Постанова

від 15.11.2016 по справі 826/7714/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2016 року № 826/7714/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автомототех» до ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося ТОВ «Автомототех» з позовом до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування (з урахуванням заяви від 25.07.2016 р. № 25/07) - податкового повідомлення-рішення від 05.02.2015 р. № 0000272202, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 134 457,00 грн. за основним платежем та на 67228,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач, зокрема, зазначає, що перевірка проведена за відсутності підстав для її проведення. Зокрема, перевірка проведена на підставі п/п. 78.1.1. ПК України, яка передбачає, що перевірка може бути призначена у разі ненадання платником податків пояснень та документів на запит ДПІ. Однак, як наполягає позивач, ним надавались пояснення та документи на запит ДПІ.

Крім того, позивач зазначає, що суть висновків ДПІ, викладених в акті перевірки та покладених в основу оскаржуваного рішення, полягає у тому, що господарські операції, проведені між позивачем та його контрагентами, начебто не відбулися у зв'язку з чим позивач, на думку ДПІ, не має підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з цими контрагентами.

Однак, як зазначає позивач, операції фактично виконані та належним чином документально оформлені, у т.ч. отримані податкові накладні, які відповідають встановленим вимогам. Крім того, за операціями проведені розрахунки.

Позивач також додає, що він має необхідні матеріально-технічні та людські ресурси, складські та офісні площі, угоди з перевізниками товарів, що свідчить про наявність у позивача можливостей для здійснення господарських операцій, але наведені обставини не враховані у зв'язку з формуванням висновків акту перевірки.

У позові також зазначається, що позивач використовував придбані товари у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації в результаті чого отримувався прибуток.

Враховуючи наведене у сукупності позивач вважає, що мав всі правові підстави для формування спірних сум податкових вигод, а відтак висновки ДПІ є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У свою чергу ДПІ з підстав, викладених в Акті перевірки, вважає висновки Акту перевірки законними та обґрунтованими у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування спірного рішення та, відповідно, у задоволенні позову просить відмовити.

На підставі ч. 4 та ч. 6 ст. 128 КАС України у судовому засіданні 29.09.2016 р. ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автомототех» (код з ЭДР 37674173) з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинам з ТОВ «Авіатрейд» (код з ЄДР 38950363) за період з 01.06.2014 р. по 31.07.2014 р. та з ТОВ «ЕНКІ КОНСТРАКТ» (код з ЄДР 39035926) за період 01.08.2014 р. - по 31.08.2014 р.

Перевірка проведена на підставі п/п. 75.1.2., п/п. 78.1.1., п. 81.1, 82.2. ПК України та направлень від 18.12.2014 р. №62/22-02, №63/22-06.

За результатами перевірки складено акт №18/26-57-22-01/37674173 (далі - Акт перевірки).

Згідно із загальними відомостями про товариство, воно зареєстровано у статусі юридичної особи 24.05.2011 р. Місцезнаходження: м. Київ, вул. Булаховського, 30-А. товариство взято на податковий облік 25.05.2011 р., є платником ПДВ згідно свідоцтва від 16.08.2011 р. №100348127.

До основного виду діяльності належить оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Під час перевірки встановлено, що товариство використовувало у своїй діяльності офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення). Зокрема, орендується 348 кв.м. та 49,25 кв.м. офісних приміщень та 139,79 кв.м. технічних приміщень.

За результатами перевірки відносин із вищезгаданими контрагентами встановлено завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.06.2014 р. по 31.08.2014 р. в загальній сумі 134 457 грн., а саме - за період з 01.08.2014 р - 31.08.2014 р.

Зокрема, щодо відносин з ТОВ «Авіатрейд» не встановлено порушень податкового законодавства.

Щодо відносин позивача з ТОВ «ЕНКІ КОНСТРАКТ» (на даний час: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, вул. Хрещатик, 31, кімната 105) під час перевірки встановлено укладання договору №ЕК-58/14 від 04.08.2014 р., відповідно до якого постачальник (ТОВ «ЕНКІ КОНСТРАКТ») здійснює поставку товару, асортимент якого зазначається у заявках покупця, узгоджених з постачальником, що в подальшому зазначається в рахунках-фактурах та видатковій накладній.

Згідно умов договору постачальник постачає товар на склад покупцеві власними силами постачальника.

