Рішення

від 09.11.2016 по справі 910/16950/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016Справа №910/16950/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська комерційно-виробнича фірма сільськогосподарських підприємств»

До Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

Про стягнення 24 681,19 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Бурлака Б.О. представник за довіреністю № 1 від 07.07.16.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська комерційно-виробнича фірма сільськогосподарських підприємств» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 29 688,89 грн., з яких: 14 230,80 грн. - страхового відшкодування, 6 096,45 грн. - пені, 8 316,01 грн. - інфляційних втрат, 1 045,63 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.16. порушено провадження у справі № 910/16950/16 та призначено її до розгляду на 13.10.16.

05.10.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 13.10.16. позивачем на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Приватне акціонерне товариство «Українська комерційно-виробнича фірма сільськогосподарських підприємств» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24 681,19 грн., з яких: 14 230,80 грн. - страхового відшкодування, 1 704,54 грн. - пені, 7 770,01 грн. - інфляційних втрат, 975,84 грн. - 3% річних.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог було прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

За результатами судового засідання 13.10.16. розгляд справи було відкладено на 09.11.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Позивач в судовому засіданні 09.11.16. підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 09.11.16. не з'явився, проте 26.10.16. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/16950/16.

В судовому засіданні 09.11.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.14. в м. Бровари на перехресті вул. Котовського-Миру, 73 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки Seat, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок якої автомобіль марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Seat, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.02.14. в адміністративній справі № 361/678/14-п.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки Toyota, д.р.н. НОМЕР_1, останній належить Приватному акціонерному товариству «Українська комерційно-виробнича фірма сільськогосподарських підприємств».

За приписами статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9527732 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Seat, д.р.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування № 3245 від 05.03.14., в якій позивач просив відповідача виплатити страхове відшкодування за заподіяну шкоду внаслідок ДТП, що мала місце 22.01.14.

За приписами статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідач направив позивачу повідомлення від 06.06.14. № 5095, в якому вказав на те, що його заяву розглянуто та прийнято рішення про сплату страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Однак відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 14 230,80 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства «Українська комерційно-виробнича фірма сільськогосподарських підприємств».

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 14 230,80 грн. страхового відшкодування обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 704,54 грн., нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналізуючи положення глави 47 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 04.02.2014 р. у справі 3-1гс14.

Враховуючи зазначене та положення статей 11, 509 Цивільного кодексу України, грошові зобов'язання можуть виникати з цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За змістом статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ по виплаті особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, такого відшкодування становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Отже, за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені у розмірі 1 696,78 грн. В іншій частині в розмірі 7,76 грн. пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 1 808,35 грн. - збитків від інфляції, 152,41 грн. - 3% річних суд відзначає наступне.

Грошове зобов'язання у регрес них правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок 3% річних та збитків від інфляції та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 770,01 грн. - інфляційних втрат, 975,49 грн. - 3% річних. 3% річних в розмірі 0,35 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська комерційно-виробнича фірма сільськогосподарських підприємств» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, б. 125; ідентифікаційний код 05470868) 14 230 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять) грн. 80 коп. - страхового відшкодування, 1 696 (одну тисячу шістсот дев'яносто шість) грн. 78 коп. - пені, 7 770 (сім тисяч сімсот сімдесят) грн. 01 коп. - інфляційних втрат, 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 49 коп. - 3% річних, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.16.

Суддя Т.М. Ващенко