Рішення

від 15.11.2016 по справі 149/1148/16-ц

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1148/16-ц

Провадження №2/149/510/16

Номер рядка звіту 22

РІШЕННЯ

Іменем України

15.11.2016 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді: Гончарук-Аліфанової О. Ю.,

при секретарі Шустер О. О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ФГ "Геліос-П-А" ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" до Фермерського господарства "Геліос-П-А", ОСОБА_3, третя особа: сектор з питань державної реєстрації Хмільницької РДА Вінницької області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року ТОВ "Хмільницьке" звернулось до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ФГ "Геліос-П-А", ОСОБА_3, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 листопада 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ "ім. Б. Хмельницького", правонаступником якого є позивач, було укладено строком на десять років договір оренди належної відповідачу ОСОБА_3 земельної ділянки, розташованої на території Кустовецької сільської ради. Даний договір було зареєстровано 12 березня 2007 року. Позивачем договірні зобов'язання виконувались належним чином. 01 квітня 2015 року між ТОВ "Хмільницьке" та ОСОБА_3 було укладено новий договір оренди даної земельної ділянки строком на 5 років. Однак, в грудні 2015 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 12 листопада 2015 року було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з ФГ "Геліос-П-А". Вважаючи порушеним своє переважне право оренди, беручи до уваги те, що орендна плата за договором з ФГ "Геліос-П-А" значно нижча ніж та, що пропонує позивач, просили визнати договір, укладений між ОСОБА_3 та ФГ "Геліос-П-А" недійсним та скасувати зареєстроване речове право оренди.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлений позов підтримав та просив його задоволити. Посилався на те, що договір між відповідачами було укладено під час дії первинного договору від 14 листопада 2005 року, тоді ж було передано земельну ділянку, ОСОБА_4 не повідомляла позивача про небажання продовжувати договір оренди. Одночасно зазначив, що йому не відомо, хто використовує земельну ділянку у 2016 році та чи було виплачено ОСОБА_3 орендну плату за 2016 рік.

Представник ФГ "Геліос-П-А" ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що право оренди у відповідача виникло після закінчення дії договору від 14 листопада 2005 року. При цьому договір між позивачем та ОСОБА_3 від 01 квітня 2015 року не було зареєстровано, відтак він не тягне юридичних наслідків. Пояснив, що ОСОБА_4 сама звернулась до ФГ "Геліос-П-А" з пропозицією укласти договір, оскільки, хоча орендна плата, яку вони запропонували, нижча, ніж в позивача, однак вони надають ряд послуг, якими було зручно користуватись ОСОБА_3, зокрема орють городи, розчищають вулиці, за зниженою ціною для орендаторів продають продукцію. Вказав, що вони виплатили орендаторам, в тому числі ОСОБА_3 орендну плату за 2016 рік, та користуються земельною ділянкою. Крім того зазначив, що визначених законом підстав для визнання договору недійсним позивачем не зазначено.

ОСОБА_4, представник третьої особи в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, заяв, клопотань не надали, причини неявку суду не повідомили. За таких обставин їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши письмові докази по справі, роз'яснивши сторонам в порядку ч. 4 ст. 10 ЦПК України їх обов'язок доказування підстав своїх вимог або заперечень, в тому числі права надавати докази, заявляти клопотання про витребування доказів, викликати осіб, судом встановлено таке.

Згідно договору оренди № 153 від 14 листопада 2005 року, зареєстрованого у Хмільницькому регіональному відділі Вінницької регіональної філії "Центру ДЗК" 12 березня 2007 року, ОСОБА_5 надала належну їй на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ВЕ № 068914 в оренду ТОВ ім. Б. Хмельницького строком на 10 років до 14 листопада 2015 року (а. с. 3-6, 8, 9, 49).

Земельну ділянку було передано орендарю 15 березня 2007 року згідно акту приймання-передачі земельної ділянки, що орендується (а. с. 7).

Правонаступником ТОВ ім. Б. Хмельницького являється ТОВ "Хмільницьке", що вбачається з протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ ім. Б. Хмельницького від 25 грудня 2008 року, витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 14-16, 17).

01 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Хмільницьке" було укладено договір оренди землі № 12 строком на 5 років з орендною платою 5% нормативно-грошової оцінки, земельної ділянки що складає 8 066,67 грн. Вказаний договір зареєстровано не було (а. с. 10-11).

Актом від 01 квітня 2015 року було визначено межі земельної ділянки в натурі (а. с. 12).

Згідно договору оренди земельної ділянки № 187 від 12 листопада 2015 року, ОСОБА_4 надала в оренду ФГ "Геліос-П-А" належну їй на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ВЕ № 068914 строком до 12 листопада 2025 року з орендною платою в розмірі 3% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2402 грн. Даний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 23 листопада 2015 року (а. с. 40-42, 13).

Актами від 12 листопада 2015 року відповідачами було визначено межі земельної ділянки в натурі та передано земельну ділянку орендарю. (а. с. 43, 44).

Оцінивши досліджені докази згідно вимог ст. 212 ЦПК України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Згідно з ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже дата складання акту приймання-передачі земельної ділянки між відповідачами до дня реєстрації договору оренди правових наслідків не мала.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Така позиція суду ґрунтується також на висновках, викладених у постанові Верховного Суду України № 6-643цс16 від 13 червня 2016 року.

Як вбачається з наданих сторонами доказів, договір ОСОБА_3 та ФГ "Геліос-П-А" було зареєстровано 23 листопада 2015 року, тобто через тиждень після закінчення строку дії договору № 153 від 14 листопада 2005 року, таким чином права позивача порушено не було.

Договір між позивачем і ОСОБА_3 від 01 квітня 2015 року зареєстровано не було, відтак жодних прав і обов'язків за даним договором у сторін не виникло. При цьому суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості зареєструвати новий договір оренди як з дня його укладення, так і після закінчення строку дії первинного договору, однак такою можливістю не скористався.

Крім того в судовому засіданні як поясненнями представника відповідача, так і представником позивача спростовано посилання позовної заяви щодо продовження користування ТОВ "Хмільницьке" спірною земельною ділянкою, та встановлено, що орендну плату за 2016 рік ОСОБА_3 ТОВ "Хмільницьке" не сплачувало, таким чином підстави, встановлені ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" відсутні.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Позивачем не наведено підстав, визначених ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» для визнання оспорюваного договору недійсним, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст. ст. 6, 203, 215, 319, 626, 627, 628, 792 ЦК України, ст. ст. 6, 17, 19, 31, 33 ЗУ "Про оренду землі", керуючись ст. ст. 213-215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: /підпис/

З оригіналом вірно: