Ухвала

від 14.11.2016 по справі 203/8000/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7239/16 Справа № 203/8000/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Колесніченко О. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Макарова М.О., Осіяна О.М.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання недійсними заповітів, договорів, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його вітчим ОСОБА_9, яким за життя було складено заповіт на його ім»я.

Після смерті вітчима він звернувся до нотаріуса з метою прийняття спадщини, але дізнався про наявність двох нових заповітів на користь ОСОБА_2 та її малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, які скасовують попередні.

Вважає, що вітчим ОСОБА_9 не міг видати нові заповіти, в момент, коли під впливом дії сильнодіючих лікарських наркотичних засобів, страждаючи на тяжку онкологічну хворобу останні два роки свого життя, за станом психічного здоров»я не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Уточнивши позовні вимоги, позивач зазначав про примушування заповідача до відчуження майна зі спадкової маси на протязі травня - серпня 2014 року на користь малолітніх дітей за договорами дарування, і до складання нових заповітів, що відбувалося під тиском відповідача ОСОБА_2, яка скористалася його станом, викликаним тяжкою хворобою, про що йому стало відомо вже після відкриття спадщини.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 203, 215, 1241, 1257 ЦК України, просив суд визнати недійсними:

- заповіт, складений ОСОБА_9 06 травня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М.;

- заповіт, складений ОСОБА_9 19 серпня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М.;

- договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. за якими ОСОБА_9 передав право власності на нерухоме майно в рівних частинах ОСОБА_5 , ОСОБА_7, ОСОБА_6, а саме:

- договір від 12 серпня 2014 року (номер в реєстрі 1534) за яким подаровано гараж АДРЕСА_11

- договір від 12 серпня 2014 року (номер в реєстрі 1533) за яким подаровано квартиру АДРЕСА_1;

- договір від 08 серпня 2014 року (номер в реєстрі 1518) за яким подаровано нежитлове приміщення по АДРЕСА_12

- договір від 08 серпня 2014 року (номер в реєстрі 1517) за яким подарована земельна ділянка по АДРЕСА_13

- договір від 08 серпня 2014 року (номер в реєстрі 1518) за яким подарована земельна ділянка по АДРЕСА_14

- договір від 24 травня 2014 року (номер в реєстрі 857) за яким подарована квартира АДРЕСА_2;

- договір від 24 травня 2014 року (номер в реєстрі 855) за яким подарований гараж АДРЕСА_15

- договір від 04 червня 2014 року (номер в реєстрі 933) за яким подаровані нежитлові приміщення АДРЕСА_16

- договір від 24 травня 2014 року (номер в реєстрі 856) за яким подарована квартира АДРЕСА_3;

- договір від 12 серпня 2014 року (номер в реєстрі 1532) за яким подарована квартира АДРЕСА_4;

- договір від 24 травня 2014 року (номер в реєстрі 854) за яким подарована квартира АДРЕСА_5;

- договір від 06 червня 2014 року (номер в реєстрі 958) за яким подаровано домоволодіння АДРЕСА_17

- договір від 13 червня 2014 року (номер в реєстрі 1021) за яким подаровані земельні ділянки по АДРЕСА_18

- скасувати державну реєстрацію прав на вказане майно за відповідачами і визнати за ним, з урахуванням обов'язкової долі малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, право власності на 1/2 частину спадщини, що відкрилася після ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в порядку спадкування за заповітом.

ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що останні п'ять років ОСОБА_9 ніяких сімейних, родинних відносин з пасинком, окрім робочих, не підтримував. В свою чергу, участі у лікуванні і організації поховання спадкодавця, ОСОБА_2 не надавав, як і не цікавився станом його здоров'я.

Зазначає, що у її чоловіка було тяжке онкологічне захворювання, проте він перебував у ясній пам'яті та при здоровому глузді до останнього дня життя, що підтверджується висновками лікарів та про що їй достовірно відомо, оскільки вона постійно перебувала поряд зі своїм чоловіком. Наголошує, що під час погіршення стану здоров'я ОСОБА_9, ніякі угоди не укладалися, в тому числі договори дарування.

