33883,59 грн. (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят три гривні 59 коп.) в рік, що складає 3 % від нормативно грошової оцінки» (а.с. 9).

09.06.2016 року між відповідачем та позивачем було укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки згідно рішення міської ради від 10 березня 2016 року за № 136, предмет договору доповнити розділ словосполученням «кадастровий номер земельної ділянки 3524010100:50:511:0019 площею, 1,2799 га ділянка № 1, кадастровий номер земельної ділянки 3524010100:50:511:0018 площею 0,6767 га ділянка № 2, кадастровий номер земельної ділянки 3524010100:50:511:0017 площею 0,7647 га ділянка № 3, кадастровий номер земельної ділянки 3524010100:50:511:0016 площею 0,1043 га ділянка № 4 (а.с. 10).

Листом від 01.09.2016 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до голови Новоукраїнської міської ради ОСОБА_6 щодо перерахунку орендної плати за земельні ділянки: площею 0,6767 га, з кадастровим номером 3524010100:50:511:0018 та 1,2799 га з кадастровим номером 3524010100:50:511:0019, у зв"язку зі зміною нормативно-грошової оцінки даних земельних ділянок ( а.с. 15).

Згідно листа Новоукраїнської міської ради № 1753/02-44 від 13.09.2016 року, відповідач повідомив позивача, що відповідно до діючого договору оренди земельної ділянки та відповідно внесених змін, йому надана земельна ділянка для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості за рахунок земель промисловості. Згідно класифікатора за цільовим призначенням і повинна обраховуватись нормативна грошова оцінка та сплачуватись орендна плата за відповідні земельні ділянки. Рахунок на сплату орендної плати наданий 26.07.2016 року та не потребує перерахунку через відсутність підстав для перерахунку (а.с. 16).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень закону.

Згідно із ст. 6 Конституції України , органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією . Власність зобов'язує.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Питання регулювання земельних відносин, відповідно до п. 34 ч 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" , вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19 , статті 144 Конституції України , статті 25 , частини чотирнадцятої статті 46 , частини першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 зазначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Виходячи з цих конституційних положень у системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (п.п.4,5мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Також, зазначено, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ч. 1 ст. 144).

Дослідженням спірного документа, який позивач оскаржує, а саме - лист Виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради № 1753/02-44 від 13.09.2016 року на адресу ОСОБА_1 за підписом Новоукраїнського міського голови ОСОБА_6, - судом встановлено, що цей документ є листом, наданим як відповідь на звернення, в якому відповідач проінформував позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку орендної плати, оскільки вважає, що він може змінитися лише у разі зміни цільового призначення.

При наданні оцінки зазначеному документу, який сторони вважають відмовою у здійсненні дії, суд бере до уваги наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції, наведено у частині першій статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України , але основу правил визначення юрисдикції адміністративного суду складає категорія В«публічно-правового споруВ» .

Правовідносини, з яких виникають публічно-правові спори, завжди побудовані на принципі В«влади - підпорядкуванняВ» . Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб’єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави, яке є обов’язковим для зобов’язаної особи. Воля суб’єктів владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях), які є обов’язковими до виконання суб’єктами, яким вони адресовані.

З'ясовуючи питання щодо правової природи документа, яким, на думку сторін, позивачу було відмовлено у вчиненні дії, в зв'язку з чим, останній, звернувся за захистом своїх прав, суд визнає, що цим листом відповідач проінформував позивача, про відсутність підстав для перерахунку, оскільки вважає, що він може змінитися лише у разі зміни цільового призначення. Зазначений документ не містить обов’язкових реквізитів, приписів про відмову у вчиненні дії з детальним обгрунтуванням такої відмови. Це означає, що така відповідь суб’єкта владних повноважень має інформаційний характер, отже не є ані нормативно-правовим актом, ані рішеннями суб’єкта владних повноважень.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що лист відповідача від 13.09.2016 № 1753/802-44 не є ані нормативно-правовим актом, ані відповідним рішенням суб'єкта владних повноважень, інших належних та допустимих доказів відмови відповідача позивачу у здійсненні перерахунку плати за земельні ділянки в ході розгляду справи суду надано не було, а тому право позивача в розумінні принципів та засад адміністративного судочинства, відповідачем - Новоукраїнською міською радою, порушено не було, інших позовних вимог, зокрема, щодо зобов'язання відповідача розглянути звернення позивача та винести рішення у встановленому законом порядку та спосіб, пред'явлено не було, а позовна вимога щодо зобов'язання здійснити перерахунок, з огляду на викладені обставини, є необгрунтованою, безпідставною та передчасною, в зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області про зобов'язання здійснити перерахунок орендної плати, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області.

Головуючий: Н. А. Кухарська