Рішення

від 15.11.2016 по справі 917/1577/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016 Справа № 917/1577/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут", вул. Козака, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36020

до Відділу освіти, сім 'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації, вул. Леніна, 117, смт. Диканька, Полтавська область, 38500

про стягнення 14 105,32 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні 01.11.2016 р.:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 24 від 30.11.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1202 від 20.10.2016 р..

У судовому засіданні 01.11.2016 р. оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 15.11.2016 р. до 11 год. 20 хв..

Представники у судовому засіданні 15.11.2016 р.:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 24 від 30.11.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1202 від 20.10.2016 р..

15.11.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" про стягнення з Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації 14 105,32 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 15.02.2016 р. договору № 38-З/Б на постачання природного газу, з яких : 4 815,05 грн. пеня за період з 08.03.2016 р. по 11.05.2016 р., 8 961,44 грн. інфляційні втрати за період з 13.04.2016 р. по 18.04.2016 р. та 328,83 грн. три проценти річних за період з 08.03.2016 р. по 11.05.2016 р ..

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Відповідач надав суду відзив на позов № 1238/01-25 від 27.10.2016 р. (вх. № 13235 від 27.10.2016 р.) в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, просить суд зменшити пеню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані документальні докази, суд встановив:

15.02.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (постачальник) та Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації (споживач) було укладено Договір 38-З/Б на постачання природного газу (далі-Договір, а.с. 16-24), відповідно до якого постачальник зобов'язувався постачати споживачу природний газ в порядку та обсягах визначених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язувався оплатити постачальнику вартість газу та наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- розрахунковим періодом за договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки Споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, у наступному порядку: щомісячної 100% поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку до договору протягом місяця поставки природного газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.7 Договору);

- у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов'язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 Договору);

- цей договір набирає чинності з 15.02.2016 р. та діє в частині постачання природного газу з до 31.12.2016 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки природного газу споживачу та факт отримання останнім газу у період з лютого 2016 року по квітень 2016 року в обсязі 102,051 тис.куб.м. на суму 773 479,47 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання - передачі природного газу, а саме : № 3Б000003432 від 29.02.2016 р., № 3БВІ-000171 від 31.03.2016 р. та № 3БВІ-002122 від 30.04.2016 р.. Зазначені акти підписані сторонами та скріплені їх печатками (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 27-29).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманого ним природного газу з порушенням строків, встановлених п. 3.7 Договору, а саме :

- за об'єм природного газу, спожитий в лютому 2016 року з остаточним терміном оплати 07.03.2016 р. відповідач повністю розрахувався 10.03.2016 р.;

- за об'єм природного газу, спожитий в березні 2016 року з остаточним терміном оплати 07.04.2016 р. відповідач провів часткову оплату у розмірі 69 385,82 грн. 13.04.2016 р. та повністю розрахувався лише 19.04.2016 р.;

- за об'єм природного газу, спожитий в квітні 2016 року з остаточним терміном оплати 07.05.2016 р. відповідач повністю розрахувався 12.05.2016 р..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14 105,32 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 15.02.2016 р. договору № 38-З/Б на постачання природного газу, з яких : 4 815,05 грн. пеня за період з 08.03.2016 р. по 11.05.2016 р., 8 961,44 грн. інфляційні втрати за період з 13.04.2016 р. по 18.04.2016 р. та 328,83 грн. три проценти річних за період з 08.03.2016 р. по 11.05.2016 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується відповідачем, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо постачання природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий природний газ з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов'язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вже зазначалось вище, у п. 3.7 Договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюєтьсяне пізніше 7-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 815,05 р. пені за період з 08.03.2016 р. по 11.05.2016 р. (з урахування моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманого природного газу по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені частково відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме : в частині нарахування відповідачу пені у розмірі 4 333,79 грн. за період з 10.03.2016 р. по 11.05.2016 р. (з огляду на допущення позивачем помилки у визначенні дати виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманої останнім теплової енергії у лютому 2016 р., оскільки 7-ме та 8-ме березня 2016 р. припадали на вихідні дні) (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та залучено до матеріалів справи).

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розділі 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання,і його найменший період визначення складає місяць. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8 961,44 грн. інфляційних втрат за період з 13.04.2016 р. по 18.04.2016 р. та 328,83 грн. трьох процентів річних за період з 08.03.2016 р. по 11.05.2016 р., суд прийшов до висновку, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України останні підлягають частковому задоволенню, а саме : в частині стягнення з відповідача 296,10 грн. трьох процентів річних за період з 10.03.2016 р. по 11.05.2016 р. (з огляду на допущення позивачем помилки у визначенні дати виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманої останнім теплової енергії у лютому 2016 р., оскільки 7-ме та 8-ме березня 2016 р. припадали на вихідні дні (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3"). В частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 8 961,44 грн. інфляційних втрат за період з 13.04.2016 р. по 18.04.2016 р. слід відмовити за наступного мотивування.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вищий господарський суд України виклав свою правову позицію також і у постанові від 12.06.2013р. №5002/4081-2012, де зазначено: "Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період становить місяць, а тому прострочення платежу за період менший місяця не тягне за собою нарахування інфляційних втрат".

Як зазначалось вище, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 961,44 грн. інфляційних втрат за період з 13.04.2016 р. по 18.04.2016 р., що становить 6 днів.

Виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення інфляційних задоволенню не підлягає (судом при розгляді справи врахована також правова позиція Вищого господарського суду України, наведена у постанові від 05.10.2015 р. по справі № 917/442/15).

Доводи, викладені у відзиві на позов, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (зокрема, стосовно недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору). Також суд вважає клопотання відповідача про зменшення пені необгрунтованим та відмовляє у його задоволенні, оскільки право зменшувати пеню надано суду тільки у виняткових випадках, розмір пені не є значним.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 333,79 грн. пені, 296,10 грн. трьох процентів річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 481,26 грн. пені, 32,73 грн. 3% річних та 8 961,44 грн. інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 117, смт. Диканька, Полтавська область, 38500, ідентифікаційний код юридичної особи 02145493, р/р 35410003014149 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (вул. Козака, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ідентифікаційний код юридичної особи 39813404, р/р 26001300874776 в філії - Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467) - 4 333,79 грн. пені, 296,10 грн. річних та 452,31 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

Повне рішення складено 18.11.2016 р.

Суддя О.С.Мацко