Рішення

від 02.11.2016 по справі 448/1099/16-ц

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1099/16-ц

Провадження № 2/448/408/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02.11.2016 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:

головуючого - судді Борисенко В.В.,

при секретарі - Шегинській Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Крукеницької сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи - Мостиська державна нотаріальна контора та Мостиська районна державна адміністрація Львівської області, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

06.09.2016 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що спірний житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 до 1990року був колгоспним двором і станом на 15.04.1991року членами даного двору були вони (позивачі), ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, отже будинок належав їм на праві спільної сумісної власності по 1/7 частині кожному.

Зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_1, за свого життя заповіту він не зробив. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом були ОСОБА_5 - дружина померлого, та син - ОСОБА_6, які відповідно до ст.549 ЦК України в редакції 1964 року спадщину прийняли, оскільки фактично вступили в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_1 (постійно проживали в будинку). Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спадкували по ? частині від 1/7 частки в будинковолодіння, тобто по 1/14 частині кожен. В результаті їхні частки в будинку збільшилися до 3/14 (1/7+1/14=3/14).

Крім того зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_6, за свого життя заповіту він не зробив. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом були вони (позивачі) та ОСОБА_5, які відповідно до ст.549 ЦК України в редакції 1964 року спадщину прийняли, оскільки фактично вступили в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_6 (постійно проживали в будинку). Таким чином, вони спадкували по 1/5 частині від 3/14 частки в будинковолодіння, тобто по 3/70 частині кожен. В результаті їхні (позивачів) частки в будинку збільшилися до 13/70 (1/7+3/70=13/70), частка ОСОБА_5 збільшилась до 18/70 частин будинку.

Також зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_5 За свого життя остання склала заповіт на користь позивача ОСОБА_1, який спадщину прийняв, звернувшись у встановленому законом порядку до Мостиської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. В результаті чого частка ОСОБА_1 у спірному будинку збільшилася до 31/70 частин будинку (13/70+18/70=31/70). Крім того, ОСОБА_1 успадкував в цілому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9138 га на території Крукеницької сільської ради, яка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту серії НОМЕР_1 від 04.10.2005року.

З огляду на наведені обставини просять суд:

1) визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/70 частину будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9138 га на території Крукеницької сільської ради, відповідно до Державного акту серії НОМЕР_1 від 04.10.2005року, в порядку спадкування за заповітом після смерті бабці - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10;

2) визнати за ОСОБА_2 право власності на 13/70 частини будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1;

3) визнати за ОСОБА_3 право власності на 13/70 частини будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1;

3) визнати за ОСОБА_4 право власності на 13/70 частини будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1.

В судове засідання позивачі не з'явилися, проте подали до суду заяви, в яких зазначають, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять справу розглядати у їх відсутності.

Представник відповідача - Крукеницької сільської ради Мостиського району Львівської області у судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи - Мостиської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

Представник третьої особи - Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Згідно із ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. За нормами ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР кожен з членів колгоспного двору мали рівне право на майно колгоспного двору. У зв'язку з введенням у дію Закону України «Про власність» 15.04.1991 року така організаційно-правова форма як колгоспи, а відповідно, і колгоспний двір - були припинені.

Як роз'яснено у п. 6 постанови Пленум Верховного Суду "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.95 N 20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 Закону України "Про власність", застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності усіх його членів, включаючи неповнолітніх.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи «колгоспний двір», а членами зазначеного двору, які станом на 15.04.1991року не втратили та зберегли право на частку в майні такого, були: голова двору - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, його дружина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також ОСОБА_1, 1984р.н. (внук), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (невістка), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (внук), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 (внук) - позивачі у справі.

Отже, виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, зазначені особи мали в рівних частках право власності на майно колгоспного двору, тобто кожен на 1/7 частину вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до вимог ст. 548 цього кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Із матеріалів справи слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_1, за свого життя заповіту він не зробив. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом були ОСОБА_5 - дружина померлого, та син - ОСОБА_6, які відповідно до ст.549 ЦК України в редакції 1964 року спадщину прийняли, оскільки фактично вступили в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_1 (постійно проживали в будинку). Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спадкували по ? частині від 1/7 частки в будинковолодіння, тобто по 1/14 частині кожен. В результаті їхні частки в будинку збільшилися до 3/14 (1/7+1/14=3/14).

Матеріалами справи також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_6, який за свого життя заповіту не зробив. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом були позивачі та ОСОБА_5, які відповідно до ст.549 ЦК України в редакції 1964 року спадщину прийняли, оскільки фактично вступили в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_6 (постійно проживали в будинку). Таким чином, вони спадкували по 1/5 частині від 3/14 частки в будинковолодіння, тобто по 3/70 частині кожен. В результаті їхні (позивачів) частки в будинку збільшилися до 13/70 (1/7+3/70=13/70), частка ОСОБА_5 збільшилась до 18/70 частин будинку.

Крім того встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_5 За свого життя остання склала заповіт на користь позивача ОСОБА_1, який спадщину прийняв, звернувшись у встановленому законом порядку до Мостиської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 немає. В результаті чого частка ОСОБА_1 у спірному будинку збільшилася до 31/70 частин будинку (13/70+18/70=31/70). Крім того, до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить також право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0,9138 га на території Крукеницької сільської ради, яка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту серії НОМЕР_1 від 04.10.2005року.

Разом з тим, через відсутність правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно (а також виправлення, що містяться у вищевказаному державному акті на право власності на земельну ділянку) позивачі не можуть в позасудовому порядку оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, у зв'язку із чим звернулися до суду із зазначеним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтв про смерть ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, копією заповіту ОСОБА_5 від 06.03.2008року; копіями витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі; листом Мостиської державної нотаріальної контори Вих №02-14/189 від 16.03.2015року; довідкою КП «Мостиське РБТІ» №2176 від 22.03.2016року; довідками, виданими виконавчим комітетом Крукеницької сільської ради; копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 04.10.2005року; копією свідоцтва про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2; копією паспорта громадянина України ОСОБА_2; копією свідоцтва про народження ОСОБА_1; копією паспорта громадянина України ОСОБА_1; копією паспорта громадянина України ОСОБА_4; копією паспорта громадянина України ОСОБА_3; копією свідоцтва про народження ОСОБА_3; копією спадкової справи №84/2015, заведеної після смерті ОСОБА_5; інформаційними довідками зі спадкового реєстру щодо спадкодавців ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв'язку із вищевикладеними обставинами, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення ст.ст.81,131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 14, 57-60, 174, 197, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 народження, право власності на 31/70 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, та право власності на земельну ділянку загальною площею 0,9138 га (земельна ділянка площею 0,4938 га, кадастровий номер - НОМЕР_2; земельна ділянка площею 0,4200 га, кадастровий номер - НОМЕР_3), що розташована на території Крукеницької сільської ради Мостиського району Львівської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 04.10.2005року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10;

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, право власності на 13/70 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1;

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, право власності на 13/70 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1;

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 народження, право власності на 13/70 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В.Борисенко

Рішення набрало законної сили «___»

Суддя В.В.Борисенко