З урахуванням викладеного, просить суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_9 30 листопада 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М.;

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2016 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено (т.7 а.с.71-79).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити в частині відмови у задоволенні первісного позову, задовольнивши первісний позов в повному обсязі (т.7 а.с.84-91).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 помер (т. 1 а.с. 47, 94), однак за життя померлий склав три заповіти.

Вперше, 30 листопада 2012 року ОСОБА_9 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_2 на випадок смерті усі свої права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому, та усе його належне майно, де б воно не було і з чого б не складалося, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М. та зареєстрований за № 3259 (т. 1 а.с. 11).

Другий заповіт ОСОБА_9 склав 06 травня 2014 року, за умовами якого, на випадок смерті особисто розпорядився призначити ОСОБА_2 спадкоємцем корпоративних прав з 25% частки у статутному капіталі ПП «Восток-2» та з 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Восток-2-Авто», а спадкоємцями всього іншого майна та прав призначив у рівних частках ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М. та зареєстрований за № 703 (т. 1 а.с. 30).

19 серпня 2014 року ОСОБА_9 склав третій заповіт, за умовами якого, на випадок смерті особисто розпорядився призначити ОСОБА_2 спадкоємцем житлового будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_19 корпоративних прав з 100 % частки у статутному капіталі ПП «Восток-2», з 30 % частки у статутному капіталі ТОВ «Восток-2-Авто»; ОСОБА_2- спадкоємцем корпоративних прав з 70 % частки у статутному капіталі ТОВ «Восток-2-Авто»; та дітей ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 - спадкоємцями всього іншого майна та інших прав у рівних частках, посвідчений приватним нотаріусом у присутності свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, зареєстрований за № 1595 (т. 1 а.с. 36).

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, є малолітніми дітьми померлого ОСОБА_9 (т.2 а.с.101, 103, 105), який за життя передав у дар свої дружині ОСОБА_2 1/10 частину належного йому на праві власності майна та своїм малолітнім дітям в рівних частинах по 3/10 частини на користь кожного, належного йому на праві власності майна на підставі наступних договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М., зокрема:

- квартири АДРЕСА_6, за реєстровим № 854 від 24 травня 2014 року (т.5 а.с.1-2);

- гаражу АДРЕСА_20

- квартири АДРЕСА_7, за реєстровим №856 від 24 травня 2014 року (т. 4 а.с. 97-98);

- квартири АДРЕСА_8, за реєстровим №857 від 24 травня 2014 року (т.3 а.с.130-131);

- нежитлових приміщень АДРЕСА_21

- домоволодіння АДРЕСА_21- магазину непродовольчих товарів з офісними приміщеннями по АДРЕСА_22

- земельних ділянок по АДРЕСА_23

- квартири АДРЕСА_9, за реєстровим №1532 від 12 серпня 2014 року за № 1532 (т.4 а.с.157-158);

- квартири АДРЕСА_10, за реєстровим №1533 від 12 серпня 2014 року (т.2 а.с.127-128);

- гаражу АДРЕСА_24

06 травня 2014 року від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М. за реєстровим № 701, ОСОБА_9 уклав з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 договір дарування земельних ділянок по АДРЕСА_25, у м. Дніпропетровську площею 0,0078 га кадастровий номер НОМЕР_1, в їх спільну власність, по 1/3 частині кожній, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М. за реєстровим номером № 1021 (т.5 а.с.123-124).

