Рішення

від 15.11.2016 по справі 909/872/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 р. Справа № 909/872/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємця ОСОБА_1, вул. Ватутіна, 50А/2А, кв.22 , м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" вул. Галицька, буд. 67, каб. 303, м. Івано-Франківськ, 76019

про стягнення 57437,59грн. заборгованості

представники сторін у судове засідання не з"явились

ВСТАНОВИВ

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.16року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.10.2016року об 10-00год.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016року розгляд справи відкладено на 15.11.2016року.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду матеріалів справи повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням копій ухвали від 08.11.16року на відповідні адреси учасників провадження.

В свою чергу, згідно частини 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Від учасників судового процесу не надійшло жодних заяв, клопотань, зокрема, про неможливість взяти участь в судовому засіданні або надати суду докази з причин, що від них не залежать.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016року було зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

30 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фостис» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено Договір поставки № 30/08/16 (надалі - договір), згідно якого постачальник зобов»язався поставити (продати), а покупець прийняти (придбати) та оплатити на умовах і протягом дії цього Договору цукор-пісок та інші товари (надалі- продукція ) різної розфасовки.

Відповідно до п. 2.1. Договору - оплата вартості поставленої продукції проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника шляхом 100% попередньої оплати згідно рахунку-фактури висланого постачальником на адресу покупця. В телефонному режимі було узгоджено асортимент, кількість та ціну продукції, що не суперечить п. 1.2. Договору. З0 серпня 2016 року постачальником був виставлений рахунок-фактура № 1209 на оплату цукру бурякового кристалічного 2015 року в кількості 5 тон за ціною 11200 грн. за 1 тону, всього на суму 56000 грн., платником зазначено фізична особа-підприємець ОСОБА_1 Рахунок-фактура є невід»ємною частиною Договору. Обмін Договорами з печатками обох сторін та направлення рахунку-фактури відбувалося за допомогою електронної почти, тобто в електронному вигляді, що не суперечить п. 10.6. Договору.

30.08.2016року платіжним дорученням № 1192 було проведено оплату 5 т цукру, згідно рахунку-фактури №1209 в сумі 56000грн.

Проте, відповідач товар не поставив, в зв"язку з чим позивач 12.09.2016року направлено лист вимогу про повернення авансового платежу.

Відповідач станом на 01.10.2016року товар не поставив, кошти не повернув. Враховуючи, що продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, позивач провів нарахування 3% річних - 128,88грн та в порядку п.7.3 договору пеню в розмірі 1308,71грн.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У розумінні приписів наведеної норми умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Законодавство не визначає форму пред'явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову, що і було зроблено.

Оскільки попередню оплату поставки товару (цукор буряковий кристалічний 2015року) здійснено, а товар на всю спірну суму попередньої оплати відповідачем не поставлено, то суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми попередньої оплати з відповідача у розмірі 56000грн.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення пені в сумі 1308,71грн., суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Так, в п. 7.3. договору передбачено, що у разі прострочення строку поставки або допоставки продукції постачальник зобов"язаний сплатити на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої партії продукції за кожен день прострочення.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність нарахування 1308,71грн. пені.

Щодо застосування ст.625 Цивільного кодексу України та стягнення 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відмовляє позивачу у частині позову щодо стягнення 3% річних, позаяк стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні приписів наведеної норми.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання. Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем умов договору, господарський суд, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 56000грн. основного боргу та 1308,71грн. пені.

В частині стягнення з відповідача 128,88грн. 3% річних - відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, правило ст.49 Господарського процесуального кодексу України, щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною ставкою (п. 4.1.постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"№7 від 21.02.13р.).

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 11, 258, 262, 267, 509, 526, 599 ,629, 712, 655, 611, 261 Цивільного кодексу України ст.32, 34, 33, 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємця ОСОБА_1, вул. Ватутіна, 50А/2А, кв.22 , м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" вул. Галицька, буд. 67, каб. 303, м. Івано-Франківськ про стягнення 57437,59грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" вул. Галицька, буд. 67, каб. 303, м. Івано-Франківськ ( код ЄДРПОУ 22193092 МФО 320627) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул. Ватутіна, 50А/2А, кв.22 , м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область - 56000грн. ( п"ятдесят шість тисяч грн. 00коп.) основного борга, 1308,71грн. пеня ( одна тисяча триста вісім грн. 71коп.) та 1374,69грн. ( одна тисяча триста сімдесят чотири грн.69коп.) судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" вул. Галицька, буд. 67, каб. 303, м. Івано-Франківськ 128,88грн. 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.16

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.