Адреса постачальника на час оформлення первинних документів: м. Київ, вул. Вербова 24-а кімната №3.

Під час перевірки встановлено, що на виконання договору складено видаткові накладні:

- №34 від 05.08.2014 р. на суму з ПДВ - 410 620,73 грн., ПДВ - 68 436,79 грн., номенклатура поставки «автомобільні деталі та приладдя в асортименті»;

- №105 від 14.08.2014 р., на суму з ПДВ 396 122,10 грн., ПДВ - 66 020,35 грн., номенклатура поставки «автомобільні деталі та приладдя в асортименті».

В рамках договору позивачу виписані податкові накладні:

- №34 від 05.08.2014 р. на суму з ПДВ 410 620,73 грн., ПДВ - 68 436,79 грн., номенклатура поставки «автомобільні деталі та приладдя в асортименті»;

- №105 від 14.08.2014 р., на суму з ПДВ 396 122,10 грн., ПДВ - 66 020,35 грн., номенклатура поставки «автомобільні деталі та приладдя в асортименті».

Податкові накладні, як визнається ДПІ, зареєстровані в ЄРПН.

Оплата проведена у третій декаді жовтня 2014 року.

У той же час відносно контрагента згідно з відомостями, зазначеними в АІС «Податковий блок», ДПІ встановлено, що: товариство зареєстровано у статусі юридичної особі 24.12.2013 р.; вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; керівник і бухгалтер в одній особі; інформації щодо основних фондів відсутня; згідно інформації ДАІ у контрагента відсутні автомобільні засоби; вантажно-митні декларації (імпорт) не подавалися.

Згідно проведеного ДПІ аналізу, встановлено відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробних активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що в ході аналізу Єдиного реєстру отриманих та виданих податкових накладних по ланцюгу постачання, встановлено обрив виду товару в ланцюгу руху ТМЦ, що призвело до формування податкового кредиту шляхом здійснення «безтоварних операцій», а саме формального придбання та подальшого продажу контрагентом ТМЦ ввезених із за кордону та оформлення податкових накладних і видаткових накладних без фактичного руху товарів, його оприбуткування та проведення за бухгалтерськими обліками.

Таким чином, виходячи по суті з безтоварності спірних операцій, оформлених з ТОВ «ЕНКІ КОНСТРАКТ», ДПІ дійшла висновку про нездійснення спірних операцій та, враховуючи вимоги п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., п. 201.1., п. 201.6. ПК України, відсутність підстав для формування позивачем податкового кредиту за серпень 2014 р. на суму 134 457,00 грн., що є сумою ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Вирішуючи у взаємозв'язку з вищевикладеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, зокрема, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичної значимості для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів , які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних по суті та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів , та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, про юридичну дефектність первинних документів та податкових накладних, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, з вищезгаданої видаткової накладної № 34 від 05.08.2014 р. вбачається, що оформлено постачання загалом 268 найменувань різноманітної продукції, зокрема, пасатижі, вентилі, ролики для закатування, хладоген (фреон; балон 13,6 кг., всього 5 шт.), вентильні основи, латки, шнури, маркера, клей, диски сталеві, блакитна гума (2 кг; кількість 1,875 шт.) та інша аналогічна продукція. Кількість поставки кожного виду продукції складала від 1 шт. та сягала, як приклад, 400, 570, 705, 835, 1 119, 1 628, 1 шт. кожного найменування продукції.

У свою чергу, з вищезгаданої податкової накладної від 14.08.2014 р. № 105 вбачається оформлення поставки аналогічної продукції в кількості від 1 шт. та сягала, наприклад, 1410, 420, 665, 987, 720, 815, 3000, 1170, 985, 400 шт. кожного найменування продукції.

Товар, як передбачено договорами, поставляється власними силами постачальника .

При цьому, за умовами договору є обов'язковим оформлення заявок.

Відтак, враховуючи специфіку продукції, фізичні обсяги поставки у сукупності, умови поставки, реалізація договорів зумовлювала необхідність перевезення продукції зі складу постачальника до складу позивача (покупця).

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568: товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ , що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування , складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна .

Пунктом 11.3. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.4. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.5. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно з п. 11.6. Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу , третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Пунктом 11.8. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Таким чином, перевезення супроводжується оформленням ТТН, та один екземпляр ТТН передається вантажоодержувачу/покупцю.

