Рішення

від 14.11.2016 по справі 910/18786/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016Справа №910/18786/16

За позовомДочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" доПриватного підприємства "Виробничо-кооперативна фірма "Будівництво та комплектація" простягнення 43898,95 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Сидорюк Д.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-кооперативна фірма "Будівництво та комплектація" (надалі - відповідач) заборгованості в загальному розмірі 43898,95 грн., з яких: 26768,60 грн. - основний борг, 2347,57 грн. - 3% річних та 14782,78 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору субпідряду на виконання механізованих земляних робіт №1/17 від 15.07.2010, в частині оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 порушено провадження у справі №910/18786/16, розгляд справи призначено на 14.11.2016.

14.11.2016 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, а також подав додаткові документи до матеріалів справи.

Відповідач в засідання господарського суду свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.11.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.07.2010 між Приватним підприємством "Виробничо-кооперативна фірма "Будівництво та комплектація" (генпідрядник) та філією «Тульчинська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (субпідрядник) укладено Договір субпідряду на виконання механізованих земляних робіт №1/17, відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання з виконання механізованих земляних робіт механізмами філії «Тульчинська дорожня експлуатаційна дільниця» на ділянці під будівництво бригади по вирощуванню курей-бройлерів №11 на території Гордіївської сільради Тростянецького району Вінницької області (п. 1.1. договору).

За умовами п. 2.1. договору розрахунки за виконані субпідрядником роботи генпідрядник здійснює за договірними розцінками, що складають:

а) скрепер з ковшем 8 м3 - 94 грн. 80 коп., за 1 умовну годину в т.ч. ПДВ 20% - 15,80 грн. без вартості ПММ;

б)автомобілі КРАЗ за перевезення 100 т ґрунту на відстань до 1 км - 337,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 56,20 грн. без вартості ПММ.

У вказані розцінки включені експлуатаційні витрати, зарплата механізаторів, витрати на ремонт техніки, а також витрати з транспортування техніки на місце виконання робіт. Оплата здійснюється для скреперів - за фактично відпрацьований час, для автомобілів - за фактично здійснені перевезення. Забезпечення механізмів ПММ здійснюється генпідрядником за свій рахунок. Генпідрядник сплачує додатково субпідряднику витрати на відрядження механізаторів з розрахунку 30,00 грн. за добу за фактично відпрацьований час за пред'явленими рахунками субпідрядником.

Згідно з п. 2.2. договору не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, сторони погоджують і підписують акти виконаних робіт за місяць, і не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним генпідрядник сплачує субпідряднику за виконані роботи шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що субпідрядник приступає до виконання робіт протягом 3-х днів після передачі генпідрядником фронту робіт за актами приймання-передавання майданчика.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання договірних зобов'язань (п. 5.1. договору).

Судом встановлено, що на виконання умов даного договору, в період з травня 2013 року по жовтень 2013 року включно, Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" виконало узгоджені сторонами роботи на загальну суму 30878,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт №12, №21, №25, №32, №51 (форми КБ-2в), які підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Крім того, витрати на відрядження працівників позивача за цей час склали 1890,20 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи посвідчення про відрядження.

Проте Приватне підприємство "Виробничо-кооперативна фірма "Будівництво та комплектація", у порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату за виконані роботи в повному обсязі не здійснило, сплативши лише 6000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №767 від 04.11.2013.

У зв'язку з цим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 26768,60 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

При цьому згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено в п. 2.2. договору не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним генпідрядник сплачує субпідряднику за виконані роботи шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього.

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт є таким, що настав.

У частині 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Під час розгляду справи відповідач не спростував заявлених вимог в частині стягнення суми основного боргу, обґрунтованих пояснень щодо наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Отже, оскільки факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт, підтверджений матеріалами справи і не заперечується відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 26768,60 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2347,57 грн. за період, а також інфляційні втрати у розмірі 14782,78 грн. за період з 05.11.2013 по 06.10.2016.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку що він є невірним, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду заборгованості. Так, за розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 3% річних у розмірі 2328,29 грн. за період з 13.11.2013 по 06.10.2016, а в решті позовних вимог у цій частині, позивачу належить відмовити.

Крім того, за результатом перевірки розрахунку інфляційних втрат суд зазначає, що він також є невірним, з огляду на наступне.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997, визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Разом з тим, здійснення судом перерахунку інфляційних втрат фактично призведе до виходу за межі позовних вимог.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою, Дочірнім підприємством "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не заявлено, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а стягненню з відповідача підлягає 14782,78 грн. інфляційних втрат.

За змістом ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-кооперативна фірма "Будівництво та комплектація" (01010, м. Київ, Арсенальна площа, будинок 1-Б; ідентифікаційний код 24364209) на користь Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (21100, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця 40-річчя Перемоги, будинок 27; ідентифікаційний код 32054743) 26768 (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 60 коп. основного боргу, 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 29 коп. 3% річних, 14782 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 78 коп. інфляційних втрат та 1377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 39 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 16.11.2016.

Суддя О.А. Грєхова