Рішення

від 15.11.2016 по справі 916/2345/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р.Справа № 916/2345/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 17.08.2016р.

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю „Ширяївський маслозаводВ» до товариства з обмеженою відповідальністю „РС ІнженірінгВ» про виселення та стягнення 504 314,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю „Ширяївський маслозаводВ» (далі по тексту - ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „РС ІнженірінгВ» (далі по тексту - ТОВ „РС ІнженірінгВ» ) про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та стягнення заборгованості у загальному розмірі 184 709,68 грн., яка складається з основної заборгованості у розмірі 171 353,63 грн., штрафних санкцій у розмірі 12 250,75 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1 105,30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом порушення відповідачем прийнятих на себе за договором суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р. зобов'язань у вигляді невнесення орендної плати, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні даного договору.

Під час розгляду даної справи ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» було подано заяву (вх. №2-5640/16 від 24.10.2016р.) про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить суд виселити ТОВ „РС ІнженірінгВ» із займаного нежитлового приміщення та стягнути із останнього заборгованість у загальному розмірі 504 314,87 грн., яка складається з основної заборгованості у розмірі 469 044,65 грн., штрафних санкцій у розмірі 32 189,84 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 3 080,38 грн. Вказана редакція позовних вимог ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» була прийнята судом до розгляду як остаточна.

Представник відповідача в судове засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „РС ІнженірінгВ» згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65085, Одеська область, місто Одеса, вулиця Моторна, будинок 8-З були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „РС ІнженірінгВ» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача суд встановив наступне.

01.02.2016р. між ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» (Орендодавець) та ТОВ „РС ІнженірінгВ» (Орендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення №1/с, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване у будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8 - „ЗВ» загальною площею 1 139,7 кв. м., а Орендар зобов'язується прийняти це приміщення своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути Орендарю приміщення.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ст. 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до п. 8.1 договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р. договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.01.2018р. Якщо жодна зі сторін не заявить за один місяць до закінчення строку дії цього договору про своє бажання розірвати його, цей договір автоматично продовжується на наступний рік.

Згідно з п. 2.1 договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р. приймання-передача приміщення оформляється актом приймання-передачі, в якому зазначається стан приміщення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу положень ст.ст. 765, 766 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

01.02.2016р. сторонами договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р. було підписано акт приймання-передачі, з якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване у будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8 - „ЗВ» загальною площею 1 139,7 кв. м. Стан приміщення, що передається в суборенду визначений сторонами як задовільний і придатний для здійснення Орендарем господарської діяльності.

В силу положень п. п. 3.1, 3.2 договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р. розмір орендної плати за один повний календарний місяць користування приміщенням становить 2 290,00 доларів США, що оплачується Орендарем Орендодавцю у гривні за курсом гривні до долару США, що встановлений Національний банком України на дату здійснення оплати орендної плати. Індексація орендної плати здійснюється із застосуванням індексу, рівного одиниці. Орендна плата за користування приміщенням оплачується Орендарем Орендодавцю у порядку, встановленому чинним законодавством України, не пізніше 7-го числа кожного поточного місяця за наступний місяць користування приміщенням незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря на підставі цього договору.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі були підписані акти надання послуг від 31.05.2016р., 30.06.2016р., 01.08.2016р., у відповідності до яких орендна плата за користування не житловим приміщенням за травень 2016р. складає 57 630,15 грн., за червень 2016р. - 56 916,60 грн., за липень 2016р. - 56 806,88 грн. Офіційний курс долара США до гривні був розрахований на дату підписання відповідних актів.

В порушення умов договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р. ТОВ „РС ІнженірінгВ» не вносило орендну плату протягом періоду з травня по липень 2016р., у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою про сплату боргу за договором суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р., який був отриманий відповідачем 01.08.2016р.

08.08.2016р. ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» звернулось до відповідача із листом-повідомленням про відмову від договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р. в порядку ст. 782 ЦК України. Вказаний лист був отриманий представником відповідача 08.08.2016р., про що свідчить підпис представника ТОВ „РС ІнженірінгВ» та печатка зазначеного товариства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Як зазначено у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Так, положеннями п. 8.6.1 договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р. передбачено, що договір суборенди може бути достроково розірваний за ініціативою Орендодавця, якщо Орендар не сплачує орендну плату більше трьох місяців.

