Постанова

від 08.11.2016 по справі 816/1780/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1780/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

позивача

Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юра-Транс"

про

стягнення податкового боргу, накладення арешту

В С Т А Н О В И В:

10.10.2016 Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області (надалі - Прилуцька ОДПІ, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юра - Транс" (надалі - ТОВ "Юра - Транс", відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ "Юра - Транс", що знаходяться у банках, який має податковий борг окрім проведення операцій з погашення податкових зобов'язань та податкового боргу; стягнення коштів платника податків - ТОВ "Юра - Транс", який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника, у сумі 516214,98 грн.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що є докази в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Юра - Транс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38776519 (а.с.10-11).

За даними позивача ТОВ "Юра - Транс" має податковий борг у загальному розмірі 516214,98 грн, а саме:

- з податку на додану вартість у розмірі 343852,82 грн;

- з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 172362,16 грн.

Податковий борг з податку на додану вартість виник внаслідок несплати самостійно задекларованої суми податкових зобов'язань згідно: податкової декларації з податку на додану вартість №9096518248 від 13.06.2016 (по терміну сплати 30.06.2016) у розмірі 2296,00 грн та податкової декларації з податку на додану вартість №9123410269 від 18.07.2016 (по терміну сплати 30.07.2016) у розмірі 1658,00 грн (а.с.14-15).

Виходячи із приписів пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає платник податків у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, вважається узгодженою.

          Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

          Отже, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, є узгодженим з дня подання такої декларації.

Крім того, 12.08.2016 на підставі акта перевірки №126/12-214/38776519 від 02.08.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0003241200, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 229,60 грн (а.с.17) та №0003221200, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 113,06 грн (а.с.18).

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 17.08.2016 (а.с.19).

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом не виявлено доказів здійснення відповідачем передбаченої пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України процедури адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, а також їх оскарження до суду.

Підпунктом 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошове зобов'язання з податку на додану вартість визначене податковими повідомленнями-рішеннями від 12.08.2016 №0003241200 та №0003221200 є узгодженим.

22.02.2016 на підставі акта перевірки №44/22-38776519 від 09.02.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032200, яким збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 273921,25 грн (а.с.16).

Також на підставі акта перевірки №44/22-38776519 від 09.02.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 22.02.2016, яким збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 126535,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 22.02.2016 №0000032200 та №0000022200, відповідач оскаржив їх в судовому порядку.

Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 у справі №825/468/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016, підтверджено законність винесення податкових повідомлень-рішень від 22.02.2016 №0000032200 та №0000022200 (а.с.56-62).

Згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

          Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

          У силу наведеної норми процесуального закону обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №825/468/16, що набрало законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки, ухвалюючи таке рішення, суд встановив наявність порушень з боку ТОВ "Юра - Транс" податкового законодавства та правомірність прийняття позивачем податкових повідомлень-рішень від 22.02.2016 №0000032200 та №0000022200.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, сума грошового зобов'язання за податковими повідомленнями - рішеннями від 22.02.2016 №0000032200 та №0000022200 на час подання позову та розгляду справи є узгодженою.

На підставі статті 129 Податкового кодексу України позивачем нараховано пеню з податку на додану вартість у розмірі 68496,21 грн та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 45827,16 грн.

Отже, враховуючи часткову сплату у розмірі 2861,30 грн податковий борг з податку на додану вартість становить 343852,82 грн, а з податку на прибуток приватних підприємств становить 172362,16 грн.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

– грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

– податкове зобов'язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

– штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

– пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

          – податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.18 пункту 20.1); приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1).

Наявність податкового боргу за відповідачем підтверджується також відомостями облікової картки платника податків, копії якої надана позивачем (а.с.12-13,20).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

На виконання вищезазначених положень 15.06.2016 позивачем винесено податкову вимогу №691-17 на суму податкового боргу 514735,93 грн, яка отримана відповідачем 17.06.2016 (а.с.27).

Доказів оскарження вказаної вимоги сторонами не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу, а тому позовна вимога про стягнення заявленої суми боргу підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, суд зазначає наступне.

          Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що вона підлягає застосуванню лише в тому разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, недостатньо майна для погашення такого боргу.

На підтвердження відсутності майна відповідача позивачем надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 26.09.2016, згідно з якою стосовно відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості відсутні, у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні; та довідку Територіального сервісного центру № 7442, згідно з якою за відповідачем транспортні засоби не значаться (а.с. 21, 25).

          Таким чином, позивачем встановлено відсутність у відповідача у власності та в користуванні земельних ділянок, у власності нерухомого майна та транспортних засобів.

          Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

          Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (частина перша статті 179 Цивільного кодексу України). Речі у свою чергу поділяються на рухомі та нерухомі (стаття 181 Цивільного кодексу України).

          З викладеного вбачається, що податковим органом не було досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо), а тому наведені вище довідки не можуть слугувати безумовним підтвердженням відсутності у відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу.

           Крім того, відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно із визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

          За змістом пункту 88.2 статті 88 Податкового кодексу України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

          Підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації право податкової застави виникає з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

          З урахуванням положень пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

          Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

          Таким чином, належним і допустимим доказом у підтвердження обставин, що зумовлюють виникнення у позивача права на звернення до суду з даним позовом, може бути акт опису майна, складений у порядку та за формою, визначеною пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, а також відповідно до Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1841/24373.

          З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, окрім проведення операцій з погашення податкових зобов'язань та податкового боргу, у зв'язку з відсутністю майна, яке може бути описане в податкову заставу та має податковий борг у сумі 516214,98 грн.

          Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що адміністративний позов Прилуцької ОДПІ підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вимоги частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються

          На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 17, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юра - Транс" про стягнення податкового боргу, накладення арешту задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юра - Транс" (код ЄДРПОУ 38776519) податковий борг:

- з податку на додану вартість у розмірі 343852 (триста сорок три тисячі вісімсот п'ятдесят дві) гривні 82 копійки на р/р 31116029700006, отримувач Прилуцьке УК/м.Прилуки/14010100, банк УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код банку 37984681;

- з податку на прибуток у розмірі 172362 (сто сімдесят дві тисячі триста шістдесят дві) гривні 16 копійок на р/р 3115318700006, отримувач Прилуцьке УК/м.Прилуки/11021000, банк УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код банку 37984681.           

В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                Т.С. Канигіна