Рішення

від 14.11.2016 по справі 357/9944/16-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9944/16-ц

2/357/3811/16

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,

при секретарі - Солом'яна Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Біла Церква позовну заяву: 1) ОСОБА_1; 2) ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання права власності у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зазначеною вище позовною заявою.

Вказували, що 08.01.2014 року померла їх мати ОСОБА_3, яка на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та якій на праві спільної сумісної власності разом з ними належала земельна ділянка, розташована за даною адресою, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд». Після її смерті вони є спадкоємцями за законом.

Посилаючись на наявність відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, через невизначеність частки у праві спільної власності на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_3, померлої 08.01.2014 року, позивачі просили визначити, що частка померлої ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд» становила 1/3 та визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно у вигляді 1/6 частки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд», яка зареєстрована у розмірі 1/3 частки земельної ділянки за ОСОБА_3, яка померла 08.01.2014 року.

В судове засідання позивачі, представники позивача ОСОБА_1 та представник відповідача не з'явились, в поданих заявах просили розглянути справу у їхню відсутність.

В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

08.01.2014 року померла ОСОБА_3, що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть, виданого 08.01.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а.с.6).

Згідно наявних в матеріалах справи копій державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: серії ЯБ № 307961, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0316 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та видана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд з відповідним кадастровим номером: 3210300000:04:015:0062; серії ЯБ № 307960, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0316 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та видана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд з відповідним кадастровим номером: 3210300000:04:015:0062; серії ЯБ № 307959, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0316 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та видана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд з відповідним кадастровим номером: 3210300000:04:015:0062, тобто позивачі та померла ОСОБА_3 є співвласниками вищевказаної земельної ділянки.

З матеріалів спадкової справи № 204/2014 вбачається, що позивачі ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3) та ОСОБА_2 є дітьми померлої ОСОБА_3

17.04.2015 року постановою державного нотаріуса Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 відмовлено позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0316 га, розташованої: АДРЕСА_1, після померлої 08.01.2014 року матері ОСОБА_3, через відсутність визначеного розміру частки у праві власності на спадкове майно спадкодавця.

Згідно ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.ст.355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 1 ст. 368 цього Кодексу визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Статтею 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно ст.89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

З копії спадкової справи № 204/2014 вбачається, що будь-які інші спадкоємці на спадкове майно не претендують.

Таким чином, позивачі, як спадкоємці за законом частки земельної ділянки, не можуть оформити на спадкове майно відповідне свідоцтво про право на спадщину, хоча фактично вказана частка земельної ділянки є об'єктом спадкового майна за законом, тому суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву: 1) ОСОБА_1; 2) ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання права власності у порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визначити, що частка померлої 08.01.2014 року ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд становила 1/3.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно у вигляді 1/6 частки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розміром 0,0316 га після померлої 08.01.2014 року ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_5