Між тим, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 71 КАС України, та в обґрунтування доводів позивача щодо фактичного здійснення спірних операцій, в даному випадку під час розгляду справи не надано доказів перевезення продукції, а саме: не надано ТТН , не надано будь-яких інших доказів залучення контрагентом перевізників або залучення автотранспорту для перевезення продукції. При цьому, як вже зазначалося вище, у контрагента відсутні власні ТЗ.

З наявної податкової інформації також вбачається відсутність у контрагента основних засобів, власних або орендованих складських/виробничих приміщень, звідки б відвантажувалась продукція.

Не надано також і відомостей щодо наявності у контрагента трудових ресурсів, навантажувально-розвантажувальної техніки або пристроїв, як і не надано доказів виробництва продукції власними силами контрагента або її придбання у інших осіб.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів при укладанні та виконанні угод з контрагентами обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Що стосується посилання позивача на постанову ОАС м. Києві від 11.03.2015 р. у справі №826/2214/15, в якій на думку позивача встановлена наявність у контрагента трудових ресурсів, слід зазначити, що в даному рішенні такий висновок зроблений з посиланням на акт ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.12.2014 р., який складений поза межами періоду оформлення операцій у даній справі (серпень 2014 р.), у судовому рішенні не встановлено, що саме у серпні 2014 року у контрагента були наявні трудові ресурси.

Окрім того, під час розгляду справи не надано власне заявок щодо узгодження поставок, які хоча і не є первинними документами, але є документами, які б мали супроводжувати поставку, як то передбачено договорами.

Під час розгляду справи не надано і будь-якої технічної документації на продукцію, яка оформлена як поставка.

Суд також приймає до уваги той факт, шо під час розгляду справи позивачем не надано податкової накладної №34 від 05.08.2014 р. (надана лише видаткова накладна), на підставі якої сформована частина суми податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано видаткової накладної від 14.08.2014 р. №105 (надана лише податкова накладна), на підставі якого сформовані показники бухгалтерського обліку.

Між тим, до матеріалів справи надано масив документів щодо відносин з ТОВ «Авіатрейд», стосовно відносин з яким у ДПІ не має претензій.

Відносно посилання позивача на подальшу реалізацію продукції та наявність договору з ТОВ «Нова пошта» (щодо направлення продукції покупцям позивача), слід зазначити, що наведене не є доказом того, що реалізована позивачем продукція до цього була поставлена позивачу саме ТОВ «ЕНКІ КОНСТРАКТ», за відносинами з яким і сформовано спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Відтак , з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями з контрагентом лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод , наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів, які не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод.

Наведені позивачем доводи та надані ними пояснення та матеріали, які відповідно досліджені та оцінені судом, не спростовуються наведеного та не доводять зворотного.

Що стосується доводів позивача відносно того, що перевірка проведена без відповідних підстав , слід зазначити, що перевірка проведена на підставі наказу про проведення перевірки, який не оскаржений позивачем та не скасований. Відносно доводів позивача про те, що він надав всі документи на запит ДПІ, у зв'язку з чим перевірка не могла була бути призначена на підставі п/п. 78.1.1. ПКУ, слід зазначити, що позивачем до матеріалів справи в порядку ч. 1 ст. 71 КАС України не надано копії його відповіді на запит ДПІ, як і власне запит ДПІ, з яких би можна було дійти висновку, заявленого позивачем у позові. Водночас, як вбачається з Акту перевірки та не спростовано позивачем, перевірку проведено з відома директора Ніколаєва А.Є. Копію наказу від 18.12.2014 р. №71 та направлення від 18.12.2014 р. №62/22-02 та 63/22-06, пред'явлено директору 18.12.2014 р. Перевірка проводилась з 18.12.2014 р. по 14.01.2015 р. Термін перевірки продовжувався з 05.01.2014 р. на 5 робочих днів відповідно до наказу №138 від 31.12.2014 р. Відтак, у суду не має підстав вважати, що перевірка призначена з порушенням встановлених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення , крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, оцінивши доводи та заперечення сторін, дослідивши і оцінивши всі надані сторонами докази в кореспонденції з вищезгаданими нормами податкового законодавства, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже, підстав для задоволення позову не має та, відповідно, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Автомототех» відмовити повністю.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов