Рішення

від 25.10.2016 по справі 925/1090/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р. Справа № 925/1090/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом фермерського господарства «Масарівські Липки» до товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапровіант» про стягнення 18 278 грн. 97 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фермерське господарство «Масарівські Липки» звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапровіант» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки продукції № 15-77 від 17.10.2015 року, 14 180 грн. 98 коп. основного боргу, 2 979 грн. 07 коп. пені, 794 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 307 грн. 70 коп. 3% річних, що разом складає 18 261 грн. 88 коп., та відшкодування судових витрат.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду без поважних причин не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

25.10.2016 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву (вх. №21518/16) в якій підтримував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1408 грн. 51 коп., пов'язані з забезпеченням явки представника позивача в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 75 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

17.10.2015 року позивач - фермерське господарство «Масарівські Липки», як постачальник, і відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапровіант», як покупець, уклали договір поставки продукції № 15-77 (далі - Договір). За умовами п. 1.1 договору постачальник взяв на себе зобов'язання постачати покупцю товар згідно заявки, а покупець взяв не себе зобов'язання його прийняти та оплатити (а.с. 18-19).

Крім того, за умовами договору сторони, зокрема, погодили, що:

асортимент, кількість, ціна та терміни поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару є погоджена постачальником заявка покупця, що надсилається постачальнику факсовим повідомленням або будь-яким іншим зручним для сторін способом (п.1.2 Договору);

ціна товару, що постачається, визначається у відповідності з ціною вказаною в прайсах-листах постачальника, які діють на момент виконання постачальником заявки покупця і вказуються в накладних (п.2.1 Договору);

розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування: 14 календарних днів (п.2.2 Договору).

у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки (п.5.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № 189 від 21.10.2015 року на суму 13 117,64 грн., № 257 від 28.10.2015 року на суму 13 150,62 грн., № 32 від 04.11.2015 року на суму 19 341,56 грн., № 132 від 11.11.2015 року на суму 15 995,48 грн., № 309 від 27.11.2015 року на суму 5 185,50 грн.(а.с. 20-24)

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних, скріплені відбитками печаток обох сторін, підтверджують факт вчинення господарської операції з поставки товару та прийняття товару у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткової накладної.

Відповідач свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі не виконав, розрахувався частково, у зв'язку з чим згідно з розрахунком позивача за товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапровіант» рахується заборгованість в розмірі 14 180 грн. 98 коп.

З метою досудового врегулювання спору 21.07.2016 року за вих. № 203, а повторно 11.08.2016 року за вих. № 227 позивач направив відповідачу письмові вимоги про погашення наявної заборгованості. Відповідач на вимоги не відповів, грошові кошти позивачу не сплатив (а.с. 25-29).

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Крім того, слід зазначити, що позивач у позовній заяві допустив описку, зазначивши ціну позову в розмірі 18 278 грн. 97 коп., замість 18 261 грн. 88 коп., оскільки при додаванні всіх сум, які просить стягнути позивач, ціна позову становить 18 261 грн. 88 коп.

З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі договору поставки продукції № 15-77 від 17.10.2015 року. Договір є укладеним, частково виконаний сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і обов'язках сторін цього Договору.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в загальному розмірі 14 180 грн. 98 коп. позивачем обґрунтовані та підтверджені наданими документами, відповідачем допустимими доказами не спростовані, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати товару, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 2 979 грн. 07 коп. пені на підставі п.5.1 Договору за період прострочення з 12.12.2015 року по 11.06.2016 року, 794 грн. 13 коп. інфляційних втрат та 307 грн. 70 коп. 3% річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період прострочення з 12.12.2015 року по 31.08.2016 року.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідає п. 5.1 Договору, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч.6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані на суму фактичного прострочення за вказаний період, їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним, тому вказані вимоги підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 14 180 грн. 98 коп. основного боргу за поставлений товар, 2 979 грн. 07 коп. пені, 794 грн. 13 коп. інфляційних втрат та 307 грн. 70 коп. 3% річних, судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що в розумінні ст. 44 ГПК України до інших витрат відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 вказаного кодексу), витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду тощо.

Відповідно до п.6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження. В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

При цьому зазначені витрати до складу ціни позову не входять.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку зі службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на придбання проїзних квитків з метою забезпечення участі в судових засіданнях представника фермерського господарства «Масарівські Липки» надані копії проїзних квитків на проїзд представника позивача залізничним транспортом з м. Тернопіль до м. Київ та автобусом з м. Київ до м. Черкаси та в зворотному напрямку на загальну суму 857 грн. 31 коп.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що витрати позивача в частині вартості проїзду представника є обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у вказаній сумі.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування добових в сумі 551 грн. 20 коп. суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості розміру вказаних витрат, зокрема, розмірів добових, встановлених законодавством, витрат на найм житла та витрат на середню заробітну плату на день відсутності представника позивача на підприємстві останнього, отже витрати фермерського господарства «Масарівські Липки» в цій частині відшкодуванню не підлягають з огляду на неможливість встановлення судом їх співрозмірності та обґрунтованості.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1 378 грн. та понесені позивачем судові витрати в розмірі 857 грн. 31 коп., а разом - 2 235 грн. 31 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапровіант» код ЄДРПОУ 39428298, місцезнаходження: 18000, Черкаська область, Черкаський район, село Червона Слобода, вул. С.Разіна, буд. 12 Б на користь фермерського господарства «Масарівські Липки» код ЄДРПОУ 35218921, місцезнаходження: 48260, Тернопільська область, Гусятинський район, м. Копичинці, вул. Богуна, буд. 45, - 14 180 грн. 98 коп. основного боргу, 2 979 грн. 07 коп. пені, 794 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 307 грн. 70 коп. 3% річних та 2 235 грн. 31 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 11.11.2016 року.

Суддя В.М. Грачов