Рішення

від 14.11.2016 по справі 920/1004/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.2016 Справа № 920/1004/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Раско-Пласт» (м. Харків)

до - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс» (м. Суми)

про стягнення 14720 грн. 90 коп.

Суддя Резніченко О.Ю.

Представники:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

У засіданні брав участь секретар судового засідання - Бублик Т.Д.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 12000 грн. боргу, 1020 грн. інфляційних втрат, 377 грн. 28 коп. 3% річних, 1323 грн. 62 коп. пені за отриманий товар по накладній від 07.10.2014 № РПС-1007/01.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання в якому зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить суд розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про порушення провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.

Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав, то справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2013 між сторонами виникли господарські відносини - двосторонній правочин у формі видаткової накладної № РПС-1007/01.

Сторони визначили у вищезазначеній накладній предмет та ціну - труба та муфта на загальну суму 28807 грн. 72 коп.

Як зазначає позивач, 10.10.2013 відповідач в якості передплати за товар перерахував позивачу 15000 грн.

Позивач 07.10.2014 передав відповідачу товар на суму 28807 грн. 72 коп., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РПС-1007/01 від 07.10.2014 та рахунком № РПС-1003/01 від 03.10.2013 (а.с. 9-10).

30.07.2015 позивач направив відповідачу претензію про сплату боргу, що підтверджується копіями фікальних чеків та описів вкладень (а.с. 7-8).

За товар поставлений за вищезазначеною накладною відповідач не розрахувався, чим заборгував позивачу 12000 грн. та змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно ст. 202 ЦК України двостороннім правочином є погоджена дія двох осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, яка вважається дотриманою, згідно з ст. 207 ЦК України, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах підписаних сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином в обумовлений строк відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України.

Як вбачається з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно з Наказом Міністерства інфраструктури України від 30.07.2015 № 958 Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування - Д+4, пріоритетної - Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1,2,3,4,5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Отже, сторони фактично вчинили правочини, а саме позивач поставив, а відповідач прийняв товар, відповідно з видатковою накладною № РПС-1007/01 від 07.10.2014, 30.07.2015 позивач направив відповідачу претензію (день отримання претензії - 04.08.2015), а тому у відповідача 09.08.2015 виник обов'язок щодо його повної оплати, а саме сплати 12000 грн.

Суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 12000 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідач ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень не надав, а тому вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 377 грн. 28 коп. 3% річних (період з 09.08.2015 по 05.09.2016) та 1020 грн. інфляційних збитків (період з вересня 2015 по липень 2016).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язань, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 377 грн. 28 коп. 3% річних (період з 09.08.2015 по 05.09.2016) та 1020 грн. інфляційних збитків (період з вересня 2015 по липень 2016) є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1323 грн. 35 коп. пені, за період з 09.08.2015 по 08.02.2016.

Однак суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки:

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України, є договір який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Вищезазначена правова позиція викладена і у Постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 року, яка, відповідно до ст. 82 ГПК України, повинна бути врахована господарським судом при прийнятті рішення по справі.

Згідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, якою, відповідно до ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Однак сторони у письмовій формі не вчинили правочин щодо права на застосуваня пені, яку просить стягнути позивач.

Оскільки між сторонами у вільний спосіб та у належній формі не було досягнуто згоди про застосування пені, то позовна вмога про стягненн 1323 грн. 62 коп. пені є неправомірною, необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажсервіс» (вул. Пролетарська, б. 69, м. Суми, 40009, код 32779357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Раско-Пласт» (вул. Примакова, б. 46, м. Харків, 61004, код 34468100) 12000 грн. боргу, 1020 грн. інфляційних втрат, 377 грн. 28 коп. 3% річних, 1254 грн. 10 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.11.2016.

Суддя ОСОБА_1