За висновком посмертної судово-психіатричної комісійної експертизи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 14 травня 2016 року № 367, ОСОБА_9:

1.на момент укладання заповіту від 30 листопада 2012 року яким-небудь психічним розладом не страждав і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

2.на момент укладання заповіту від 06 травня 2014 року виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

3.на момент укладання заповіту від 19 серпня 2014 року виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

4.на момент укладання договору дарування від 12 серпня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №1534, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

5.на момент укладання договору дарування від 12 серпня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №1533, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

6.на момент укладання договору дарування від 08 серпня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №1518, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

7.на момент укладання договору дарування від 08 серпня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №1517, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

8.на момент укладання договору дарування від 08 серпня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №1518, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

9.на момент укладання договору дарування від 24 травня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №857, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

10. на момент укладання договору дарування від 24 травня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №855, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

11. на момент укладання договору дарування від 04 червня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №933, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

12. на момент укладання договору дарування від 24 травня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №856, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

13. на момент укладання договору дарування від 12 серпня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №1532, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

14. на момент укладання договору дарування від 24 травня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №954, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

15. на момент укладання договору дарування від 06 червня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №958, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними;

16. на момент укладання договору дарування від 13 червня 2014 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрованого в реєстрі за №1021, виявляв ознаки Соматогенного астенічного синдрому (F 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.

Експертами у підсумкових відповідях сформульована думка про стан спадкодавця за весь період хвороби та окремо на час вчинення кожної угоди на підставі експертного аналізу обставин діагностування в психічному стані соматогенно-обумовленої астенічної симптоматики, що науково обґрунтований фактичними даними медичних документів про ступінь прояву соматогенного астенічного синдрому за своїм характером за усі періоди хвороби нині покійного ОСОБА_9 з урахуванням пояснень сторін і показань свідків про зовнішні ознаки його повіденки в серпні 2014 року протягом тижня з порушенням сну, дезорієнтованості у просторі і часі та про погіршення стану здоров'я і госпіталізації до реанімаційного відділення 14 серпня 2014 року з названою у нього агресивною та підозрілою налаштованістю до оточуючих, звинуваченнями.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають нормам чинного законодавства та узгоджуються з письмовими матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно з ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням, як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення такого правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначав, що він не погоджується із проведеною у справі експертизою, оскільки на розгляд експертів не були наданні документи із спеціалізованих/психіатричних лікувально-діагностичних установ, наявність яких допомогла більш детально встановити всі обставини укладення оспорюваних правочинів, й заявляв клопотання про призначення додаткової судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2016 року у задоволенні клопотання було відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та, оцінивши відповідно до вимог процесуального закону висновок проведеної у справі посмертної судово-психіатричної експертизи, в сукупності з іншими доказами у справі, виходячи із правильного розуміння наведених вище положень Цивільного кодексу України та вимог ст.147 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки позивач не довів, що на момент укладення оспорюваних правочинів ОСОБА_9 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а тому підстав для визнання заповітів та договорів недійсними на підставі ч. 2 ст. 1257 ЦК України, немає. До того ж доказів на спростування цих обставин позивачем надано не було.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив із того, що висновок судово-психіатричної експертизи № 367 від 16 травня 2016 року складений з дотриманням норм чинного законодавства, викладені у ньому висновки є науково обґрунтованими. Крім того, під час проведення експертизи, експерти були попереджені про кримінальну відповідальність.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.

Доводи апеляційної скарги про неправильне вирішення справи підлягають відхиленню, оскільки не спростовують їх правильності та не свідчать про те, що на час складання заповітів та укладення договорів, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про невідповідність і не допустимість висновків посмертної судово-психіатричної комісійної експертизи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 14 травня 2016 року № 367 спростовуються приписами ст. ст. 57 - 59 ЦПК України, адже цей висновок містить фактичні дані про обставини, якими сторона обґрунтовує свої вимоги і стосується предмета доказування, доказ одержаний з додержанням встановленого законом порядку, а суд першої інстанції оцінюючи висновок вищезазначеної експертизи в достатній мірі мотивував її обґрунтованість в сукупності з іншими доказами та вірно визначив, як належний та допустимий доказ по справі.

Оскільки доводи апеляційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваному рішенні, висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров

О.М. Осіян