Рішення

від 26.10.2016 по справі 753/7996/16-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/7996/16-ц

провадження № 2/753/4723/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі СЕМЕНЧЕНКО Я.А.

за участю

представника позивача Костюка Є.В.;

відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування у порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія») звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2.) про стягнення суми страхового відшкодування у порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 лютого 2013 року між позивачем та ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №АЗ-027/000/130000223 (далі по тексту - договір), предметом якого є страхування транспортного засобу Mercedes-Benz GL450, д.н. НОМЕР_2.

10 травня 2013 року водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2, в результаті було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року відповідача визнано винним у вчиненні вказаного ДТП, а ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» здійснено страхове відшкодування, відтак, на думку позивача, саме до нього перейшло право зворотної вимоги до винної особи. У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду, пов'язану із виплатою страхового відшкодування у розмірі 14 500,89 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була забезпечена за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ/0697071 в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ЛАФОРТ», за яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну третіх осіб в розмірі 50 000 грн., внаслідок чого сума відшкодування, має бути стягнена саме з даної страхової компанії.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено, що 27 лютого 2013 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №АЗ-027/000/130000223, предметом якого є страхування транспортного засобу Mercedes-Benz GL450, д.н. НОМЕР_2.

10 травня 2013 року водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2, в результаті було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Вказана подія була визнана позивачем страховим випадком, що підтверджується страховим актом №КАСКО/027/000/13/0019. Позивачем на підставі умов договору страхування та звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, визначено розмір страхового відшкодування в розмірі 16 933,81 грн.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ч. 3 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно вимог ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу потерпілого транспортного засобу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

На підставі Страхового акту №КАСКО/027/000/13/0019 від 30.05.2013 року та розрахунку суми страхового відшкодування по пошкодженому транспортному засобу, позивачем здійснено страхове відшкодування у розмірі 16 933,81 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №132 від 30.05.2013 року.

Частиною 3 статті 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ЛАФОРТ» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/0697071 .

Правовою підставою заявлених позивачем до ОСОБА_2 вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов'язання, що випливають із заподіяння шкоди (деліктні зобов'язання).

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Водночас правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відноси, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - Закон «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. А ст. 5 цього Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом стст. 9, 22-31, 35, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 та ч. 2 ст. 14 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 р. у справі № 6-2808цс15 і є обов'язковою для всіх судів України в силу положень ст. 360-7 ЦПК України.

Таким чином, суд зазначає, що позивач звернувшись до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування у порядку регресу, реалізував своє абсолютне право на стягнення виплаченої суми страхового відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоду і дане право не може бути обмежене через наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача.

З урахуванням встановлених обставин, вищевказаних положень цивільного закону та правової позиції Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що до позивача, як страховика, перейшло право вимоги до відповідача, як винної особи за завдані збитки, а тому вимоги позивача до ОСОБА_2 про стягнення понесених витрат з відшкодування матеріального збитку є обґрунтованими і доведеними.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суму понесених витрат з відшкодування матеріального збитку у розмірі 14 500,89 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України покладаються на відповідача. Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1 378 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування», стст. 3, 6, 9, 22, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стст. 22, 979, 988, 993, 1166, 1194 ЦК України, стст. 10, 60, 61, 79, 88, 169, 208, 209, 212, 218, 224-226 ЦПК Украйни, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ЄДРПОУ 33231631, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 40, оф. 506) суму понесених витрат з відшкодування матеріального збитку у розмірі 14 500,89 грн., а також судовий збір у сумі 1 378 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.