Рішення

від 14.11.2016 по справі 910/15900/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016Справа №910/15900/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альтер Его ЛТД" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СПЕЦ-ПРОМ" простягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Руденко А. О. за довіреністю; від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтер Его ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СПЕЦ-ПРОМ" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 розгляд справи відкладено на 18.10.2016.

Судове засідання 18.10.2016 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Дупляк О.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 розгляд справи призначений на 01.11.2016.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 14.11.2016.

В судове засідання 14.11.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду усні пояснення по суті справи, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором поставки № 24/06-2014 від 24.06.2014 в частині оплати поставленого товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував.

У судовому засіданні 14.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 24.06.2014 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено договір поставки № 24/06-2014 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити соняшник, іменований в подальшому товар на складі постачальника, який знаходиться за адресою: Херсонська область, Нововороновський р- н, с. Петропавлівка.

Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 350 тон ± 5 % (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.1., 3.2. договору ціна товару згідно договору становить 5 080, 00 грн за 1 тонну, в тому числі ПДВ - 846, 67 грн, загальна вартість товару, що постачається, на дату укладення договору становить 1 778 000, 00 грн, тому числі ПДВ - 296 333, 33 грн.

Відповідно до положень п. 3.3. договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у строк до 30.06.2014.

Постачальник передає товар покупцю у власність у пункті поставки, визначеному у п. 1.1., на умовах договору в повному обсязі до 30.06.2014 включно.

Договір, згідно з п. 8.2., вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених договором.

На виконання умов договору позивач здійснив в період з 24.06.2014 по 30.06.2014 за видатковими накладними № 6 від 24.06.2014, № 7 від 24.06.2014, № 8 від 24.06.2014, № 9 від 24.06.2014, № 10 від 25.06.2014, № 11 від 25.06.2014, № 12 від 25.06.2014, № 13 від 25.06.2014, № 14 від 26.06.2014, № 15 від 26.06.2014, № 16 від 27.06.2014, № 17 від 27.06.2014, № 18 ввід 27.06.2014, № 19 від 27.06.2014, № 20 від 30.06.2014 та № 21 від30.06.2014 поставку відповідачу соняшника в розмірі 347, 226 тонн на загальну суму 1 763 908, 08 грн, який був прийнятий відповідачем, докази чого наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, відповідач поставлений за договором товар не оплатив, і доказів іншого матеріали справи не містять.

У травні 2016 року позивач звертався до відповідача з претензією щодо оплати поставленого за договором товару, яка була залишена без відповіді.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього основного боргу в розмірі 1 763 908, 08 грн, інфляційних втрат в сумі 1 210 040, 94 грн за період з 01.07.2014 по 31.05.2016 та 3 % річних в розмірі 101 630, 10 грн за період з 01.07.2014 по 31.05.2016.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір поставки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідачу був поставлений обумовлений договором товар, проте відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару в повному обсязі та у строк встановлений договором, не виконав, при цьому доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже з боку відповідача було допущено порушення умов договору, відповідно постачальник набув право вимагати оплати товару.

Судом ураховано, що поставлений позивачем відповідачу товар на загальну суму 1 763 908, 08 грн був прийнятий відповідачем без претензій щодо його якості, об'ємів, комплектності і вартості, що свідчить про виникнення обов'язку у відповідача щодо його оплати в повному обсязі.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1 763 908, 08 грн обґрунтовані, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснені позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат визнаються судом арифметично вірними, відповідно з відповідача підлягає стягненню за загальний період з 01.07.2014 по 31.05.2016 3 % річних в сумі 101 630, 10 грн та інфляційні втрати в сумі 1 210 040, 94 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір не повертається судом.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СПЕЦ-ПРОМ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4- А; ідентифікаційний код 39096994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер Его ЛТД" (53700, Дніпропетровська обл., Широківський район, смт Широке, вул. Спортивна, буд. 11 - А; ідентифікаційний код 20301175) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу в розмірі 1 763 908 (один мільйон сімсот шістдесят три тисячі дев'ятсот вісім) грн 08 коп., суму 3 % річних в розмірі 101 630 (сто одна тисяча шістсот тридцять) грн 10 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 1 210 040 (один мільйон двісті десять тисяч сорок) грн 94 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 46 133 (сорок шість тисяч сто тридцять три) грн 69 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2016.

Суддя О. М. Дупляк