Умовами п. 2.5 договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р. встановлено, що після закінчення строку дії договору Орендар зобов'язується повернути Орендодавцю приміщення протягом 3-х днів з дня закінчення строку дії договору за актом приймання-передачі (повернення).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 391 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що договір суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р., укладений між ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» (Орендодавець) та ТОВ „РС ІнженірінгВ» (Орендар), вважається розірваним з 08.08.2016р.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положеньст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе зобов'язань ТОВ „РС ІнженірінгВ» не вносило орендну плату протягом періоду з травня по липень 2016р. включно та протягом періоду з 01.08.2016р. по 11.08.2016р., у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 192 097,63 грн. Варто зауважити, що господарський суд при визначенні розміру заборгованості з орендної плати брав до уваги встановлений Національним банком України курс гривні до долару США станом на 7 число відповідного місяця, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем розміру орендної плати за відповідний місяць.

Отже, станом на момент вирішення даного спору, за відповідачем рахується прострочена заборгованість із орендної плати в сумі 192 097,63 грн.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 192 097,63 грн.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Положеннями п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майнаВ» від 29 травня 2013 року N 12 передбачено наступне. Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

З посиланням на положення ст. 785 ЦК України та умови договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 12.08.2016р. по 21.10.2016р. включно у загальному розмірі 276 849,42 грн. Перевіривши розрахунок неустойки у розмірі подвійної орендної плати за вказаний позивачем період, господарський суд зазначає, що правильним розмір неустойки складає 272 286,96 грн., оскільки для встановлення розміру зазначеної суми необхідно брати до уваги встановлений Національним банком України курс гривні до долару США станом на 7 число відповідного місяця. За таких обставин, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині на суму 272 286,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 5.2 договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р. передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку зі сплати орендної плати припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.

З посиланням на вищенаведені положення укладеної між сторонами по справі угоди позивачем було нараховано ТОВ „РС ІнженірінгВ» на заборгованість з орендної плати та на неустойку у вигляді подвійної орендної плати пеню у загальному розмірі 32 189,84 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд першочергово вважає за необхідне, надати правову оцінку здійсненому позивачем нарахуванню пені на неустойку. Так, пеня є мірою цивільно-правової відповідальності, розмір та порядок нарахування якої на суму заборгованості з орендної плати передбачено умовами договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р., що з урахуванням вищезазначеного, є правомірним, оскільки відповідає нормам законодавства. Разом з тим, неустойка, розрахована в порядку передбаченому ст. 785 ЦК України, також є самостійною мірою відповідальності Орендаря, здійснення нарахування пені на яку суперечить положенням ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, господарський суд доходить висновку, відповідно до якого правомірним є нарахування пені лише на суму заборгованості з орендної плати, яка складає 20 645,20 грн. Перевіривши зазначений розрахунок штрафної санкції, господарський суд доходить висновку, що правильним розміром штрафних санкцій за період з 07.05.2016р. по 21.10.2016р. є 20 463,42 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» в частині стягнення із ТОВ „РС ІнженірінгВ» пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 20 463,42 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі перерахування на користь позивача орендної плати, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ТОВ „РС ІнженірінгВ» на заборгованість з орендної плати та на неустойку у вигляді подвійної орендної плати три відсотки річних в загальній сумі 3 080,38 грн.

В силу положень ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються . Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Під процентами в даному випадку розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, стягнення яких передбачене ст. 536 ЦК України, та проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, які стягуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи законодавчу заборону здійснювати нарахування процентів на неустойку, господарський суд доходить висновку, що заявлені до стягнення три відсотки річних, які були розраховані позивачем на неустойку у вигляді подвійної орендної плати, задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» в частині стягнення із відповідача трьох відсотків річних на суму заборгованості з орендної плати протягом періоду з 07.05.2016р. по 21.10.2016р. у розмірі 1 935,95 грн., суд дійшов висновку, що правильним розрахунком трьох відсотків річних є 1 915,59 грн., які підлягають стягненню на користь ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» .

Оскільки ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» було заявлено позовну вимогу про зобов'язання ТОВ „РС ІнженірінгВ» звільнити нежитлове приміщення, яке використовувалось відповідачем відповідно до умов договору суборенди нежитлового приміщення №1/с від 01.02.2016р., укладеного між сторонами по справі, та який вважається розірваним з 08.08.2016р., господарський зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки, ТОВ „РС ІнженірінгВ» не було повернуто позивачу орендоване приміщення, позивач, з метою відновлення своїх прав, звернувся до господарського суду із вимогою зобов'язати ТОВ „РС ІнженірінгВ» звільнити займане нежитлового приміщення, розташоване у будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8 - „ЗВ» загальною площею 1 139,7 кв. м. та передати його на користь позивача.

Наведені по тексту рішення обставини, за переконанням суду, свідчать про те, що звільнення ТОВ „РС ІнженірінгВ» названого об'єкту нерухомості спрямоване на остаточне відновлення прав ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» , у зв'язку з чим, позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „РС ІнженірінгВ» перед ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» в загальній сумі 486 763,60 грн ., яка складається з із заборгованості з орендної плати в сумі 192 097,63 грн., неустойки у сумі 272 286,96 грн., пені за несвоєчасну оплату орендної плати у розмірі 20 463,42 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1 915,59 грн. та необхідність звільнення відповідачем займаного об'єкта оренди підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди та положень чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» позовних вимог Таким чином, відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 550, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 651, 759, 762, 765, 766, 774, 782, 785 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 283, 286, 391 ГК України із ТОВ „РС ІнженірінгВ» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 486 763,60 грн ., яка складається із заборгованості з орендної плати в сумі 192 097,63 грн., неустойки у сумі 272 286,96 грн., пені за несвоєчасну оплату орендної плати у розмірі 20 463,42 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1 915,59 грн. Крім того позовна вимога ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8 - „ЗВ» загальною площею 1 139,7 кв. м. на користь позивача, підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Положеннями ст. 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В свою чергу, у відповідності до ст.ст. 1 - 3 Закону України „Про судовий збірВ» від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 4 Закону України „Про судовий збірВ» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Приймаючи до уваги те, що станом на 01.01.2016р. ст. 8 Закону України „Про державний бюджет на 2016 рікВ» встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1 378 грн., та враховуючи одночасно майновий та немайновий характер заявлених позовних вимог, господарський суд доходить висновку, що за пред'явлення даного позову, ТДВ „Ширяївський маслозаводВ» мало сплатити в дохід державного бюджету судовий збір в загальній сумі 8 942,72 грн. (1,5 % від ціни позову складає 7 564,72 грн., судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру складає 1 378 грн.).

На підтвердження виконання процесуального обов'язку, позивачем було надано суду квитанції від 23.08.2016р. на суму 2770,00 грн. та 0,66 грн., квитанцію №10953168 від 03.10.2016р. на суму 1 378,00 грн. та квитанцію №10993079 від 21.10.2016р. на суму 3 416,06 грн. Таким чином загальний розмір сплачено судового збору складає 7 564,72 грн., тобто на 1 378 грн. менше, ніж позивач повинен був сплатити.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 1 378 грн. покладається на позивача шляхом присудження до стягнення в дохід державного бюджету.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „РС ІнженірінгВ» /65085, Одеська область, місто Одеса, вулиця Моторна, будинок 8-З, ідентифікаційний код 40162085/ на користь товариства з додатковою відповідальністю „Ширяївський маслозаводВ» /66800, Одеська область, Ширяївський район, селище міського типу Ширяєве, вул. Набережна, будинок 25, ідентифікаційний код 05464684/ заборгованість з орендної плати в сумі 192 097 грн. 63 коп. /сто дев'яносто дві тисячі дев'яносто сім грн. 63 коп./, неустойку у сумі 272 286 грн. 96 коп. /двісті сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят шість грн. 96 коп./, пеню у розмірі 20 463 грн. 42 грн. /двадцять тисяч чотириста шістдесят три грн. 42 коп. /, три відсотки річних у розмірі 1 915 грн. 59 коп. /одна тисяча дев'ятсот п'ятнадцять грн. 59 коп./, судовий збір у розмірі 8 679 грн. 45 коп. /вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн. грн. 45 коп./ Наказ видати.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „РС ІнженірінгВ» /65085, Одеська область, місто Одеса, вулиця Моторна, будинок 8-З, ідентифікаційний код 40162085/ звільнити нежитлове приміщення площею 1139,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8 - „ЗВ» та передати на користь товариства з додатковою відповідальністю „Ширяївський маслозаводВ» /66800, Одеська область, Ширяївський район, селище міського типу Ширяєве, вул. Набережна, будинок 25, ідентифікаційний код 05464684/. Наказ видати.

4. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю „Ширяївський маслозаводВ» /66800, Одеська область, Ширяївський район, селище міського типу Ширяєве, вул. Набережна, будинок 25, ідентифікаційний код 05464684/ до державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030101, рахунок №31210206783008, отримувач - Управління державної казначейської служби у м. Одеса, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997/ судовий збір в сумі 1 378 грн. 00 коп. /одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп./. Наказ видати.

5. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 17 листопада 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна